Рішення від 10.02.2026 по справі 440/4367/25

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4367/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Козак А.К.

представника позивача - Петренко О.Б.

представника відповідача - Прокопчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського окружного адміністративного суду подано позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001242405 від 07 січня 2025 року, згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 257677,55 грн;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00001212405 від 07 січня 2025 року, згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 21473,13 грн;

- визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-00001192405 від 07 січня 2025 року про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141845,03 грн;

- визнання протиправним та скасування рішення № 00001252405 від 07 січня 2025 року, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок - у розмірі 28369,01 грн;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001202405 від 07 січня 2025 року, згідно якого застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23100,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Позовні вимоги позивач мотивує протиправністю прийняття спірних рішень, такими, що прийняті всупереч вимог чинного законодавства і підлягають скасуванню.

09 травня 2025 відповідачем через систему "Електронний суд" подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

12 травня 2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано до суду відповідь на відзив, у якому просить не приймати до уваги аргументи, що викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, які жодним чином не доводять правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Протокольною ухвалою суду від 17.06.2025 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 06.08.2025 до 11:00.

04 серпня 2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано додаткові пояснення по справі.

19 вересня 2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано додаткові пояснення по справі.

Згідно із розпорядженням керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 №251 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_2 на підставі рішення Вищої ради правосуддя №2142/0/15-25 від 16.10.2025, призначено повторний автоматичний розподіл справи №440/4367/25.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 справу передано для розгляду судді Костенко Г.В.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення прийнято до провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15січня 2026.

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2026 оголошено перерву в судовому засіданні для вивчення матеріалів справи.

В судовому засіданні 10 лютого 2026 оголошено скорочений текст рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ГУ ДПС в Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2022 по 31.12.2023.

За результатами перевірки Відповідачем складений акт від 09.12.2024 року №16751/16-31-24-05-01/ НОМЕР_1 , в якому встановлено наступні порушення:

- пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), наказ Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218 "Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення" та ст.128 п.6 Господарського Кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 із змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2022 рік перекручених даних, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954361,26 грн., а саме за 2022 рік у сумі 954361,26 грн.;

- п.177.2 пп.177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 171785,03 грн. у т.ч. за 2022 рік у сумі 171785,03 грн.;

- п.2 частини першої ст.7 та частини 5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VІ (із змінами та доповненнями) у результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 141845,03 грн., а саме за 2022 рік у сумі 141845,03 грн.;

- п.п.1.1, п.п.1.2, п.п.1.4,п.п1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 14315,42 грн. у тому числі за 2022 рік у сумі 14315,42 грн.;

- пп. 226.7 ст. 226 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - "Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв", пп. 226.3, 226.9 ст.226 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) та абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (зі змінами та доповненнями) - "Алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством".

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято, зокрема:

1. податкове повідомлення-рішення №00001242405 від 07 січня 2025 року, згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 257677,55 грн;

2. податкове повідомлення-рішення №00001212405 від 07 січня 2025 року, згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 21473,13 грн;

3. вимогу №Ф-00001192405 від 07 січня 2025 року про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141845,03 грн;

4. рішення № 00001252405 від 07 січня 2025 року, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок - у розмірі 28369,01 грн;

5. податкове повідомлення-рішення № 00001202405 від 07 січня 2025 року, згідно якого застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23100,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою, рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Порядок справляння податку на доходи фізичних осіб визначений розділом ІV ПК України.

Статтею 177 цього розділу ПК України регламентовано правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 177.1. статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Своєю чергою пунктом 167.1 статті 167 ПК України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пунктів 177.2., 177.3. статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

За змістом пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп. 177.4.1.);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (пп. 177.4.2.);

- суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (пп. 177.4.3.);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 177.4.4.).

Відповідно до пп. 177.4.5. п. 177.1. статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати.

Згідно з абзацами 1, 3, 4 пункту 177.10. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218) було затверджено Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок № 481, у редакції чинній на час спірних правовідносин).

Вказаний Наказ втратив чинність з 16.07.2021 на підставі Наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021.

Пунктом 1 Порядку № 481 було визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (пункт 2 Порядку № 481).

Наказом Міністерства фінансів України від 13 травня 2021 року № 261 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2021 р. за № 865/36487) затверджено Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - Порядок № 261), за приписами пунктів 1, 2 якого відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс) фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести облік доходів і витрат. На підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/ понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати. Облік доходів і витрат ведеться в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі засобами електронного кабінету у порядку, встановленому законодавством.

Порядок справляння військового збору регламентовано пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Інші перехідні положення» ПК України.

Так, абзацом 1 вказаного пункту передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За приписами пп. 1.1., 1.2, 1.3., 1.4., 1.5. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Інші перехідні положення» ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Порядок справляння податку на додану вартість визначений розділом V ПК України.

Відповідно до п. 185.1. статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з п. 187.1. ст. 185 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

При цьому за змістом підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пп. "г" пункту 198.5. статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 189.9. статті 189 ПК України визначено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Відповідно до пп. 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

У свою чергу згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 466-IX від 16.01.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 786-IX від 14.07.2020).

За приписами пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За змістом абзаців 1, 2 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України на час періоду, який перевірявся, визначалися Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) .

За приписами абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Частиною 2 статті 17 вказаного Закону передбачалось, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень.

Закон № 481/95-ВР втратив чинність 01.01.2025 на підставі Закону № 3817-IX від 18.06.2024 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон № 3817-IX).

Пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві положення" Закону № 3817-IX установлено, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) (далі - Закон) і Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону; положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Предметом спору у цій справі є:

- податкове повідомлення-рішення №00001242405 від 07 січня 2025 року, згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання за платежем “Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в сумі 257677,55 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00001212405 від 07 січня 2025 року, згідно якого збільшено ФОП ОСОБА_3 грошове зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" в сумі 21473,13 грн;

- вимога №Ф-00001192405 від 07 січня 2025 року про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141845,03 грн;

- рішення № 00001252405 від 07 січня 2025 року, згідно якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок - у розмірі 28369,01 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 00001202405 від 07 січня 2025 року, згідно якого застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 23100,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суд зазначає.

Проведеною перевіркою відображених показників у рядку "усього" колонок 5,6,7,8 додатку Ф2 до податкових декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 «вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю» у загальній сумі 69999999,93 грн. на підставі таких документів: податкові декларації про майновий стан і доходи за 2022 - 2023 роки (з додатками), книга обліку доходів і витрат, банківські виписки, фіскальні чеки, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові касові ордери, акти виконаних робіт та ін., встановлено його завищення в сумі 954361,26 грн. у тому числі за 2022 рік у сумі 954361,26 грн.

Завищення суми вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за 2022 рік в сумі 954361,26 грн. відбулося по причині завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції.

Перевіркою встановлено, що залишки оплачені в готівковій та безготівковій формі продукції станом на 31.12.2021 складали в сумі 4110750 грн. ФОП ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, актів звірок на протязі 2022 року було придбано продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби, та інші промтовари які були придбані для подальшої реалізації) на загальну суму 25485047,55 грн. (без ПДВ), в т.ч:

- товар оплачений в готівковій та безготівковій формі в 2022 році у загальній сумі 25309630,20 грн. (без ПДВ);

- товар придбаний в 2022 році неоплачений контрагентам (лічиться заборгованість) у загальній сумі 175417,35 грн.

Згідно додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2022 рік задекларовано суму одержаного доходу у розмірі 29 333 678,37 грн., яка одержана від роздрібної торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Сума доходу у розмірі 29 333 678,37 грн. - це і є сума всієї реалізованої позивачем продукції у 2022 році.

Ця сума підтверджується фіскальними касовими чеками реалізації продукції через РРО кінцевому споживачу.

На сторінці 20 Акту документальної перевірки в таблиці з назвою "Структура загального оподаткованого доходу за 2022 рік" за даними перевірки відповідач вказує, що загальний оподаткований дохід від роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами складає 29 333 678,37 грн.

Відповідач в Акті документальної перевірки не пояснює чого на різних сторінках акту перевірки він вказує різні суми реалізованої позивачем продукції в 2022 році. А саме на стор. 14 вказує суму реалізації 11 381 372,64 грн., а на стор. 20 Акту перевірки вказує 29 333 678,37 грн.

Неможливість використання даних таблиці складеної відповідачем, яка розміщена на стор. 14 Акту документальної перевірки та наведених в ній показників при підрахунку витрат позивача у 2022 році підтверджується наступним:

В таблиці вказано залишок товарно-матеріальних цінностей на початок 2022 року, який складається лише з двох груп товарів: пиво та вся інша номенклатура товару, конкретний перелік якого відповідач не зазначає.

Залишок пива складає 1 669 405,68 грн.,залишки інших товарів складають 2 441 344,32 грн., а разом залишки станом на 01.01.2022 року складають 4 110 750,00 грн.

Ці дані взяті Відповідачем з Акту перевірки, складеного за результатами попередньої податкової перевірки - № 6765/11-28-24-04/ НОМЕР_1 від 06.10.2023 за період з 01.01.2018 по 21.12.2021. Результати попередньої податкової перевірки були оскаржені в судовому порядку, а відтак прийняті Відповідачем на підставі попереднього акту перевірки рішення та висновки є неузгодженими.

Згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року по справі № 440/4191/24 були задоволені позовні вимоги позивача ФОП ОСОБА_1 25.03.2025 року Другий апеляційний адміністративний суд залишив рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/4191/24 без змін.

Таким чином, посилання відповідача в Акті документальної перевірки від 09.12.2024 року на акт попередньої перевірки від 06.10.2023 є недоречним, адже результати попередньої перевірки були скасовані згідно вищезазначених рішень судів.

Дані щодо залишків продукції наведені виключно за кодами УКТ ЗЕД, які показують зростання залишків. Натомість позиція "всіх залишків разом, за виключенням пива" в сумі 2 441 344,32 з початку року станом на 01.01.2022 перенесено без змін на кінець року станом на 31.12.2022, ніби то вказані залишки протягом року не реалізовувались, а так і залишались незмінними протягом всього року. Вказане не підтверджується жодними даними за результатами перевірки.

Твердження відповідача про незмінність залишків в сумі 2 441 344,32 грн. суперечить фактичним обставинам справи, адже в таблиці не врахована реалізація товарів по 19-ти кодах УКТ ЗЕД.

За даними позивача в структурі товарів, які знаходилися на залишках станом на 01.01.2022 року та станом на 31.12.2022 року були тютюнові вироби і алкогольні напої.

Про це свідчать податкові накладні на реалізацію вищезазначених підакцизних товарів кінцевому споживачу в 2022 році.

На сторінках 21-22 Акту документальної перевірки відповідач вказує яким чином ним зроблено висновок про завищення позивачем витрат з придбання та реалізації продукції в 2022 році.

На сторінці 21 Акту документальної перевірки відповідач вказує, що ФОП ОСОБА_1 на протязі 2022 року було придбано продукції (безалкогольні напої, алкогольні напої, тютюнові вироби, товари, які були придбані для подальшої реалізації) на загальну суму 25 485 047,55 грн. (без ПДВ), в тому числі: товар оплачений в готівковій та безготівковій формі в 2022 році в загальній сумі 25 309 630,20 грн.; товар придбаний в 2022 році та неоплачений контрагентам (лічіться заборгованість) у загальній сумі 175 417,35 грн. (без ПДВ) (25 485 047,55-25 309 630,20=175 417,35)

На стор. 22 Акту документальної перевірки відповідач проводить розрахунок витрат позивача на свій власний, суб'єктивний розсуд, наводячи дві арифметичні дії - віднімання:

- спочатку відповідач від загальної суми закупленої позивачем продукції у 2022 році (25 485 047,55 грн.) віднімає суму вартості товару в розмірі 175 417,35 грн., який було придбано в 2022 році, але який було неоплачено, і отриману в результаті віднімання суму 25 309 630,20 грн. безпідставно вважає, що це є сума витрат, яку позивач мав право задекларувати у 2022 році;

- потім відповідач проводить наступну арифметичну дію віднімання: від дійсної загальної суми вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих, або використаних у виробництві продукції в 2022 році в сумі 26 263 991,46 грн., що вказана позивачем в додатку Ф2 до розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (колонка № 5 Додатку Ф2) віднімає суму 25 309 630,20 грн., яку безпідставно вважає, що це є справжні витрати позивача в 2022 році (26 263 991,46грн. - 25 309 630,20 грн.=954 361,26 грн.).

Відповідачем не враховано в складі витрат позивача придбання пива, яке було придбане в 2021 році та реалізоване в 2022 році на суму 638 248,85 грн.

Відповідачем також не враховано в складі витрат позивача придбання в 2021 році сигарил, сигарет, алкогольних напоїв та слабоалкогольних напоїв, які були реалізовані в 2022 році.

Відповідач не заперечує той факт, що позивачем в 2022 році було реалізовано пива на суму 638 248,85 грн., яке було придбане в 2021 році.

Про це свідчать цифрові показники залишків пива станом на 01.01.2022 року та станом на 31.12.2022 року, що вказані в таблиці, яка розміщена на стор. 14 Акту документальної перевірки. А саме: 669 405,68 грн. (залишок пива на 01.01.2022 року) - 1 031 156,83 грн. (залишок пива станом на 31.12.2022 року) = 638 248,85 грн.

В якості доказів придбання і оплати пива в 2021 році надаю суду і відповідачу відповідні копії договорів між ФОП ОСОБА_1 та постачальниками пива, а саме: ТОВ "Вересень - Л"; ТОВ "Група компаній "Рідна марка"; ТОВ "Торговий будинок "Сігма".

Позивачем надані виписки, які свідчать про оплату позивачем придбаного пива, яка здійсненна в 2021 році, платіжних доручень та видаткових накладних, які свідчать про оплату позивачем грошових коштів за придбане в 2021 році пиво та отримане пиво в 2021 році.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 та п. 178.6 ст. 178 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (самозайняті особи), зобов'язані вести облік доходів і витрат.

Згідно Порядку обліку доходів і витрат фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування ведуть Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), форма та порядок ведення якої затверджені наказами:

Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення".

Зазначений вище нормативний документ на момент перевірки втратив чинність (діяв по 15.07.2021року).

- Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за № 865/36487 "Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення". Зазначений нормативний документ діє з 16.07.2021.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 облік доходів та витрат вівся з порушенням, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2022 рік перекручених даних, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954 361,26 грн., а саме за 2022 рік у сумі 954 361,26 грн., чим порушено пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказ Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за № 1686/24218 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення" та ст. 128 п. 6 Господарського кодексу України № 436- IV від 16.01.2003 зі змінами та доповненнями".

Суд зазначає, що наказ Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 втратив чинність з 16.07.2021 на підставі Наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021. Таким чином, є безпідставним та необґрунтованим твердження Відповідача в Акті перевірки про порушення у 2022 році нормативного акту, дія якого припинилась ще у 2021 році.

В Акті перевірки відповідачем не зазначено, в чому саме відбулося порушення позивачем ведення Книги обліку доходів і витрат.

Відповідачем не встановлено фактів наявності розбіжностей між Книгами обліку доходів і витрат та податковими деклараціями про майновий стан і доходи.

При цьому, здійснення розрахунків за тими методами, які використано Відповідачем в Акті перевірки, з метою заповнення річної податкової декларації про майновий стан і доходи законодавством не передбачено.

Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку № 481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)

Відповідно до Книги обліку доходів і витрат за 2022 рік, яку вів Позивач та досліджував Відповідач, за підсумками кожного календарного місяця до Книги заносилися суми за сумарним підсумком за місяць.

Таким чином, якби Відповідач дійсно знайшов помилки у веденні та заповненні Книги обліку доходів і витрат, що призвели до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954 361,26 грн шляхом завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік, то Відповідач зобов'язаний був ідентифікувати, які конкретні порушення, в яких саме календарних місяцях та на які суми призвели до заниження доходу на загальну суму 954 361,26 грн.

Тобто, Відповідач мав ідентифікувати, що наприклад в лютому 2022 встановлено порушення (відхилення) на суму х, в травні на суму y, а загальна сума за підсумками року х + у = 954 361,26 грн.

Відсутність чіткої конкретної інформації про порушення заповнення Книги обліку доходів і витрат в розрізі конкретних записів, та в розрізі календарних місяців, що містять підсумкові суми, не дозволяє перевірити твердження Відповідача про наявність таких порушень, що має наслідком висновок про необґрунтованість висновків Акту перевірки про заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954 361,26 грн шляхом завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік, а отже і оскаржуваних ППР, розрахунки яких повністю базуються на такому висновку.

Відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України Об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.3. ст.. 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 177.4. ст.. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу)

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством

177.4.3. суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості) суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, до складу витрат ФОП включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу. Тобто, Фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має право зарахувати до витрат звітного року безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) витрати, зроблені в попередньому році, але пов'язані з отриманням доходу звітного року (придбані для реалізацій в минулому році, але реалізовані в поточному).

Всупереч викладеного, Відповідач під час проведення підрахунку залишків продукції проводить її обрахунок виключно в межах календарних років 2022-2023 без коригування на суми (збільшення суми витрат на оплату продукції чи зменшення суми залишків продукції відповідного року) на суму реалізованого товару кінцевому споживачу, фактичну оплату за який постачальникам Позивачем здійснено в попередньому році.

Крім того, надходження товару від постачальників Позивачу повинне встановлюватися лише на підставі оформлених належним чином первинних документів - видаткових накладних.

Податкові накладні, що зареєстровані в ЄРПН є підставою для обрахунку податку на додану вартість, адже реєструються відповідно абз.1 п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс). Тобто її реєстрація не є беззаперечним доказом фактичного отримання товару Позивачем, а може свідчити лише про проведену попередню оплату такого товару.

Отже, наведені Відповідачем в Акті документальної перевірки розрахунки придбаної та реалізованої продукції, а також обрахунок залишків продукції, здійснено з численними помилками та неточностями, за вибірковим порядком, виключно по товарних позиціях, які формують штучне завищення показника "залишки продукції", що призвело до неправильного (завищеного) розрахунку суми "разом", який в подальшому використано Відповідачем для розрахунку бази оподаткування.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні податковий агент.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Між тим, статтею 177 ПК України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством

- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно) суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця

Не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем,

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації,

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею,

документально не підтверджені витрати.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Отже, для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі первинних документів щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

З Акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено нібито завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік за рахунок включення до його вартості сум товарно-матеріальних цінностей, за які проведено оплату постачальникам продукції, але сама продукція не реалізована та лічиться на залишку. До таких висновків відповідач дійшов шляхом самостійного та суб'єктивного розрахунку суми понесених платником податку витрат на придбання товарів та самостійного і суб'єктивного розрахунку вартості залишків продукції на кінець відповідного звітного періоду, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Акт перевірки не містить посилань на первинні документи на підставі яких було встановлено вищезазначене порушення, що суперечить Методичним рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДФС від 01.06.2017 №396 (далі Методичні рекомендації №396), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2012 р. №36/37372 (далі - Порядок №36).

Так, в пункті 5 Розділу ІІ Порядку 36 зазначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Абзацом 2, 4 підпункту 2 пункту4 розділу ІІІ зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Проте, жодне з даних тверджень не було здійснено.

Натомість, в Акті перевірки наведено табличні дані про товари за кодами УКТЗЕД та вартість таких товарів (придбаних та реалізованих) без посилання чи прив'язки до первинних документів. При цьому, наведена в акті таблиця містить незаповнені поля (відносно залишків товарів станом на 01.01.2022 року згідно 21-го коду УКТ ЗЕД, а також взагалі не вказана реалізація товарів згідно 19-ти кодів УКТ ЗЕД), а також не повною мірою враховує наявність/відсутність залишків товарів на початок і кінець звітного періоду.

Таким чином, враховуючи викладене, правильність розрахунків Акту перевірки є спростованою, при цьому немає можливості за встановленими даними здійснити правильний розрахунок в зв'язку з неповнотою вихідних даних, встановлених в Акті перевірки відсутня деталізації документів на підставі яких були встановлені відповідні показники.

Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Методичних рекомендацій передбачено, що будь-який висновок акта (довідки) перевірки щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником зобов'язань перед бюджетом, дотримання вимог іншого законодавства має ґрунтуватись на визначених статтею 83 Кодексу належних та допустимих доказах, отриманих безпосередньо від платника податків, а також з інших джерел у встановленому законом порядку. Доведення правомірності висновків перевірки повинно бути переконливим, логічним, аргументованим. Відображення в Акті (довідці) перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджуючих доказів … при оформленні встановлених порушень не допускається.

Відповідно до підпункту 5.1.2 пункту 5.1 вказаних рекомендацій з метою забезпечення належної доказовості висновків за кожним відображеним в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки фактом порушення в обов'язковому порядку необхідно, зокрема, при проведенні перевірки своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати передбачених Кодексом податків та зборів зазначити встановлений безпосередній зв'язок (його відсутність) між виявленими порушеннями, показниками відповідних рядків податкових декларацій (звітів, розрахунків) та регістрами бухгалтерського обліку (первинними документами), які використовувались при проведенні перевірки суб'єктів господарювання.

У випадку якщо перевіркою можливо визначити конкретний первинний документ або обліковий регістр, невикористання, використання, або некоректне використання якого вплинуло на правильність визначення конкретних показників декларацій, акт (довідки) перевірки має містити посилання на такий первинний документ або обліковий регістр.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі неподання їх для перевірки - зазначити перелік документів.

Порушення порядку оформлення акта перевірки щодо відображення в акті документальної перевірки за кожним фактом порушення його змісту та безпосереднього зв'язку між виявленим порушенням з первинними документами не дозволяє підтвердити правомірність висновків відповідача у цій частині.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, зокрема і постанові від 27 жовтня 2022 року у справі № 240/11274/19.

Підпунктом а пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Разом з цим, формування показників обсягів постачання (без ПДВ) в декларації з ПДВ у відповідності до пункту 187.1 статті 187 ПК України здійснюється за першою подією, що сталася раніше:

Отже, наведений показник формується не виключно за касовим методом податкового обліку, а й за методом нарахування. Тобто, на рахунки платника податків або в касу не обов'язково мають надходити кошти, як оплата товарів та послуг. Такий показник може формуватися по другій події дата відвантаження товарів або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, цифровий показник обсягів постачання позивача за деклараціями з ПДВ, може бути частково сформований за рахунок другої події (дата відвантаження товарів або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку), а не за рахунок надходження коштів, як оплата товарів та послуг.

Аналогічним чином, коли контролюючий орган здійснює розрахунок придбаного платником податку товару за період з 01 січня по 31 грудня певного року на підставі податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН контрагентами постачальниками ФОП ОСОБА_1 , то в зазначений обсяг товару (продукції) враховуються товари, які фактично могли не бути ще поставленими, а податкові накладні були зареєстровані на підставі отриманої попередньої оплати.

Тоді як цифровий показник сума одержаного доходу згідно декларації про майновий стан і доходи формується виключно за рахунок коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу ФОП ОСОБА_1 у звітному податковому періоді.

Аналізуючи наведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що формування баз оподаткування податком на доходи фізичних осіб та ПДВ, є відмінним і їх ототожнення суперечить положення податкового законодавства України, що свідчить про порушення відповідачем наведених вище норм при визначенні об'єкту оподаткування.

Для визначення чистого оподатковуваного доходу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів. Суб'єкти господарювання фізичні особи облік доходів і пов'язаних з ними витрат здійснюють у Книзі обліку доходів і витрат.

Відповідно до розділу ІІ пункту 3 Порядку №261 у графі 2 книги відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та /або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня у графі 11 визначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8, 9, 10). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Тобто, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Разом з тим, формою Книги обліку доходів і витрат та порядком її ведення, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 року №261 не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Так, у відповідності до п.5 Порядку, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. У графі 6 "сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)" Книги відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня (п.6 Порядку).

