Справа № 369/3054/26
Провадження №1-кс/369/480/26
19.02.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання слідчого СВ ВП № 3 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12026111350000165 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12026111350000165 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні слідчого відділу ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження №12026111350000165 від 17.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Бучанської окружної прокуратури.
17.02.2026 року до ЧЧ ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення з спецлінії 102 про те, що 17.02.2026 року ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спровокувавши конфлікт та в ході якого наніс удар працівнику Макарівського РТЦК ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який виконував громадський обов'язок у зв'язку з службовою діяльністю, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя та в/ч голови, струс головного мозку (ЄО № 5193 від 17.02.2026 року).
17.02.2026 о 23 год. 29 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.ст. 40, 104, 131, 132, 191, 208-211, 213 Кримінального процесуального кодексу України затримав особу, підозрювану у вчиненні злочину:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого.
Так, 18.02.2026 року слідчий слідчого відділення відділу поліції № 3 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_7 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, здійснив обшук затриманого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ході якого виявлено та вилучено:
?телефон марки «Iphone 14 pro Max» фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , поміщено до паперового конверту з відповідними підписами учасників слідчої дії;
Вказані речі постановою слідчого визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
На підставі вище наведеного, слідчий просив слідчого суддю, накласти арешт на речі, які було вилучено під час проведення обшуку затриманого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
?телефон марки «Iphone 14 pro Max» фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , поміщено до паперового конверту з відповідними підписами учасників слідчої дії.
Під час судового засідання прокурор вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Підозрюваний та захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання про арешт майна
Дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Вирішуючи питання про арешт майна та враховуючи правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння що підпадає під ознаки діяння передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням неправомірної вигоди яка отримана юридичною особою розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження наслідки арешту майна для підозрюваного обвинуваченого засудженого третіх осіб.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, в редакції від 02.12.2012 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч . 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до вимог КПК України, судовою процедурою гарантується дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, необхідно враховувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону прокурор, у клопотанні про арешт майна, не дотримався.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що речі, які було вилучено під час проведення обшуку затриманого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме телефон марки «Iphone 14 pro Max» фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 350 КК України з наданих матеріалів не вбачається.
Крім того як вбачається з протоколу огляду, слідчим було оглянуто мобільний телефон марки «Iphone 14 pro Max» фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , який згідно заяви від 18.02.2026 року було добровільно надано слідчому підозрюваним.
Таким чином, прокурором не доведено, що в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на телефон марки «Iphone 14 pro Max» фіолетового кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , є необхідним, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 3 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12026111350000165 від 17.02.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1