Справа № 500/7224/25
19 лютого 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в письмовому провадженні клопотання про залишення позовної зави без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Дарморіс Оксану Маркіянівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018, з розрахунку 3797,63 грн щомісячно, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у загальній сумі 37976,30 грн відповідно до норм абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою суду від 23.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
06.01.2026 від ГУ ДСНС України у Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Одночасно з відзивом представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання представник ГУ ДСНС України у Тернопільській області зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки позовні вимоги стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення у період проходження ним публічної служби. Оскільки такі виплати за своєю природою є регулярними і здійснюються щомісячно, тому, за позицією відповідача, позивач об'єктивно мав можливість виявити склад та розмір виплат у момент їх отримання, а також під час розрахунку при звільненні. З огляду на викладене відповідач вважає, що посилання позивача на дату отримання відповіді на адвокатський запит не може підміняти собою юридичний критерій обізнаності про порушення прав у розумінні статті 122 КАС України.
Надаючи правову оцінку вказаному клопотанню на предмет дотримання норм процесуального права, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 під час проходження ним служби цивільного захисту, яка є різновидом публічної служби. Тобто, спір виник у зв'язку з нарахуванням та виплатою позивачу під час проходження ним публічної служби грошового забезпечення у неналежному розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому слід зазначити, що у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці осіб, які перебувають на публічні' службі, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України мають перевагу у застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України, якою установлено місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Практика Верховного Суду з указаного питання є сталою та послідовною, та викладена, зокрема, у постановах від 27 грудня 2024 року у справі №420/15311/23, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Так, за правилами частин першої, другої статті 233 КЗпП України (в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Закон України № 2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19 липня 2022 року.
Верховний Суд неодноразово вже висловлював правову позицію щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України як до, так і після змін, запроваджених Законом № 2352-IX.
Так, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов висновку, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») ( пункт 65.1. Постанови).
Як встановлено судом, предметом оскарження у даній справі є незгода позивача з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, тобто спірні правовідносини підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, а тому право позивача на звернення до суду не обмежується будь-яким строком.
Надавши правову оцінку наведеним у клопотанні представника відповідача доводам та підставам для залишення позовної заяви без розгляду, та не встановивши їх правової та фактичної обґрунтованості, суд дійшов висновку про безпідставність вказаного клопотання та, як наслідок, відсутність підстав для його задоволення.
Керуючись статтями 122, 248, 256 КАС України, статтею 233 КЗпП України суд
У задоволенні клопотання представника Головного управління ДСНС України у Тернопільській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 19 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.