Отже, обов'язок ведення залишку товарних запасів у підприємців на загальній системі оподаткування взагалі відсутній, відомості щодо такого обліку не є обліковими документами та не підлягають відображенню у податковій звітності фізичної особи підприємця. Тому будь-які відомості щодо залишку товарних запасів для податкового обліку позивача до уваги не беруться та не можуть свідчити про обставини господарської діяльності для визначення об'єктів оподаткування.

Вказаний висновок викладено у податковій консультації ДФС України №2469/С/99-99-13-01-02-14/ІПК від 05.06.2018 р.

Також, стаття 83 ПК України визначає підстави для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а саме, документи, визначені цим Кодексом податкова інформація експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України судові рішення податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Інформація про залишки продукції, якою керувався відповідач для висновку про заниження Позивачем чистого оподатковуваного доходу, до вищевказаних підстав не належить.

Визначення контролюючим органом податкових зобов'язань виключно на підставі інформації про ймовірний обсяг залишків та даних з Єдиного реєстру податкових накладних про господарські операції, які не відповідають первинним документам фізичної особи-підприємця, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, акт перевірки не містить належного обґрунтування щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу у перевіряємий період, а його зміст полягає у самостійному математичному розрахунку витрат позивача та не ґрунтується на відомостях первинних документів платника податків.

При проведенні перевірки позивача контролюючий орган необґрунтовано розрахував чистий оподатковуваний дохід позивача, оскільки розмір заниження доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, контролюючий орган визначив не шляхом перевірки відповідних первинних документів, що містять відомості про обсяги виручки та витрат, а математично, порівнявши вартість придбаних в охопленому перевіркою періоді товарів із задекларованим позивачем показником вартості реалізованого товару та обсягу залишків товарів.

Тобто, наведений в Акті перевірки метод не може свідчити про дійсну кількість та вартість залишків товару.

Водночас, жодних посилань на об'єктивні факти, підтверджені первинними або іншими документами, що свідчили б про реальне завищення суми вартості витрат, пов'язаних з господарською діяльністю по причині завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, акт перевірки не містить.

Згідно з пунктом 1.4. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 №607/23139 (далі - Порядок №395), результати документальних перевірок оформлюються у формі акту або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №395 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повного мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, в порушення наведених норм, визначаючи позивачу завищення суми вартості витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, податковий орган в акті не відобразив посилання на первинні документи, здійснивши самостійне визначення умовного числового значення оподатковуваного доходу, який мав би отримати позивач.

Водночас визначення контролюючим органом податкових зобов'язань виключно на підставі інформації про ймовірний обсяг залишків, не ґрунтується на вимогах закону.

На підставі висновку Акту перевірки про нібито "заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954 361,26 грн шляхом завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції за 2022 рік у сумі 954 361,26 грн." Відповідач зробив власний розрахунок податку на доходи фізичних осіб, який наведено на сторінці 25 Акту перевірки, відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за даними перевірки за 2022 рік складає 267 950,00 грн., що відносно даних податкової декларації складає розбіжність в розмірі 171 785,03 грн.

Відповідно до ППР №00001242405 від 07.01.2025 р, а саме - розрахунку штрафних санкцій (додаток до ППР) Відповідачем визначено податкове зобов'язання в сумі 171 785,03 грн, а також штраф у розмірі 50 % (що складає 85 892,52 грн.) на підставі ст. 123.3 ПК України за кваліфікуючою ознакою - вдруге.

Відповідно до п. 123.3. ст. 123 ПК України, діяння, передбачені пунктом 123.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте, як було зазначено вище (стор. 13 позову), результати попередньої податкової перевірки були оскаржені в судовому порядку, про що зазначено також в самому Акті перевірки, отже податкові зобов'язання є неузгодженими, а рішення про наявність правопорушення позивача є такими, що не набрали законної сили.

Згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року по справі № 440/4191/24 були задоволені позовні вимоги позивача ФОП ОСОБА_1 скасовані всі ППР прийняті за результатами попередньої перевірки.

25.03.2025 року Другий апеляційний адміністративний суд залишив рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/4191/24 без змін.

Таким чином застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 50 % як за повторне порушення є безпідставним і протиправним.

Отже, за таких умов, застосування п. 123.3 ст. 123 ПК України є необґрунтованим та протиправним, незалежно від висновків про обґрунтованість чи необґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання.

З огляду на наведене, висновок контролюючого органу про порушення Позивачем пп, 16.1.2 п.16,1 ст.16 п, 177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), наказу Міндоходів від 16.09.2013 року №481 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 року за №1686/24218 "Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, |фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність та Порядку її ведення" (на момент проведення перевірки Наказ втратив чинність) та ст.128 п.6 Господарського Кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 із змінами та доповненнями, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат, що призвело до включення до декларацій про майновий стан і доходи за 2022 рік перекручених даних, що призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу у сумі 954 361,26 грн., а саме за 2022 рік у сумі 954 361,26 грн. - є необґрунтованим, а ППР №00001242405 від 07.01.2025 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» на загальну суму 257 677,55 грн. разом із штрафними санкціями за 2022 рік, які складають 85 892,52 грн, - є протиправним та підлягає скасуванню.

Військовий збір

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00001212405 від 07.01.2025 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму, разом із штрафними санкціями за 2022 роки - 21 473,13 грн., в тому числі військовий збір 14 315,42 грн., штрафні санкції (фінансові санкції) 7 157,71 грн.

Згідно висновків Акта перевірки позивачем занижено чистий оподатковуваний дохід, що призвело до заниження військового збору, який підлягає сплаті до бюджету за результатами звітного періоду.

Водночас, оскільки встановлено безпідставність тверджень відповідача про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу внаслідок завищення вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції (у 2022-2023 роках), отже і висновок про існування у неї обов'язку зі сплати військового збору внаслідок порушення вимог статей 163, 164 та підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України також не відповідає вимогам законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення № 00001212405 від 07.01.2025 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічно з ППР з податку на доходи фізичних осіб, при розрахунку штрафних санкцій по військовому збору застосовано штраф у розмірі 50 % на підставі п. 123.3. ст. 123 ПК України, що є протиправним з аналогічних підстав (попереднє донарахування зобов'язань зі сплати військового збору є неузгодженим, було оскаржено в суді, винесено рішення на користь позивача та рішення суду по справі № 440/4191/24 набрало законної сили, що не дозволяє стверджувати про «повторність» порушення станом на день винесення ППР.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 00001212405 від 07.01.2025 р., згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму, разом із штрафними санкціями за 2022 роки - 21 473,13 грн. (в тому числі військовий збір 14 315,42 грн., штрафні санкції 7157,71 грн.) є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Єдиний внесок

Щодо Вимоги про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141 845,03 грн. №Ф-00001192405 від 07.01.2025 р. та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00001252405 від 07.01.2025 р. на суму 28 369,01 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За змістом частини першої статті 7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (частина четверта статті 7 Закону №2464-VI).

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем ЄСВ у зв'язку з заниженням позивачем суми чистого оподатковуваного доходу.

З огляду на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, висновки акту перевірки про заниження позивачем ЄСВ також є безпідставними, тому Вимога про сплату заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 141 845,03 грн. №Ф-00001192405 від 07.01.2025 р. та Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 00001252405 від 07.01.2025 р. на суму 28 369,01 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В зв'язку з вищевказаним та враховуючи безпідставність висновків Акту документальної перевірки щодо нібито завищення Позивачем в 2022 році вартості документально підтверджених витрат на суму 954 361,26 грн., відповідач протиправно донарахував за період, що перевірявся:

- податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 257 677,55 грн. (з якої штрафні санкції складають 85 892,52 грн.) згідно ППР №00001242405 від 07.01.2025 р.

- військовий збір на загальну суму 21 473,13 грн. з якої штрафні санкції складають 7 157,71 грн.) згідно ППР № 00001212405 від 07.01.2025 р.

- єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців у розмірі 141 845,03 грн. згідно вимоги №Ф-00001192405 від 07.01.2025 р.

- штрафні (фінансовій) санкції у розмірі 28 369,01 грн. за своєчасно не сплачений єдиний внесок згідно рішення № 00001252405 від 07.01.2025 р.

Отже, вказані рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00001202405 від 07.01.2025 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 21 300 грн., за нібито реалізацію Позивачем алкогольних напоїв з підробленими акцизними марками.

Підставою для застосування до Позивача зазначених штрафних санкцій є висновки Відповідача в Акті документальної перевірки про нібито встановлення фактів реалізації алкогольної продукції в магазині "Оптовичок" за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 37, ФН: 3000338202, маркованих з відхиленням від вимог положення, затвердженого КМУ від 27.12.2010 року № 1251.

Зазначені висновки були зроблені Відповідачем на підставі, як зазначив сам Відповідач в акті перевірки, вибіркового аналізу фіскальних чеків в електронному вигляді, які знаходяться в інформаційній системі Відповідача.

Зазначення в фіскальному чеку інформації щодо марки акцизного податку на алкогольні напої з порушенням вимог постанови КМУ від 27.12.2010 року № 1250, дублювання марок акцизного податку чи відсутність інформації стосовно акцизної марки в розрахунковому документі взагалі, ніяким чином не може підтверджувати чи спростовувати факт реалізації немаркованої алкогольної продукції відповідно до п. 226.9 ст. 226 ПК України), або факт реалізації алкогольних напоїв з підробленими паперовими марками акцизного податку.

