Справа №500/6329/25
19 лютого 2026 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської міської ради, в якому просила визнати бездіяльність Тернопільської міської ради протиправною, що виявилася у відмові надати ОСОБА_1 запитувану інформаційним запитом від 25.09.2025 інформацію, що запитувалися;
зобов'язати Тернопільську міську раду протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду надати запитувану ОСОБА_1 інформаційним запитом від 25.09.2025 інформацію, що запитувалась:
1. Згідно законодавства України надати правову інформацію - з яким цільовим призначенням ОСОБА_1 , як переможцю конкурсу була надана земельна ділянка для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення - для будівництва нерухомого майна, чи для будівництва тимчасової споруди, яка була надана на підставі рішень Тернопільської міської ради від 12.12.2003 №4/9/143, від 30.04.2009 №5/26/81, акту обстеження та вибору земельної ділянки, визначеної під розташування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення суб'єкту підприємницької діяльності Шкарупі Світлані Павлівні затвердженого розпорядженням міського голови від 25.02.2004 №135 та укладеного між Тернопільською міською радою та ФОП Шкарупою договору оренди землі від 31.07.2009 щодо, якої у Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2022 №НВ-00013467522022 викладені такі відомості: "Вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; Місце розташування: АДРЕСА_1 ;
2. Згідно законодавства України надати правову інформацію-акт готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011 на першій сторінці якого зазначено: "1230.1 (код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-200)" виданий на капітальну будівлю нерухомості чи виданий на тимчасову споруду, який виданий за чинної постанови КМУ №923 від 08.10.2008, який Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, як уповноважений пунктом 4 постанови КМУ №923 від 08.10 2008 орган. (Постанова втратила чинність на підставі Постанови KM №461 (461-2011-п) від 13.04.2011), у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію погодив цей акт підписом уповноваженої особи та печаткою Тернопільської міської ради, який погоджений підписами та печатками інших виконавчих органів Тернопільської міської ради;
3. Надати належним чином завірену довідку про умови цього договору видача, якої передбачена пунктом 29 Договору оренди землі від 31.07.2009: "29: Обов'язки орендодавця: 29.1. Орендодавець зобов'язаний: б) надавати орендарю довідки про умови цього договору.", який укладений між (орендодавцем) Тернопільською міською радою та мною (орендарем) ФОП ОСОБА_1 ;
4. Надати, належним чином завірену копію висновку постійної комісії міської ради з питань містобудування та земельних відносин, яким керувалась Тернопільська міська рада приймаючи рішення 12 грудня 2003 року №4/9/143 "Про надання дозволу на погодження місць розташування об'єктів за результатами конкурсу.";
5. Надати належним чином завірену копію Акту приймання-передавання документів від 25.03.2016 за №9 та копію документу який засвідчує факт передачі, чи не передачі, такого документа, як акт готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011.
Позовні вимоги мотивовані протиправними діями (бездіяльністю) відповідача щодо не надання запитуваної інформації по суті конкретно поставлених питань у запиті від 25.09.2025, повідомивши позивача, що запитувана інформація відсутня, що не відповідає дійсності.
Ухвалою суду від 06.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
В поданому відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи щодо позовних вимог, зазначає, що Тернопільська міська рада на не відмовляла позивачу у наданні наявної у неї інформації, а не надала запитувану інформацію у зв'язку із її фізичною відсутністю у володінні Тернопільської міської ради та відсутністю обов'язку щодо створення інформації у непередбаченій чинним законодавством формі.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 володіє первинними документами (копія договору оренди землі від 31.07.2009, копія акту приймання передачі земельної ділянки та ін.) на підставі яких просить суд, зобов'язати орган місцевого самоврядування створити нові документи у непередбачений законом спосіб, оскільки копії цих документів позивач додала до запитів та позовної зави.
Вказує, що Тернопільська міська рада не є розпорядником цих документів і в силу повноважень не має обов'язку створювати запитувані документи.
Позивач подала до суду відповідь на відзив, де вказала, що доводи Тернопільської міської ради викладені у відзиві на позовну заяву не обґрунтовані доказами та відповідними нормами права. Зазначає, що Тернопільська міська рада як розпорядник інформації не спростувала, а навпаки підтвердила інформацію, що документи, які долучені нею до інформаційного запиту від 25.09.2025 та до позовної заяви існують та були створені міською радою, (її виконавчими органами), тому вважає, що міська рада зобов'язана надати їй запитувану інформацію якою вона володіє з урахування змісту цих документів, а у разі відсутності такої запитуваної інформації, створити інформацію, якою відповідно до компетенції визначеної законодавством Тернопільська міська рада зобов'язана володіти та її надати. Просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що твердження позивача у відповіді на відзив про те, що Тернопільська міська рада зобов'язана створити інформацію у запитуваній позивачем формі, суперечить нормам Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив таке.
ОСОБА_1 28.07.2025 звернулась до Тернопільської міської ради з інформаційним запитом.
У відповідь на її інформаційний запит від 28.07.2025 листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради №23376-Ф/2025 від 15.08.2025 позивачу надано відповідь.
Як зазначає позивач у позовній заяві вважаючи, що Тернопільська міська рада не зрозуміла що вона просить надати правову інформацію, ОСОБА_1 25.09.2025 подала уточнений інформаційний запит наступного змісту:
"Оскільки, я не обґрунтувала належним чином інформаційний запит від 28.07.25 тому подаю повторно інформаційний запит з урахуванням наданої листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради №2376-Ф/2025 від 15.08.2025 інформації.
Керуючись статтею 34 Конституції України, статями 3, 4, 5, 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статями 5, 9, 17, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" прошу надати мені достовірну, точну та повну інформацію, яка не залишає місця для двозначності чи невизначеності:
1. Згідно законодавства України надати правову інформацію - з яким цільовим призначенням мені ОСОБА_1 , як переможцю конкурсу була виділена земельна ділянка для будівництва - для будівництва нерухомого майна, чи для будівництва тимчасової споруди, яка була надана на підставі рішень Тернопільської міської ради від 12 грудня 2003 року №4/9/143. від 30.04.2009 №5/26/81, акту обстеження та вибору земельної ділянки, визначеної під розташування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення суб'єкту підприємницької діяльності Шкарупі Світлані Павлівні затвердженого розпорядженням міського голови від 25.02.2004 №135 та укладеного між Тернопільською міською радою та мною ФОП Шкарупою договору оренди землі від 31.07.2009 щодо, якої у Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2022 №НВ-00013467522022 викладені такі відомості: "Вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі: Місце розташування: АДРЕСА_1 ;
2. Згідно законодавства України надати правову інформацію - акт готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011 на першій сторінці якого зазначено: "1230.1 (код об'єкта згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018-200)" виданий на капітальну будівлю чи виданий на тимчасову споруду, який виданий за чинної постанови КМУ №923 від 08.10.2008, який Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, як уповноважений пунктом 4 постанови КМУ №923 від 08.10 2008 орган. (Постанова втратила чинність на підставі Постанови KM №461 (461-2011-п ) від 13.04.2011), у прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію погодив цей акт підписом уповноваженої особи та печаткою Тернопільської міської ради, який також погоджений підписами та печатками інших виконавчих органів Тернопільської міської ради;
3. Надати "Довідку про умови цього договору" видача, якої передбачена пунктом 29 Договору оренди землі від 31.07.2009: "29: Обов'язки орендодавця: 29.1. Орендодавець зобов'язаний: б) надавати орендарю довідки про умови цього договору.", який укладений між (орендодавцем) Тернопільською міською радою та мною (орендарем) ФОП ОСОБА_1 ;
4. Надати, належним чином завірену копію висновку постійної комісії міської ради з питань містобудування та земельних відносин, яким керувалась Тернопільська міська рада приймаючи рішення 12 грудня 2003 року №4/9/143 "Про надання дозволу на погодження місць розташування об'єктів за результатами конкурсу."
5. Надати належним чином завірену копію Акту приймання-передавання документів вії) 25.03.2016 за №9 та копію документу який засвідчує факт передачі, чи не передачі, такого документа, як акт готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011;
Довідка - це офіційний документ, який містить інформацію про факти, події чи стан справ, що мають юридичне чи біографічне значення. Вона видається установами, організаціями, підприємствами або посадовими особами для підтвердження певних обставин або надання відомостей.
Копії:
1. Повідомлення Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №2461/09 від 07.11.2003;
2. Рішення Тернопільської міської ради від 12 грудня 2003 року №4/9/143 "Про надання дозволу на погодження місць розташування об'єктів за результатами конкурсу.";
3. Акт обстеження та вибору земельної ділянки, визначеної під розташування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення суб'єкту підприємницької діяльності Шкарупі Світлані Павлівні затверджений розпорядженням міського голови від 25.02.2004 №135:
4. Рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/81 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0250га для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту "вул. Протасевича" з об'єктом торгівельно-побутового призначення за адресою вул. Протасевича суб'єкту підприємницької діяльності Шкарупі С.П.";
5. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2022;
6. Договір оренди землі від 31.07 2009;
7. Акт готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.201.
Письмову відповідь на інформаційний запит прошу направити за адресою: вул. Б. Хмельницького, 14, с. Байківці, Тернопільський район, 47711, ОСОБА_1 ."
Листом від 21.10.2025 №29330-Ф/2025 виконавчий комітет Тернопільської міської ради надав відповідь наступного змісту.
"За результатами розгляду Вашого запиту від 25.09.2025 про надання правової інформації щодо договору оренди землі від 30.04.2009, правової інформації щодо акту готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011, довідки про умови договору оренди землі, копії висновків постійної комісії від за 12.12.2003, акту приймання передачі документів від 25.03.2016 №9, повідомляємо таке.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Публічна інформація, згідно з нормами ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є публічною інформація, яка на момент подання запиту потребує створення, а дії щодо такого створення не відносяться до повноважень органу, якому адресований запит.
Правова оцінка вказаним Вами у зверненні документам неодноразово надана судами у рішеннях, які набрали законної сили у справах з Вашою участю, зокрема, у справі №921/102/15-г/7, №921/414/16-г/4, №921/225/16-г/13, №921/286/22, №607/1078/15-а, №921/274/21, №921/333/23, №921/34/24.
Саме у цих справах Ви, як учасник справи, надавали в якості доказів договір оренди землі від 30.04.2009 та акт готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011.
Також звертаємо увагу, що повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок), Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства" від 09.04.2015 №320-VIII у зв'язку із підписанням Акта приймання-передавання від 25.03.2016 за №9 між Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та Тернопільською міською радою, в межах міста Тернополя з 25 березня 2016 року покладено на відділ державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до інформації наданої відділом державного архітектурно-будівельного контролю документи за 2011 рік у відділі відсутні.
Щодо висновків постійної комісії з питань містобудування та земельних відносин від за 12.12.2003, повідомляємо, що документи за 2003 рік передано на зберігання до Державного архіву Тернопільської області, який знаходиться за адресою: 46018, м. Тернопіль, вул. Карпенка, 2 (телефон (0352) 52-26-18, електронна пошта archive_te@arch.gov.ua).
З огляду на зазначене, повідомляємо, що запитувана інформація відсутня."
Вважаючи вказану поведінку відповідача, яка, на думку позивача, проявилась у формі протиправної бездіяльності/дій, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами другою, шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19). Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1996 №2657-XII (далі Закон №2657-XII) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Положеннями частини четвертої статті 13 зазначеного Закону передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно зі статтею 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується в тому числі і шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Поняття розпорядників інформації визначається у статті 13 Закону №2939-VI. Так, за пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є розпорядником інформації.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга статті 19 Закону №2939-VI). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя статті 19 Закону №2939-VI).
Згідно частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4 ст. 20 Закону №2939-VI).
Частиною другою статті 22 Закону №2939-VI встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Згідно із частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Отже, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь. Водночас, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталася до Тернопільської міської ради із запитами на інформацію 28.07.2025, 25.09.2025, 15.10.2025.
На вищевказані запити відповідач надавав відповіді.
В позові позивач стверджує, що отримана у відповіді на її запит від 25.09.2025 не надано запитуваної інформації по суті конкретно поставлених питань.
Водночас, в даному випадку, позивачем не заперечується, що відповідачем на його запит надано відповіді по кожному з поставлених нею питань.
Таким чином, зі змісту мотивувальної частини позову слідує, що фактично позивач не згодна із змістом отриманої відповіді.
У свою чергу суд зауважує, що незгода позивача зі змістом отриманої відповіді не свідчить про її недостовірність чи невідповідність дійсності. Крім того, твердження про начебто суперечність наданої інформації законодавству не підтверджені об'єктивними доказами. Відповідно до принципу добросовісності та об'єктивності, оцінка правдивості інформації має ґрунтуватися на її відповідності фактичним обставинам, передбаченим законодавством критеріям та офіційним джерелам, а не на суб'єктивному сприйнятті чи очікуваннях заявника.
Таким чином, незадоволеність позивача змістом або обсягом інформації, наданої відповідачем, не може сама по собі слугувати підставою для визнання такої інформації неправдивою.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Поряд із цим, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Отже, процесуальним законодавством, окрім обов'язку відповідача довести правомірність прийнятого ним рішення (в даному випадку наданої відповіді), на позивача також покладено обов'язок належним чином обґрунтувати заявлені позовні вимоги.
Натомість, доказів в підтвердження того, що повідомлена відповідачем в листах інформація містить недостовірні відомості позивачем не надано, а матеріали справи не містять.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у статті 17 Закону України "Про інформацію" міститься визначення правової інформації, якою є будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про інформацію" джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення медіа, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про інформацію" метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
Відтак законодавець не покладав на органи місцевого самоврядування обов'язку щодо створення джерел правової інформації у вигляді законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, а також обов'язку щодо забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам шляхом офіційного видання цих актів масовими тиражами, оскільки у частині третій статті 17 Закону України "Про інформацію" визначено, що це є обов'язком держави.
Тернопільська міська рада, як суб'єкт владних повноважень є володільцем та розпорядником публічної інформації, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання нею повноважень, обов'язків, передбачених чинним законодавством.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено що рада межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Отже, Тернопільська міська рада є органом місцевого самоврядування та в силу своїх обов'язків і повноважень не є розпорядником правової інформації у широкому розумінні статті 17 Закону України "Про інформацію", а тільки рішень та інших актів прийнятих на виконання повноважень та управлінських функцій.
Розглядаючи запит ОСОБА_1 від 25.09.2025 Тернопільська міська рада на підставі положень частини четвертої статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розгляд запиту продовжила на 20 робочих днів і листом виконавчого комітету №27089-Ф/2025 від 30.09.2025 повідомила запитувача про те, що розгляд запиту продовжено на 20 робочих днів.
Після здійснення пошуку запитуваної інформації, Тернопільська міська рада за результатами розгляду запиту від 25.09.2025 листом №29330-Ф/2025 від 21.10.2025 повідомила про результати розгляду запиту по суті, в якому зазначила таке:
"За результатами розгляду Вашого запиту від 25.09.2025 про надання правової інформації щодо договору оренди землі від 30.04.2009, правової інформації щодо акту готовності об'єкта до експлуатації №588 від 22.02.2011, довідки про умови договору оренди землі, копії висновків постійної комісії від за 12.12.2003, акту приймання передачі документів від 25.03.2016 №9, повідомляємо таке.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Публічна інформація, згідно з нормами ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації" не є публічною інформація, яка на момент подання запиту потребує створення, а дії щодо такого створення не відносяться до повноважень органу, якому адресований запит.
Правова оцінка вказаним Вами у зверненні документам неодноразово надана судами у рішеннях, які набрали законної сили у справах з Вашою участю, зокрема, у справі №921/102/15-г/7, № 921/414/16-г/4, № 921/225/16-г/13, № 921/286/22, № 607/1078/15-а, № 921/274/21, № 921/333/23, № 921/34/24.
Саме у цих справах Ви, як учасник справи, надавали в якості доказів договір оренди землі від 30.04.2009 та акт готовності об'єкта до експлуатації № 588 від 22.02.2011.
Також звертаємо увагу, що повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок), Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства" від 09.04.2015 №320-VIII у зв'язку із підписанням Акта приймання-передавання від 25.03.2016 за №9 між Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та Тернопільською міською радою, в межах міста Тернополя з 25 березня 2016 року покладено на відділ державного архітектурно-будівельного контролю. Відповідно до інформації наданої відділом державного архітектурно-будівельного контролю документи за 2011 рік у відділі відсутні.
Щодо висновків постійної комісії з питань містобудування та земельних відносин від за 12.12.2003, повідомляємо, що документи за 2003 рік передано на зберігання до Державного архіву Тернопільської області, який знаходиться за адресою: 46018, м. Тернопіль, вул. Карпенка, 2 (телефон (0352) 52-26-18, електронна пошта archive_te@arch.gov.ua).
З огляду на зазначене, повідомляємо, що запитувана інформація відсутня."
Отже, факт розгляду запиту ОСОБА_1 від 25.09.2025 по суті підтверджується листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 29330-Ф/2025 від 21.10.2025, яким було повідомлено запитувача про результати його розгляду.
Зазначена обставина також вказує на відсутність ознак протиправної бездіяльності при розгляді Тернопільською міською радою цього запиту.
Також варто зазначити, що нормами чинного законодавства Тернопільська міська рада не наділена повноваженнями щодо надання завірених довідок про умови договорів оренди землі чи створення правової інформації про певні документи чи надання правової оцінки цим документам.
Відповідно відсутність такого повноваження з урахуванням положень статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вказує на те, що сформульована Шкарупою С.П. назва інформації у формі правової інформації та завіреної довідки про умови договорів оренди землі не є публічною інформацією, інша запитувана інформація відсутня у Тернопільській міській раді.
