19 лютого 2026 року справа №200/4864/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 200/4864/25 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач 2) з вимогами: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме незарахування до загального стажу періоду навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993, до пільгового стажу за списком № 2 періоду з 15.03.1999 по 31.12.1999; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити порушене конституційне право на соціальне пенсійне забезпечення, а саме, призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, починаючи з наступного дня після досягнення пенсійного віку 56 років - з 19.04.2024, із зарахуванням до загального стажу періоду навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993, до пільгового стажу за списком № 2 періоду з 15.03.1999 по 31.12.1999.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при призначенні пенсії за віком відповідач протиправно не зарахував до загального стажу роботи позивача період навчання у вищому навчальному закладі та до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи у ПРАТ “ММК ім. Ілліча». Позивач вказав, що з урахуванням норми про зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців, його пенсійний вік має бути зменшено на 4 роки, та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 він набув з наступного дня після досягнення пенсійного віку 56 років, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 200/4864/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993 та до пільгового стажу за списком № 2 періоду роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993 та до пільгового стажу за списком № 2 період роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999 та призначити пенсію з 19.04.2024. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 виданого Іллічівським РВ Маріупольського МУУМВС України в Донецькій області 11.12.1997.
01.04.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком та додатково, з посиланням на п. 14-6.2. Розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» просив призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 19.04.2024.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для розгляду заяви позивача.
За наслідком розгляду заяви позивача та доданих документів, ОСОБА_2 призначено пенсію з 19.04.2025.
Згідно з рішенням про призначення пенсії, вік заявника - 56 років 11 місяців 13 днів, страховий стаж становить 33 роки 0 місяців 5 днів, в тому числі робота за списком №2 - 9 років 4 місяці 6 днів.
Листом від 29.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що за наданими документами та даними персоніфікованого обліку страховий стаж, врахований по 31.03.2022 та обчислений у відповідності до статті 24 Закону №1058, склав 32 роки 11 місяців 18 днів, в тому числі за Списком №2 - 09 років 04 місяці 06 днів. Пільговий стаж обчислено за даними про спеціальний стаж реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та з 19.04.2025 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058. Розмір пенсії складає 21749,16 грн.
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що до загального стажу не зараховано період навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993, та до пільгового стажу за списком № 2 період з 15.03.1999 по 31.12.1999.
Так, згідно з копією диплому НОМЕР_2 від 01.07.1993 ОСОБА_1 у період з 1986 по 01.07.1993 навчався в Маріупольському металургійному інституті за спеціальністю “металорізальні верстати і інструменти та здобув кваліфікацію інженера-механіка.
Записи трудової книжки серії НОМЕР_3 від 31.08.1990, що видана на ім'я ОСОБА_1 , містить інформацію про періоди навчання у Маріупольському металургійному інституті, а саме:
- 01.09.1986 зарахований до числа студентів денної форми навчання (запис №7);
- 27.06.1987 надано академічну відпустку в зв'язку з призовом до РА (запис№ 8);
- 28.06.1987-20.06.1989 служба в ЗС (запис №9);
- 17.07.1989 відновлений в число студентів денної форми навчання (запис №10);
- 01.07.1993 відрахований в зв'язку з закінченням інституту (запис №11).
Згідно з розрахунком стажу, період навчання у Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987 та з 17.07.1989 по 01.07.1993 не зараховано до загального стажу позивача.
Згідно із записами трудової книжки, позивач у період з 15.03.1999 по 04.09.2001 працював у Відкритому акціонерному товаристві “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» майстром по ремонту металургійного обладнання (запис №14-15).
Разом з тим, згідно з розрахунком стажу до пільгового стажу за Списком №2 зараховано період роботи починаючи з 01.01.2000, період роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999 не зарахований.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо незарахування спірних періодів роботи та призначення пенсії не з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки підприємств необхідні в разі відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Таким чином, під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. До 01.01.1992 були чинними Список №1 та Список №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, а після - списки, затверджені: постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №439/1148/17.
Стосовно зарахування до страхового стажу періоду навчання у вищому навчальному закладі.
Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд зазначає, що матеріалами справи, зокрема копією диплому НОМЕР_2 від 01.07.1993 та записами трудової книжки позивача, підтверджується період навчання ОСОБА_3 за денною формою навчання у Маріупольському металургійному інституті у період з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993, отже вказані періоди протиправно не зараховані до страхового стажу.
Стосовно зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999, суд зазначає, що відповідачем не заперечується, що посада позивача у вказаний період відноситься до пільгових професій за Списком №2, при цьому відповідач -2 частково зарахував період роботи до пільгового стажу по відомостям за спецстажом форми ОК-5.
Суд зазначає, що з метою підтвердження пільгового стажу за списком № 2 позивач надав разом із заявою про призначення пенсії, зокрема довідку ПРАТ “ММК ім. Ілліча» № 880 від 10.07.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 15.03.1999 по 03.09.2001 виконував роботи у виробництві сталі за професією майстра з ремонту металургійного устаткування, що передбачена Списком 2 розділу 3 підрозділом 2 пункту б постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994.
Отже період роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999 протиправно не зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про неможливість проведення перевірки наданої довідки, оскільки вказана довідка видана ПРАТ “ММК імені Ілліча» за адресою м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 80/9.
При цьому надані довідки не містять відомостей щодо знаходження первинних документів на не підконтрольній українській владі території, також чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, що перереєструвалися за новою адресою в той час як первинні документи знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, відтак посилання відповідача на неможливість взяття до уваги документів, які надавалися позивачем для підтвердження трудового стажу є неправомірним.
Суд зазначає, що за вимогами чинного законодавства, відсутність можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих документів не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Також, підстав вважати надані документи недостовірними, відповідачем не наведено.
Отже, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими.
Стосовно позовних вимог в частині призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, починаючи з наступного дня після досягнення пенсійного віку 56 років - з 19.04.2024, суд зазначає наступне.
Так, Відповідно до п. 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Оскільки позивач, з урахуванням спірного періоду з 15.03.1999 по 31.12.1999, має повні 10 років стажу за Списком №2, З він має право на зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058 (60 років) на 4 роки. Отже має право на призначення пенсії з 56 річного віку, тобто з 19.04.2024.
При цьому, Законом України “Про внесення зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» № 2981-IX від 20.03.2023 Пункт 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнити підпунктом 14-6.2 такого змісту: “ 14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих російською федерацією територій України формується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Термін “тимчасово окупована російською федерацією територія України» для цілей цього підпункту вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2981-IX від 20.03.2023 , встановити, що особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України та яким у період з 24 лютого 2022 року до набрання чинності цим Законом, крім тих осіб, у яких строк звернення за призначенням відповідної пенсії сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсію призначено з дня звернення, за їх бажанням пенсія обчислюється з урахуванням положень підпункту 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В пояснювальній записці до проекту Закону України “Про внесення зміни до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії» зазначено наступне “у різний період після повномасштабного вторгнення окупованими були близько 20 відсотків території України, а сотні тисяч громадян України опинились в окупації. Однією з гострих проблем для осіб, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю, та які опинились в окупації, є призначення та отримання пенсійних виплат. Проблема полягає в тому, що особи, які досягли пенсійного віку або стали особами з інвалідністю та проживають на тимчасово окупованій території або на території, де ведуться бойові дії, з незалежних від них причин не можуть безпосередньо звернутись до органів Пенсійного фонду України у зв'язку із тимчасовою неможливістю здійснювати свої повноваження такими органами на тимчасово окупованих територіях, а через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України можливості подати заяву та підтверджуючі документи немає можливості у зв'язку із відсутністю на окупованих територіях інтернет-зв'язку та українського мобільного зв'язку. Таким чином, зазначені особи з об'єктивних причин позбавлені можливості звернутись за призначенням пенсії у встановленому станом на даний час порядку».
Тобто, вчинено дії щодо захисту та відновлення прав осіб, які проживають або проживали на окупованій території або в зонах ведення бойових дій, та з незалежних від себе причин не могли безпосередньо звернутися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Отже, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування за бажанням особи, яка проживала на тимчасово окупованій території України, і якій призначено пенсію за віком з дня звернення, що відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, пенсія за віком обчислюється з дня, що настає за днем досягнення такою особою пенсійного віку.
Указом Президента України №54/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України"Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. У зв'язку із продовженням збройної агресії російської федерації воєнний час триває до тепер.
Судом встановлено на підставі Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22.12 2022 №309, що Маріупольський район Донецької області, де проживає позивач, віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 05.03.2022.
При цьому, виходячи зі змісту Закону України № 2981-IX від 20.03.2023 року слід дійти висновку, що органи Пенсійного фонду України зобов'язані обчислювати пенсію за віком вищенаведеним особам з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, на підставі звернення, яке подано як до набрання чинності Законом № 2981-ІХ, так і після.
Судом встановлено, що позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку 56 років (з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком №2 - 10 років), а саме з 19.04.2024.
Таким чином, відповідач зобов'язаний призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за віком на пільгових умовах за Списком №2 саме з 19.04.2024.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити порушене конституційне право на соціальне пенсійне забезпечення, а саме, призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії здійснено Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та призначено пенсію з 19.04.2025, тобто саме цим органом порушено право позивача на призначення пенсії з урахуванням спірних періодів.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині - зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу позивача період навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993, до пільгового стажу за списком № 2 період роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999 та призначити пенсію з 19.04.2024.
Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення прав позивача саме Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаним органом лише повідомлено позивача про розгляд його заяви та про прийняте рішення. При цьому листом від 29.04.2025 позивача повідомлено про право на оскарження рішення/дій або бездіяльність саме Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Отже, з урахуванням наведеного вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
На підставі зазначеного вище, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до загального стажу позивача періоду навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993, до пільгового стажу за списком № 2 періоду роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу позивача період навчання в Маріупольському металургійному інституті з 01.09.1986 по 27.06.1987, з 17.07.1989 по 01.07.1993 та до пільгового стажу за списком № 2 період роботи з 15.03.1999 по 31.12.1999 та призначити пенсію з 19.04.2024.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 200/4864/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 200/4864/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць