Справа № 164/2097/25
п/с 3/164/14/2026
19 лютого 2026 року Селище Маневичі
Суддя Маневицького районного суду Волинської області Ониско Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли відвідділення поліції № 1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 572764 від 05 вересня 2025 року, ОСОБА_1 05 вересня 2025 року, біля 09 год. 43 хвилин, на автомобільній дорозі Т-1802 між сел. Колки та с. Красноволя Луцького району Волинської області, керував автомобілем марки «KIA CEED», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Під час розгляду справи адвокат Джус Т.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , вину у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 правопорушенні не визнав та пояснив, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 його право на огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. Після спілкування з адвокатом Жук М.І. виявив бажання пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі та здати біологічний матеріал (кров) на аналіз, про те працівники поліції на місці зупинки відмовили йому в цьому і безпосередньо після складення протоколу передали ОСОБА_1 працівникам ТЦК та СП, що в подальшому позбавило останнього можливості самостійно звернутись в медичний заклад для проходження огляду на стан сп'яніння.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що він являється тим поліцейським який складав протоколсерії ААД № 572764 від 05 вересня 2025 року і зазначає, що дійсно ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестера і отримання позитивного результату, на місці зупинки виявляв бажання здати кров на аналіз щодо вмісту алкоголю. Про те йому було роз'яснено, що такий аналіз відбирається лише в разі скоєння ДТП. Під час завершення складення адмінматеріалу відносно ОСОБА_1 на місце зупинки транспортного засобу прибула мобільна група сповіщення ТЦК та СП і останні почали спілкування з ОСОБА_1 , а він в складі наряду поліції відбув в інше місце для виконання своїх службових обов'язків.
На відеозаписах з нагрудної боді камери поліцейського встановлено, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 без вагань погоджується. Аналіз показав позитивний результат О.43 %. В подальшому відео фіксація переривається і відновлюється вже під час складення протоколу. Під час розпису в протоколі ОСОБА_1 декілька разів звертається до поліцейського з поясненням, що він хоче здати кров на аналіз, про те поліцейський зазначає, що такий аналіз відбирається лише при ДТП. ОСОБА_1 телефонує і в розмові ймовірно з адвокатом пояснює останньому, що працівники поліції відмовляються вести його (очевидно в медичний заклад) для забору крові на встановлення вмісту алкоголю.
Дослідивши матеріали справи, поясненнями адвоката Джуса Т.В., а також свідка ОСОБА_2 , суддя приходить до висновку, що в справі відсутні докази, які вказують на керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних в протоколі обставин в стані сп'яніння.
Так, під час відеозапису не встановлено поведінки ОСОБА_1 , яка характерна для особи що перебуває в стані сп'яніння. Відеозапис переривається. Працівники поліції не роз'яснюють право останнього на огляд в медичному закладі на стан сп'яніння. ОСОБА_1 по телефону консультується з невстановленою особою, і можна зробити висновок саме від цієї особи дізнається про можливість повторного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі. Очевидно з відеозапису та в протоколі зроблено запис під час його складення ОСОБА_1 , що останній бажав пройти огляд в медичному закладі на стан сп'яніння, шляхом здачі біоматеріалу (крові) на аналіз, в чому працівниками поліції йому було відмовлено. Під час завершення складення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 на місце зупинки прибуває мобільна група сповіщення ТЦК та СП і ОСОБА_1 підкоряється вимогам законодавства про перевірку дотримання військового обліку, що в свою чергу враховуючи віддаленість місця зупинки до найближчого медичного закладу, яка становить близько 30 км та позбавлення останнього можливості керувати власним транспортним засобом (так як відсторонений працівником поліції від керування т.з), останній позбавлений будь якої можливості на протязі двох годин прибути в медичний заклад для проведення повторного огляду.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст. 62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності її вини, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Отже, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження у справі, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, ч.1 ст. 130 , 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 572764 від 05 вересня 2025 року - закрити, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом десяти діб з дня винесення постанови.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області Ониско Р.В.