Окрім цього, інформація про договір оренди землі від 31.07.2009 та земельну ділянку, яка була об'єктом оренди у цьому договорі (без створення довідок чи інших документів, які орган місцевого самоврядування не уповноважений надавати) надавалась ОСОБА_1 на її запити, зокрема на запит від 28.07.2025. Так, листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради №23376-Ф/2025 від 15.08.2025 було повідомлено про те, що згідно з наявною у виконавчих органах інформацією, рішенням Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/81 було надано в оренду терміном на 5 років СПД ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0250га для будівництва та обслуговування зупинки громадського транспорту " АДРЕСА_1 , а також зазначено про відсутність відділі державного архітектурно-будівельного контролю інших запитуваних документів.
Суд також приймає до уваги твердження представника відповідача, що покликання позивача на невиконання Тернопільською міською радою умов договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, який було укладено на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/81, є безпідставним, так як цей договір припинив свою дію ще 31.04.2014, у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, що неодноразово було зазначено у рішеннях судів у справах №921/102/15-г/7, №921/414/16-г/4, №921/225/16-г/13, №921/333/23 за позовом ОСОБА_1
Господарським судом Тернопільської області було ухвалено рішення у справі №921/102/15-г/7 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - будівлю торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв. м за адресою АДРЕСА_1 та визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 поновленим, яким відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та встановлено, що позивачем не було вчинено необхідних та достатніх дій, направлених на укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 31.07.2009, що виключає підстави для поновлення вказаного договору оренди на підставі ст.33 Закону України "Про оренду землі". Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі №921/102/15-г/7 рішення господарського суду Тернопільської області від 25.03.2016 залишено без змін.
Господарським судом Тернопільської області 27.09.2016 ухвалено рішення у справі №921/414/16-г/4 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання договору оренди землі від 31.07.2009 укладеним, яким відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та на підставі наявних матеріалів встановлено, що позивачем не дотримано процедури реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, оскільки нею не подано доказів звернення до уповноваженого органу за укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди відповідно до процедури, яка була встановлена на той час ст.33 Закону України "Про оренду землі". Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №921/414/16-г/4 рішення першої інстанції залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 у справі №921/225/16-г/13 визнано за ФОП ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - об'єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та припинено провадження у справі в частині вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 поновленим на підставі укладеної додаткової угоди від 02.02.2014. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016, яка набрала законної сили, вищезазначене рішення Господарського суду Тернопільської області скасовано в частині задоволення позову про визнання за ФОП ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - об'єкт торгівельно-побутового призначення, загальною площею 34 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, в частині припинення провадження щодо вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009 поновленим залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11.11.2022 у справі №607/1078/15-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про скасування рішень, касаційну скаргу виконавчого комітету Тернопільської міської ради задоволено та скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.12.2018 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Отже, рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 19.10.2014 №1185 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування" в частині демонтажу тимчасової споруди " ІНФОРМАЦІЯ_1 " фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що знаходиться у АДРЕСА_1 та рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 07.07.2016 №579 "Про усунення порушень у сфері земельного законодавства та містобудування" в частині демонтажу тимчасової споруди " ІНФОРМАЦІЯ_1 " фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що знаходиться у АДРЕСА_1 є чинними.
Важливим є те, що реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, яка була об'єктом договору оренди землі від 31.07.2009, у Державному земельному кадастрі скасовано у зв'язку із формуванням нової земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:08:014:0067 та наданням цієї земельної ділянки відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради в постійне користування для облаштування зупинки громадського транспорту та площадки відстою тролейбусів, що підтверджується рішенням Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023.
Про вказану обставину відомо ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 була позивачем у справі №921/34/24.
Предметом розгляду у справі №921/34/24 була законність рішення Тернопільської міської ради №7/35/180 від 06.06.2019 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0.0830 га за адресою АДРЕСА_1 та рішення Тернопільської міської ради №8/23/99 від 03.03.2023 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради".
Західний апеляційний господарський суд, 21.01.2025 ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, врахував, що договір оренди землі від 31.07.2009, який було укладено між орендодавцем Тернопільською міською радою та орендарем СПД ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 30.04.2009 №5/26/81, терміном на п'ять років з 30.04.2009 по 30.04.2014, припинив свою дію з 31.04.2014, у зв'язку із закінчення строку на який його було укладено, земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:08:014:0024, яка була предметом цього договору не обтяжена об'єктами нерухомого майна, та констатував, що Тернопільська міська рада як власник земельної ділянки передала її у користування іншій особі з дотриманням процедури, визначеної нормами Земельного кодексу України та з використанням повноважень, які закріплені у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельному кодексі України, що вказує на законність цього рішення.
Крім того, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Гарантоване статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.
Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При чому обов'язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача.
Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача.
Тобто, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно.
Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення/вчинення дій/бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 19 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305).
Головуючий суддя Мартиць О.І.