19 лютого 2026 року справа №200/3569/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 200/3569/25 (головуючий І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області, які полягають у відмові зарахувати періоди навчання і роботи з 01.09.1984 р. по 06.06.1987 р., з 16.07.1987 р. по 04.08.1987 р., 01.09.1987 р. по 10.09.1991 р. до стажу та перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/8633/21 від 27.06.2022 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу періоди навчання і роботи з 01.09.1984 р. по 06.06.1987, з 16.07.1987 по 04.08.1987, 01.09.1987 по 10.09.1991 р. і перевести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/8633/21 від 27.06.2022 р.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що у зв'язку з протиправне не зарахуванням відповідачем до її страхового стажу періодів навчання і роботи з 01.09.1987 р. по 06.06.1987 р., з 16.07.1987 р. по 04.08.1987 р., 01.09.1987 р. по 10.09.1991 позивачка позбавлена можливості переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/8633/21 від 27.06.2022. Просив задовольнити позов.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 200/3569/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області щодо не зарахування зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання 01.09.1984 р. по 06.06.1987 р. та періоди роботи з 16.07.1987 р. по 04.08.1987 р., 01.09.1987 р. по 10.09.1991 р. Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області перевести з 20.02.2025 ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з зарахування до страхового (трудового) стажу період навчання 01.09.1984 р. по 06.06.1987 та період роботи з 16.07.1987 по 04.08.1987, 01.09.1987 по 10.09.1991 р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач - ОСОБА_1 , є громадянином України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як одержувач пенсії по інвалідності, є інвалідом третьої групи.
21.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 2599 про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах як працівник, що працював на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 з 01.04.2021 року при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії застосовується принцип екстериторіальності.
У зв'язку із вищевказаною постановою, рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Оскільки, ОСОБА_1 не досягла віку визначеного статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не має необхідного загального стажу, а також у пільговій довідці від 02.04.2021 року № 253, виданій Центральною збагачувальною фабрикою “Миргородська» має бути посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.04.2021 року, ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на інший вид пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 30.06.2021 року № 0500-1509-8/25846, позивачу було повідомлено про те, що право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у неї відсутнє, оскільки ОСОБА_1 не досягла віку визначеного статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не має необхідного загального стажу, а також у пільговій довідці від 02.04.2021 року № 253, виданої Центральною збагачувальною фабрикою “Мирноградська» має бути посилання на Постанову Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року.
Рішенням Донецького кружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 200/8633/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання повторно розглянути заяву про переведення з одного виду пенсії на інший - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.04.2021 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2021 року № 2599 про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах як працівник, що працював на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зарахувавши до її пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на ПрАТ “ЦЗФ “Мирноградська» з 09.11.2006 року по 21.10.2007 року машиністом конвеєра 2 розряду, з 22.10.2007 року по 30.11.2007 року учнем пробовідбірника відділу технічного контролю, з 01.12.2007 року по 23.04.2019 року пробовідбірником 2 розряду
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість) грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 302 (триста дві) грн. 00 коп.
Рішення набрало законної сили 05.12.2022 року.
30.01.2023 року по адміністративній справі № 200/8633/21 Донецьким окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.01.2023 року, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року у справі № 200/8633/21 ОСОБА_1 було відмовлено в переведені на інший вид пенсії. Вказане рішення вмонтоване тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року у справі № 200/8633/21 повторно розглянута заява від 21.04.2021 року № 2599, щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком по Списку № 2. У вказаному рішення зазначено, що розмір пенсії після перерахунку становить - 1798,59 грн., розмір пенсії по інвалідності станом на 21.04.2021 року складає - 2200,00 грн. Отже, з урахуванням викладеного, Пенсійний фонд вирішив, що проводити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком по Списку № 2 є недоцільно.
Листом ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.02.2025 №4440-4032/С-02/8-0500/25 повідомлено, що відповідно до даних електронної пенсійної справи страховий стаж враховано по 31.03.2019, що складає 24 роки 10 місяців 15 днів та додатковий стаж 10 років 03 місяці 04 дні. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу складає 0.35083.
01.04.2024 року по пенсійній справі позивачки проведено перерахунок пенсії відповідно до абз.3 ч.4 ст.42 Закону №1058 по стажу. До страхового стажу зараховано періоду роботи по 30.09.2022 року (по дату сплати внесків підприємством).
Після перерахунку страховий стаж складає 26 років 11 місяців 10 днів, та додатковий 8 років 02 місяці 18 днів.
Отже, для зарахування до загального стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 27.05.1987 та періоду роботи з 01.09.1987 по 10.09.1991 Ви можете звернутися до будь- якого органу Пенсійного фонду України та надати заяву (особисто або через вебпортал) на перерахунок пенсії встановленої форми. Також долучити документи на підтвердження зміни прізвища. Щодо зарахування стажу на ДП “Краснолиманська» після вересня 2022 року право Ви набуде з 01.04.2026 (через 24 місяці після останнього перерахунку) та після сплати внесків підприємством до Пенсійного фонду України.
Відповідно до диплому № НОМЕР_1 у період з 01.09.1984 по 27.05.1987 ОСОБА_2 навчалася в середньому професійно-технічному училищі м.Нікополь Дніпропетровської області.
Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвали шлюб 01.08.1991 запис №47.
Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 .
