Справа № 645/2354/25 Головуючий І-ї інстанції - Феленко Ю.В.
Провадження № 33/818/783/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
16 лютого 2026 року м.Харків
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 ,-
Постановою судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, та стягнуто з нього на користь держави суму судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
21 січня 2026 року (відповідно штампу канцелярії суду) ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за її змістом просить скасувати постанову суду першої інстанції, а також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що він, будучи військовослужбовцем та юридично не обізнаною особою, звернувся за правовою допомогою до СМРЦ з надання БПД, де йому був наданий перелік документів, які було необхідно зібрати. Адвокат отримав доручення 14.01.2026 року (копія додається), та 16.01.2026 року ознайомився з матеріалами справи, після чого відбулось перше конфіденційне побачення, де було узгоджено правову позицію.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у справах про адміністративні правопорушення врегульовано КУпАП. Зокрема, подання апеляційної скарги на постанову судді, винесеної за наслідками розгляду справи, заяви чи клопотання учасника провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Зокрема, відповідно до Рішення ЄСПЛ «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року в п. 53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмежуванням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто, уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець пов'язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її ухвалення.
Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок при здійсненні правосуддя, а не заміни рішень (справа «Рябих проти Росії», заява №52854/99, рішення від 24.07.2003р.- пункти 51-52; справа «Науменко проти України», заява №41984/98, рішення від 09.11.2004р. - пункт 91).
Так, 29.12.2025 року постановою судді Немишлянського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення в межах даної статті, стягнуто суму судового збору.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що 29 грудня 2025 року при постановленні оскаржуваного рішення ОСОБА_1 , не був присутній. (а.с. 35-39)
При цьому, про час та місце розгляду справи, призначеної на 24.06.2025 року, на 16.07.2025 року, на 28.08.2025 року, на 29.09.2025 року, на 15.10.2025 року, на 18.11.2025 року, на 17.12.2025 року та на 29.12.2025 року, ОСОБА_1 повідомлявся судом належним чином шляхом направлення йому судових повісток за поштовою адресою, зазначеною у протоколі ( АДРЕСА_1 ), які повернулись до суду не врученими з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.18, 26, 31), а також шляхом оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме (а.с.16, 22, 24, 29, 33).
Крім того, апеляційний суд враховує, що двічі - 15.07.2025 року та 14.10.2025 року ОСОБА_1 подавав до суду заяви про відкладення судового розгляду, що, в свою чергу, свідчить про обізнаність останнього щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.
Також, відповідно до даних ЄДРСР, які знаходяться у вільному доступі, вище зазначену постанову було надіслано судом та зареєстровано 30.12.2025 року, а забезпечено загальний доступ до неї 31.12.2025 року.
Обгрунтовуючи своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 посилається на те, що він, зокрема, через свою юридичну необізнаність, лише через свого захисника у січні 2026 року зміг ознайомитись з матеріалами судового провадження, зокрема, змістом оскаржуваної постанови.
Строк на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду першої інстанції закінчився 08 січня 2026 року. Однак, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся лише 21.01.2026 року, тобто, поза межами строку на апеляційне оскарження.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі було забезпечено ОСОБА_1 можливість реалізації права на доступ до правосуддя, якою, він, на власний розсуд, не побажав скористатись.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Поважними причинами слід вважати обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк.
Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.
Вирішуючи питання, чи були причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).
Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд. що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
З огляду на відсутність змістовних і вагомих доводів щодо неможливості звернення зі скаргою у встановлений законом строк, апеляційний суд вважає, що пропуск строку на звернення до суду з апеляційною скаргою у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 зміг ознайомитись зі змістом оскаржуваної постанови лише 16.01.2026 року, після укладення угоди із захисником, без надання обґрунтованих доказів неможливості реалізувати свої права у відповідності до ст.294 КУпАП - не є поважною причиною пропуску строку.
За таких обставин, твердження апелянта про те, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами. Клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що клопотання ОСОБА_1 не містять відомостей про наявність поважних об'єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду, враховуючи положення ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відмовити, а апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді - відмовити.
Повернути ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 29 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає
Суддя Р.В. Гєрцик