19 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/6/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (10-та окрема гірсько-штурмова бригада " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), військової частини НОМЕР_2 (106-та окрема бригада територіальної оборони) (в яку входить в/ч НОМЕР_3 -89-й окремий батальйон територіальної оборони), військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 окремий штурмовий полк) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчиняти дії,-
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до військової частина НОМЕР_1 (10-та окрема гірсько-штурмова бригада " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") (відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 окрема бригада територіальної оборони) (в яку входить в/ч НОМЕР_3 -89-й окремий батальйон територіальної оборони) (відповідач 2), військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 окремий штурмовий полк) (відповідач 3), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 10.03.2022 по 03.04.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 10.03.2022 по 03.04.2023, щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року - 2684 грн, із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 04.04.2023 по 31.05.2025 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, 2024 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, 2024 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 04.04.2023 по 31.05.2025, щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, 2024 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, 2024 рік, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року - 2684 грн, на 01 січня 2024 року - 3028 грн, із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_4 у відношенні до ОСОБА_1 , які полягають у застосуванні у період з 01.06.2025 по 08.10.2025 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн), при нарахуванні щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, компенсації за 10 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік, компенсації за 14 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки, передбаченої для учасників бойових дій за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.06.2025 по 08.10.2025, щомісячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2025 рік, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, компенсації за 10 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік, компенсації за 14 календарних днів невикористаної додаткової щорічної відпустки, передбаченої для учасників бойових дій за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2025 року - 3028 грн, із врахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
02.02.2026 представник військової частини НОМЕР_1 (10-та окрема гірсько-штурмова бригада " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") подав до суду клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування поданого клопотання вказував, що ОСОБА_1 , проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 10.03.2022 по 03.04.2023, а до суду позивач звернувся лише 15.01.2026, тобто через більш як два роки дев'ять місяців після виключення зі списків особового складу, чим порушив строк звернення до суду.
В період з 09.02.2026 по 16.02.2026 головуючий суддя Григораш В.О. перебував на лікарняному.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, як свідчать матеріали справи, предметом розгляду в даній справі є нарахування і виплата позивачу грошового забезпечення у неналежному розмірі.
Разом з тим, у положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
Згідно із ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 18.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.
Таким чином, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Поряд з цим, відповідно до ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Встановлені обставини в їх сукупності дають підстави для висновку, що право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень ч.1 ст.233 КЗпП України в редакції, чинній до 18.07.2022 не було обмежене будь-яким строком, в редакції, чинній з 19.07.2022, вказаний строк був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Таким чином, ст.233 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до ч.5 ст.122 КАС України, оскільки стосується саме виплати сум, які належать при звільненні.
Разом з тим, Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Так, згідно з частиною першою статті 233 Кодексу "працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті".
Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України, інформує КСУ.
Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення (11 грудня 2025 року).
Поряд з цим, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України не лише визначають строки реалізації права на судовий захист, а й визначають час, з якого починається перебіг такого строку, а саме: "з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні".
Отже, про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу, а саме в період:
- з 10.03.2022 по 03.04.2023 у військовій частині НОМЕР_1 (10-та окрема гірсько-штурмова бригада " ІНФОРМАЦІЯ_1 ");
- з 04.04.2023 по 31.05.2025 у військовій частині НОМЕР_3 ( НОМЕР_7 окремий батальйон територіальної оборони) військової частини НОМЕР_2 - 106-тої окремої бригади територіальної оборони;
- з 01.06.2025 по 08.10.2025 у військовій частині НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 окремий штурмовий полк).
Так, у поданому клопотанні представник відповідача вказує, що оскільки позивача не було звільнено з військової служби (з військової частини НОМЕР_1 ), а лише переміщено на нове місце служби (військової частини НОМЕР_3 ) у них були відсутні підстави для видачі позивачу письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Суд критично оцінює доводи, представника відповідача 1, що грошовий атестат, який видається військовослужбовцю при переміщенні на нове місце служби може мати ознаки письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні, оскільки у поданому клопотанні представник позивача вказує, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №92 від 02.04.2023 у грошовому атестаті позивача відображалась лише сума виплаченого грошового забезпечення з 01.04. по 02.04.2023, а тому день видачі грошового атестату не можна вважати днем, з якого позивач міг дізнатися про порушення своїх прав за період з 14.03.2022 по 02.04.2023. Вказаний факт не заперечується представником відповідача 1 в поданому клопотанні.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Враховуючи, що відповідачем не надано до суду доказів письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу під час переміщення по службі та те що в період з 10.03.2022 по 08.10.2025 ОСОБА_1 був діючим військовослужбовцем, і звернувся до суду з позовом по справі 05.01.2026, тобто після визнання неконституційною та втрати чинності частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду, суд вважає, що клопотання представника відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 (10-та окрема гірсько-штурмова бригада " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.О. Григораш