Для фактичного встановлення порушення при реалізації алкогольних напоїв з недоліками марки акцизного податку, необхідно провести контрольну розрахункову операцію, вилучити такі товари з марками, а в деяких випадках навіть провести експертизу марки акцизного податку, щоб реально стверджувати про реалізацію не маркованої алкогольної продукції (відповідно до п.226.9 ст. 226 ПК України).

Відповідач у Акті документальної перевірки вказує, що ним були встановлені згідно електронної інформації, яка передається по дротових або бездротових каналах зв'язку до Державної податкової служби України, факти нібито реалізації алкогольних напоїв з відхиленням від вимог Положення, затвердженого КМУ від 27.12.2010 року №1251, відповідно до якого здійснюється маркування алкогольних напоїв.

Єдиним доказом нібито встановленого порушення про нібито реалізацію позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку є самостійно виготовлена відповідачем таблиця, яка розміщена на сторінках 67-73 Акту документальної перевірки та в якій наведено факти реалізації алкогольних напоїв в магазині "Оптовичок" за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 37, ФН: 3000338202.

В цій таблиці зазначено дату і час здійснення операції фіскальний номер документа загальна сума операції, код товару за УКТЗЕД, найменування товару серія та номер марки акцизного податку кількість товару ціна за одиницю товару сума операції.

В графі "серія та номер марки акцизного податку" зазначені відповідні серії і номери марок акцизного податку, які були наклеєні на відповідні пляшки алкогольних напоїв.

Отже, як слідує із таблиці, на всіх реалізованих пляшках алкогольної продукції були наклеєні марки акцизного податку.

Наведена Відповідачем в Акті документальної перевірки таблиця (стор.67-73) не може бути доказом реалізації Позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку або реалізації фальсифікованих напоїв.

Оригіналів або копій документів, які б свідчили про порушення, Відповідачем не додано до Акту документальної перевірки.

На сторінці 67 Акту документальної перевірки Відповідачем вказано, що за результатами вибіркового аналізу Позивача встановлено факти реалізації алкогольної продукції в магазині "Оптовичок" за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 37, ФН: 3000338202, маркованих з відхиленням від вимог Положення, затвердженого КМУ від 27.12.2010 року №1251, відповідно до якого здійснюється маркування алкогольних напоїв.

Вказуючи про порушення Позивачем Положення КМУ від 27.12.2010 р. №1251, Відповідач не конкретизує, в чому саме полягає порушення в діях Позивача: у відсутності певної інформації у фіскальних чеках за минулий період, в дублюванні марок акцизного податку чи в реалізації позивачем не маркованої продукції.

Твердження Відповідача в Акті документальної перевірки про нібито реалізацію позивачем не маркованої алкогольної продукції не підтверджено жодним доказом і є його припущенням.

Висновки, викладені відповідачем в Акті документальної перевірки стосовно реалізації нібито не маркованої продукції, суб'єктивні та протиправні. Будь-яких доказів, крім таблиці, розміщеної на стор.67-73 Акту документальної перевірки, на підтвердження описаних порушень до Акту документальної перевірки не долучено, а отже твердження, що викладені в Акті перевірки, є лише припущенням Відповідача та не можуть бути покладені в основу прийнятого Відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з Акту перевірки, всі операції з реалізації алкогольної продукції, яка нібито не маркована або з підробленими марками акцизного податку, відбулись в 2022 році.

На час проведення перевірки та реалізації алкогольної продукції діяв Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Згідно п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX установлено, що:

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) (далі - Закон) і Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідач ГУ ДПС в Полтавській області не надав доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, одного рішення та Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.01.2025 року.

Отже, податкові повідомлення-рішення № 00001252405 від 07.01.2025 року, № 00001242405 від 07.01.2025 року, № 00001212405 від 07.01.2025 року та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00001192405 від 07.01.2025 року прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші доводи сторін, оскільки суд дослідив усі основні питання, які є важливими для ухвалення цього судового рішення

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001242405 від 07 січня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001212405 від 07 січня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати вимогу №Ф-00001192405 від 07 січня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 00001252405 від 07 січня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001202405 від 07 січня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ВП 44057192 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 4706,65 грн. (чотири тисячі сімсот шість гривен шістдесят п'ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 лютого 2026 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко

Попередній документ

134210002

Наступний документ

134210004

Інформація про рішення:

№ рішення:	134210003
№ справи:	440/4367/25
Дата рішення:	10.02.2026
Дата публікації:	23.02.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (06.04.2026)
Дата надходження:	20.03.2026
Предмет позову:	визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

14.05.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
17.06.2025 14:00	Полтавський окружний адміністративний суд
06.08.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
02.09.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
23.09.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
18.11.2025 11:00	Полтавський окружний адміністративний суд
23.12.2025 11:30	Полтавський окружний адміністративний суд
15.01.2026 10:30	Полтавський окружний адміністративний суд
10.02.2026 11:30	Полтавський окружний адміністративний суд