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 , Гис, Соляник) серії НОМЕР_4 :
- з 01.09.1984 по 06.06.1987 позивачка навчалася в Нікопольському СПТУ №34 (запис 1);
- з 16.07.1987 по 04.08.1987 працювала в цеху волочіння труб на посаді машиніста крана металургійного виробництва Південнотрубного заводу(запис 2-3);
- з 01.09.1987 по 10.09.1991 позивач працювала на посаді учня станційного монтера та електромонретом станційного обладнання (запис 4-6).
Відповідно до довідки від 19.05.2021 №5 ОСОБА_7 працювала у період з 01.09.1987 по 10.09.1991 на технічному вузлі магістрального зв'язку та телебачення №8.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст.1 3 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 року передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV.
Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив 33 роки 4 місяці 12 днів, пільговий стаж - 11 років 7 місяців 14 днів, що відповідає вимогам п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 року за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.
Щодо не зарахування до періоду навчання з 01.09.1984 по 06.06.1987 до страхового стажу суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Статтею 18 Закону України “Про професійно-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Отже, на професійне навчання в технікумах поширюються положення ст. 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту».
Так, у трудовій книжці ОСОБА_8 серії НОМЕР_4 зазначено, що у період з 01.09.1984 по 06.06.1987 позивачка навчалася в Нікопольському СПТУ №34 (запис 1).
Відповідно до диплому № НОМЕР_1 у період з 01.09.1984 по 27.05.1987 ОСОБА_2 навчалася в середньому професійно-технічному училищі м.Нікополь Дніпропетровської області та здобула кваліфікацію машиніст крана металургійного виробництва.
Виходячи з наведеного, відповідач протиправно не зарахував до страхового (трудового) стажу позивачки період навчання з 01.09.1984 по 06.06.1987.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 16.07.1987 по 04.08.1987 та з 01.09.1987 про 10.09.1991 суд зазначає наступне.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ) серії НОМЕР_4 : з 16.07.1987 по 04.08.1987 працювала в цеху волочіння труб на посаді машиніста крана металургійного виробництва Південнотрубного заводу(запис 2-3); з 01.09.1987 по 10.09.1991 позивач працювала на посаді учня станційного монтера та електромонретом станційного обладнання (запис 4-6).
Відповідно до довідки від 19.05.2021 №5 ОСОБА_7 працювала у період з 01.09.1987 по 10.09.1991 на технічному вузлі магістрального зв'язку та телебачення №8.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Виходячи з наведеного, враховуючи запити трудової книжки серії НОМЕР_4 , суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування до страхового (трудового) стажу позивачки періодів її роботи з 16.07.1987 по 04.08.1987 та з 01.09.1987 про 10.09.1991
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача перевести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/8633/21 від 27.06.2022 р. суд зазначає наступне.
Рішенням Донецького кружного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі № 200/8633/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2021 року № 2599 про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах як працівник, що працював на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зарахувавши до її пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на ПрАТ “ЦЗФ “Мирноградська» з 09.11.2006 року по 21.10.2007 року машиністом конвеєра 2 розряду, з 22.10.2007 року по 30.11.2007 року учнем пробовідбірника відділу технічного контролю, з 01.12.2007 року по 23.04.2019 року пробовідбірником 2 розряду
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.01.2023 року, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року у справі № 200/8633/21 ОСОБА_1 було відмовлено в переведені на інший вид пенсії. Вказане рішення вмонтоване тим, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року у справі № 200/8633/21 повторно розглянута заява від 21.04.2021 року № 2599, щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком по Списку № 2. У вказаному рішення зазначено, що розмір пенсії після перерахунку становить - 1798,59 грн., розмір пенсії по інвалідності станом на 21.04.2021 року складає - 2200,00 грн. Отже, з урахуванням викладеного, Пенсійний фонд вирішив, що проводити переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком по Списку № 2 є недоцільно.
Отже, рішення суду у справі №200/8633/21 виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. За результатом повторно розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.04.2021 року № 2599 про переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах прийнято рішення 05.01.2023, яке не оскаржувалося позивачкою та на момент розгляду справи є чинним.(доказів зворотнього суду не надано).
15.01.2024 позивачка зверталася до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про перехід на інший вид пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2024 №056650001892 відмовлено позивачці в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відмовлено у зв'язку з недоцільністю.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.01.2024 №056650001892 позивачкою не оскаржувалося і є чинним.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Разом з тим, з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України Донецькій області, які полягають у відмові зарахувати періоди навчання і роботи та переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії позивач звернувся лише у березні 2025 року.
Судом встановлено, що саме з листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.02.2025 наданого на виконання запита від 20.02.2025 позивачка дізналася, що до її страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 р. по 06.06.1987, і роботи з 16.07.1987 по 04.08.1987, 01.09.1987 по 10.09.1991.
Отже, датою з якої позивачку може бути переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є 20.02.2025 (дата звернення позивачки до ГУ ПФУ в Донецькій області за результатом розгляду якої повідомлено про неможливість зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи та навчання).
Щодо права позивачки на переведення на пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст.1 3 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 року передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
з листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.02.2025 вбачається, що страховий стаж позивачки (враховано по 31.03.2019), складає -що складає 24 роки 10 місяців 15 днів та додатковий стаж 10 років 03 місяці 04 дні.
Виходячи з наведеного, позивачка має право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 200/3569/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі № 200/3569/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко