19 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/5654/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:
1) прийняти позов до розгляду;
2) визнати протиправними та скасувати розпорядження по ЕПС 072050015226 від 28.04.2025 року прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати згідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.01.1982 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до загального трудового стажу весь період її роботи в Носівській районній спілці споживчих товариств з 17.04.1989 р. по 01.12.2001 р.;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з врахуванням періодів її роботи в Носівській районній спілці споживчих товариств згідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.01.1982 р. починаючи з дати припинення виплати пенсії;
5) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29 серпня 2024 року позивачу призначено пенсію за віком. Листом від 29.04.2025 року №0700-0209-8/23992, ОСОБА_1 повідомлено про припинення виплати пенсії. Зі стажу було вилучено періоди роботи без нарахування заробітної плати.
З даними діями відповідача позивач не погоджується, тому звернувся з даним позовом.
15 липня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
24 липня 2025 року надійшли матеріали електронної пенсійної справи позивача від ГУ ПФУ в Закарпатській області.
01 серпня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, такими, що викладені з порушенням норм матеріального і процесуального права. З 29.08.2024 року позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак під час перевірки правильності її призначення встановлено, що при первинному обчисленні страхового стажу безпідставно зараховано період роботи в Носівській райспоживспілці з 17.04.1989 по 01.12.2003. За результатами перевірки та після надходження відповідних актів зазначений період було скориговано, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про нарахування заробітної плати, а також відсутні підтверджуючі документи щодо перебування у відпустках без збереження заробітної плати. Після коригування страховий стаж позивача становить 20 років 8 місяців 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу Головним управлінням прийнято розпорядження № п/с072050015226 від 28.04.2025 року про припинення виплати пенсії з 29.08.2024 року до з'ясування обставин. Відповідач посилається на статтю 19 Конституції України та положення частини другої статті 26 Закону №1058-IV, згідно з якими право на пенсію за віком пов'язується з досягненням відповідного віку та наявністю визначеного страхового стажу. З огляду на те, вважає, що періоди роботи без нарахування заробітної плати та без сплати страхових внесків не можуть бути зараховані до страхового стажу, прийняте розпорядження є правомірним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
08 вересня 2025 року позивач скористалася своїм правом, та через свого представника, через систему «Електронний суд»« подавала відповідь на відзив у якому не погоджується з доводами відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що з 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії органом Пенсійного фонду було враховано загальний страховий стаж тривалістю 32 роки 0 місяців 29 днів, що підтверджується формою РС-право (до коригування стажу роботи), копію якої долучено до позовної заяви. Таким чином, на момент призначення пенсії відповідач визнав наявність у позивача необхідного страхового стажу для реалізації права на пенсійне забезпечення.
29.04.2025 року листом №0700-0209-8/23992 Управління з обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило ОСОБА_1 про припинення виплати пенсії. У листі зазначено, що після надходження акта перевірки періоди роботи в Носівській райспоживспілці було скориговано, а із страхового стажу вилучено період роботи без нарахування заробітної плати. У результаті такого коригування страховий стаж визначено у розмірі 21 рік 9 місяців 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Підставою для припинення виплати стало розпорядження по ЕПС №072050015226 від 28.04.2025 року, яким пенсію припинено з 29.08.2024 року за кодом « 9» (до з'ясування) у зв'язку з відсутністю права на пенсію.
Водночас відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.01.1982 року ОСОБА_1 з 17.04.1989 року працювала в Носівській райспоживспілці на посаді товароведа по цінам (розпорядження №19-к від 17.04.1989 р.), 25.04.1996 року переведена на посаду заступника голови по кадрам (розпорядження №11-к), 09.08.1999 року - на посаду товарознавця (розпорядження №28-к), а 01.12.2003 року звільнена за згодою сторін (розпорядження №34-к). Усі записи внесені належним чином, без виправлень, із посиланням на відповідні накази, скріплені підписом і печаткою, а тому недоліки ведення трудової книжки відсутні.
Приймаючи рішення про припинення виплати пенсії, відповідач не зазначив, які саме документи, подані при призначенні пенсії, містили недостовірні відомості.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зараховується, починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж обчислювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі №580/4885/20.
У спірний період роботи позивача діяли норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до частини 1 статті 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, що виконувалась на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 04.01.1982 р. вбачається, що:
Згідно запису №5 від 17.04,1989 р. прийнята на посаду товаровода по цінам Носівської райспоживспілки, на підставі розпорядження №19-к від 17.04,1989 р.;
Відповідно до запису №6 від 25.04.1996 р. переведена на посаду заступника председателя по кадрам , на підставі розпорядження №11-к від 25.04.1996р.;
Згідно запису №6 від 09.08.1999 року переведена на посаду товарознавця, на підставі розпорядження №2 8-к від 09.08.1999 р.;
Згідно запису №7 від 01.12.2003 року звільнена з роботи за згодою сторін, на підставі розпорядження №34-к від 01.12.2003 р
Вказані записи внесені акуратно без виправлень, містять посилання на накази на підставі яких вчинені, скріплені печаткою та підписом відповідальної особи. Недоліки трудової книжки відсутні.
Згідно службової записки щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 зазначено, що період роботи з 17.04.1989 по 01.12.2003 року в Носіївській райспоживспілці згідно трудової книжки було направлено на зустрічну перевірку. Після надходження актів перевірки №2500-0903-1/2187 від 07.04.2025р; №2500-0903-1/2188 від 07.04.2025р; №2500-0903-1/2189 від 07.04.2025р; №2500-0903-1/2190 від 07.04.2025р період роботи в Носіївській райспоживспілці з 17.04.1989 - 01.12.2003 роки для призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , мешк. АДРЕСА_2 , стаж було скореговано. Було вилучено із стажу періоди роботи, за які не було проведено нарахування заробітної плати з лютого 1991 р по березень 1996р; з вересня 1996 по червень 2000р.
Водночас, суд вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відтак, суд приходить до висновку про протиправність не зарахування до страхового стажу роботи позивача періодів роботи з 17.04.1989 року по 01.12.2001 року. Отже, суд, на підставі наведених вище норм права, вважає, що вказаний період роботи позивача необхідно зарахувати до її страхового стажу.
Крім того, суд зазначає, що, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Однак, відповідачем не доведено факту недостовірності даних документів на підставі яких призначено пенсію позивачу, відтак, на думку суду, відповідач без законних підстав припинив виплату пенсії позивачу. Таким чином, розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області по ЕПС 072050015226 від 28.04.2025 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому його необхідно скасувати.
Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії є похідною від першої, а тому така підлягає задоволенню.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати розпорядження по ЕПС 072050015226 від 28.04.2025 року прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати згідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.01.1982 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до загального трудового стажу весь період її роботи в Носівській районній спілці споживчих товариств з 17.04.1989 р. по 01.12.2001 р..
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з врахуванням періодів її роботи в Носівській районній спілці споживчих товариств згідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 04.01.1982 р. починаючи з дати припинення виплати пенсії.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець