Справа № 450/2206/25 Провадження № 3/450/84/26
05 лютого 2026 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Мельничук І. І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 21.04.2025 року о 18 год. 02 хв. в смт. Щирець, по вул. Щирецькій, керував мопедом марки HONDA без н.з. в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із використанням алкотестера Драгер, що після продуття результат показав 0,72 проміле.
Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
05.11.2025 року на адресу суду подано клопотання про закриття провадження у справі, захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокатом Маціпурою Н. І., в якому просить суд закрити провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таке мотивує тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом. У клопотанні наголошується, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою спеціального технічного засобу «Drager 6820», однак до матеріалів справи не долучено офіційної роздруківки результату тестування (чеку), отриманого безпосередньо з приладу, як це передбачено п. 10 Розділу II Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, а також положеннями Інструкції МВС України № 1395 від 07.11.2015 року. Натомість до матеріалів справи долучено витяг у форматі Word під назвою «Драгер тест», який, на думку захисника, не є первинним документом, сформованим безпосередньо технічним засобом, та не відповідає вимогам щодо фіксації результатів огляду. У вказаному документі відсутні обов'язкові реквізити, зокрема дані щодо калібрування (перевірки калібровки) приладу, що унеможливлює перевірку його технічної справності на момент проведення огляду. Захисник також звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про проходження приладом періодичної повірки у встановлений законом строк, а також даних про дотримання умов експлуатації, зокрема температурного режиму під час проведення вимірювання. На переконання сторони захисту, відсутність таких відомостей ставить під сумнів достовірність отриманого результату 0,72 ‰. Окремо зазначається, що долучені до справи відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не є безперервними, містять часові розриви між окремими файлами, що, на думку захисника, не дає можливості повною мірою перевірити обставини проведення огляду та дотримання працівниками поліції встановленої процедури. У зв'язку з цим захисник вважає такі відеоматеріали неналежними доказами. Крім того, захисник посилається на те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися беззаперечним доказом вини особи, оскільки підлягає перевірці та оцінці в сукупності з іншими належними та допустимими доказами. За відсутності таких доказів, на переконання сторони захисту, вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 року постановлено витребувати у Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області (адреса: 82104, м. Дрогобич, вул. 22 Січня, 30, Дрогобицького району, Львівської області) оригінал роздруківки із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу «Drager» 0167, проведеного щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата та час тестування - 21.05.2025 року о 18:29 год, із зазначеним у матеріалах результатом 0,72 проміле, (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 337588 від 21.05.2025 року).
27.01.2026 року на адресу суду на виконання постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 року, за підписом т.в.о. начальника Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Романа Даниліва надійшла роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу «Drager» 0167 (тест № 2726).
У судове засідання захисник ОСОБА_1 - адвокат Маціпура Н. І. з'явилася, підтримала подане клопотання про закриття провадження, просила суд закрити провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах наявних доказів, незважаючи на клопотання про закриття провадження у справі захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, яке суд оцінює критично, приходжу до висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 (а) ПДР України і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 337588 від 21.05.2025 року; відомостями, отриманими із спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 Arlh 0167, тест № 2726, результат 0,72 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4786193 від 21.05.2025 року; відеозаписами.
Суд критично оцінює пояснення сторони захисту про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, з огляду на таке.
Доводи про те, що вина ОСОБА_1 не доводиться жодними належними доказами та допустимими доказами до уваги судом не беруться, оскільки суд вважає, що сукупність зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності з п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджених Наказом МВСУ №1376 від 06.11.2015 вимагається викладення у протоколі суті адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складений протокол.
Під час розгляду справи, судом не встановлено порушень чинного законодавства при оформленні матеріалів та складанні протоколу у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до роз'яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала т/з. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з вимогами ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та Наказу Департаменту патрульної поліції НПУ «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» від 24.11.2015 № 14/1, кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера, вказаними актами передбачено також порядок її використання.
Відеозапис з нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним доказом вини ОСОБА_1 та з достатньою повнотою підтверджує факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого ОСОБА_1 , правопорушення, а саме керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В свою чергу, доводи сторони захисту про порушення порядку проходження медичного огляду вважаю неспроможними, огляду на те, що:
зокрема, згідно п. 2 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008р., огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1452/735 від 09.11.2015 р.
За загальним правилом, огляд на стан сп'яніння проводиться на місці зупинки, однак, як зазначено п. 7 Розділу І цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
За змістом п. п. 6, 7, 8 Порядку, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 з результатами згоден, що засвідчив власним підписом, в якому також вказано ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота.
Жодних об'єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції та ставили б під сумнів наявність підстав для складання щодо ОСОБА_1 протоколу, під час розгляду не встановлено.
Доводи захисту про те, що працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП було порушено норми чинного законодавства, що унеможливлює законне притягнення до адміністративної відповідальності, є безпідставними та такими, що не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для закриття провадження у справі, як про це просить сторона захисту, а оцінені судом докази доводять винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом», тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту 2.9(а) ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Тому враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобам особою в стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи питання про вид стягнення, з врахуванням особи правопорушника, приходжу до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП, суддя,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 665,60 грн. судового збору.
Роз'яснити, що відповідно до вимог частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяІ. І. Мельничук