справа № 462/1260/26
19 лютого 2026 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Колодяжний С.Ю., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» 17.02.2026 року звернулася в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути із ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики у розмірі 8800 дол. США, з яких 8000 дол. США - тіло позики, та 800 дол. США - відсотки за користування позикою за червень, липень, серпень, грудень 2026 року та січень 2026 року.
Відповідно до ч.1 ст.184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду.
Відповідно до ч.1 ст.184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі суддя враховує наступне.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87). Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).
Отже, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21.10.2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).
Так, відповідно до ч.1 ст.184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Дотримання вимог ст.175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі встановлено, що заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
В позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.8 ст.187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відповіді №2360283 від 19.02.2026 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду із позовом через систему «Електронний суд» саме в електронній формі, їй необхідно надати доказ надсилання листом з описом вкладення відповідачу копії позовної заяви з додатками за місцем його зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_1 .
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Канцелярією Залізничного районного суду м. Львова 17.02.2026 року складено акт про те, що до Залізничного районного суду м.Львова через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, однак серед прикріплених файлів не виявилося вказаного додатку документа, а саме: квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить один відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, враховуючи встановлений розмір прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2026 рік.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3039,20 грн. або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.177, 185, 259-261 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - залишити без руху.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує десяти днів з дня вручення їй ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний