19 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 640/17765/19
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, якою просить: 1) визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві стосовно не підготовлення та не направлення висновку до Державної фіскальної служби України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності при виконанні обов'язків військової служби у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975; 2) зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві підготувати та направити висновок до Державної фіскальної служби України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності при виконанні обов'язків військової служби у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975.
23 вересня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11 жовтня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву та клопотання, в якому просять здійснювати розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін.
21 жовтня 2019 року позивачем подано до суду клопотання про заміну відповідача у справі на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
23 жовтня 2019 року позивачем подано заяву про зміну резолютивної частини позовної заяви, в якій просить викласти пункт 4 резолютивної частини позовної заяви в наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби м. Києва підготувати та направити висновок до Державної податкової служби України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок отримання інвалідності при виконанні обов'язків військової служби у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975».
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
04 березня 2025 зазначена справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Скраль Т.В..
06 березня 2025 року ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу № 640/17765/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Судовий розгляд справи по суті відбудеться 11 квітня 2025 року.
11 квітня 2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін. Прийнято до розгляду заяву позивача про зміну резолютивної частини позовної заяви від 23 жовтня 2019 року. Заяву позивача про заміну сторони правонаступником - задоволено частково. Замінено відповідача у справі, а саме: Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ВП 44116011).
09 травня 2025 року на електронну адресу суду надіслано ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року про витребування із Закарпатського окружного адміністративного суду матеріалів справи № 640/17765/19.
12 травня 2025 року ухвалою суду зупинено провадження у справі № 640/17765/19 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - до перегляду ухвали суду від 11 квітня 2025 року у справі в порядку апеляційного провадження. На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року про витребування справи - передано матеріали справи № 640/17765/19 до апеляційного суду.
16 вересня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року скасовано у третьоїму і четвертому пунктах її резолютивної частини. Постановлено у цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну відповідача правонаступником - відмовлено.
14 листопада 2025 зазначена справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та передана для розгляду судді Скраль Т.В..
19 листопада 2025 року ухвалою суду поновлено провадження у адміністративній справі.
11 грудня 2025 року ухвалою суду витребувано від Головного управління ДФС у м. Києві заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2019 року з додатками до неї. Витребувані судом докази необхідно було подати Закарпатському окружному адміністративному суду - до 05 січня 2026 року. Відкладено розгляд справи на 28 січня 2026 року.
Ухвалу про витребування відповідачем отримано 23 грудня 2025 року, однак витребувано доказів суду не було надано.
28 січня 2026 року ухвалою суду витребувано від Головного управління ДФС у м. Києві заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2019 року з додатками до неї.
Ухвалу про витребування відповідачем отримано 04 лютого 2026 року, однак витребувано доказів суду не було надано.
Відповідно до частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній доказами.
1. Позиції сторін.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що враховуючи отриманий статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, Позивач звернувся із заявою до Головного управління Державної фіскальної служби м. Києва (далі - ГУ ДФС у м. Києві, Відповідач) із заявою від 22.02.2019 про отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975. Однак листом від 21.03.2019 № 38299/К/26-15-040212, Відповідачем відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975, на працівників податкової міліції не розповсюджується. Вважає, що вказані дії Відповідача є протиправними, такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України та з перевищенням наданих повноважень. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/12712/18встановлено участь Позивача у бойових діях на території Косово у спеціальному миротворчому підрозділі, а даний факт не потребує доказування в інших судових справах, зокрема, при розгляді даної справи. Враховуючи викладене, виконання миротворчих операцій в рамках діяльності міжнародних організацій за межами території України є спеціальним завданням спеціально створеного підрозділу МВС України в Косово, у зв'язку із чим на Позивача, як особу, яка брала участь у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби у спеціальному миротворчому підрозділі МВС України, поширюються і положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто на Позивача, як особу яка брала участь у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, поширюються положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
11 жовтня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що Закон України «Про Міліцію» втратив чинність на підставі Закону України «Про Національної поліцію». Проте, положення Закону України «Про Національну поліцію» не поширюються на працівників податкової міліції. Оскільки, позивачу довідкою МСЕК від 04 червня 2018 року № 0977288 та посвідченням від 31 січня 2019 року серії НОМЕР_1 встановлено ІІ групу інвалідності, тобто після втрати чинності Закону України «Про Міліцію», у ГУ ДФС у м. Києві не було законних підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, норми постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 не поширюються на працівників податкової міліції, оскільки працівники податкової міліції проходять службу у складі ДФС України і не належать до органів внутрішніх справ.
21 жовтня 2010 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що отримана ним інвалідність є наслідком захворювання, яке пов'язане з участю у бойових діях про виконанні обов'язків військової служби у спеціальному миротворчому підрозділі.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Позивач ОСОБА_1 з 08 липня 2002 року по 08 липня 2003 року згідно з наказом МВС України від 10.07.2002 року № 264 о/с перебував у тривалому відрядженні у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, (а.с.23).
01 листопада 2008 року позивач звільнився з податкової поліції у відставку за п. 65 п.п. "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з участю в бойових діях при виконанні обов'язків військової служби, відповідно до довідки до акта огляду медико - соціальною експертною комісією від 04 червня 2018 року серії АВ № 0977288, (а.с. 17) та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 31 січня 2019 року, (а.с. 12).
22 лютого 2019 року позивач звернувся із заявою до Головного управління ДФС м. Києва із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови КМ України від 25.12.2013 року № 975.
21 березня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві листом № 38299/К/26-15-040212 повідомило ОСОБА_1 , що виплата одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності для працівників податкової міліції регламентується постановами КМУ від 12 травня 2007 року № 707 та від 21 жовтня 2015 року № 850. Його статус особи з інвалідністю 2 групи отриманий у зв'язку із захворюванням пов'язаним з участю у бойових діях при виконанні обов'язків військової служби за кордоном у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, що не дає права на отримання одноразової грошової допомоги. Дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. № 975 на яку посилається ОСОБА_1 у заяві, на працівників податкової міліції не розповсюджується, (а.с. 16).
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
В даній справі необхідно з'ясувати, чи поширюються на співробітників органів податкової поліції, які отримали тілесні ушкодження під час перебування у складі миротворчого персоналу Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в місії ООН у Косово (колишня Республіка Югославія), гарантії щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбачені Постановою КМ України від 25.12.2013 року №975.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до частини 1 статті 97 якого одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Вказаними абзацами пункт 15 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.
З урахуванням викладених положень, особа яка втратила працездатність у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
З наведеного слідує, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
З урахуванням викладеного, доводи позивача щодо застосування до нього дії постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 є безпідставними, оскільки така затверджує Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 лютого 2026 року.
СуддяТ.В.Скраль