Справа № 531/1764/25 Номер провадження 11-кп/814/916/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
11 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025175450000154, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2025 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Карлівка Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта базова середня, не одруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, військовозобов'язаного, не депутата, раніше не судимого визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 337 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 не обирався.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та зобов'язаним стати на військовий облік, відповідно до ст. 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а також обізнаним про воєнний стан, введений на території України з 24 лютого 2024 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» та з Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», яким на території України оголошено повну мобілізацію протягом 90 діб та строк дії якої неодноразово продовжувався і діяв на підставі указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №26/2025 від 14 січня 2025 та продовжується на підставі указу президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №235/2025 від 15 квітня 2025 по теперішній час, ухилився від даного обов'язку за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 19 червня 2025 року, близько 08 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, у повній мірі усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та протиправний характер своїх дій, свідомо ухиляючись від виконання свого військового обов'язку, грубо порушив ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п. п. 2, 5 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою №1487 Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, будучи належним чином попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, без поважних на те причин, відмовився від проходження військово-лікарської комісії, про що у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , старшим офіцером відділу рекрутингу молодшим лейтенантом ОСОБА_8 складено «Акт про відмову в отриманні повістки та проходження ВЛК» від 19 червня 2025 року.
В подальшому, ОСОБА_7 , продовжуючи свій єдиний протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, 14 липня 2025 року, близько 09 години 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від військового обліку, без поважних на те причин, повторно відмовився від отримання повістки та проходження ВЛК, про що старшим офіцером відділу рекрутингу молодшим лейтенантом ОСОБА_8 складено «Акт про відмову в отриманні повістки та проходження ВЛК» від 14 липня 2025 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, зменшивши розмір штрафу до мінімального, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 337 КК України, а саме 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що при призначенні покарання, місцевим судом не в повній мірі враховано що він визнав вину в повному обсязі, просив суворо не карати, як було встановлено в судовому засіданні, він непрацюючий та наявність або відсутність судимості за цією статтею, не позбавляє його обов'язку пройти в установленому порядку ВЛК.
Також вказує, що вирок не містить мотивів, чому саме максимальний розмір штрафу є необхідним для досягнення мети покарання, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
ОСОБА_7 до суду апеляційної інстанції у визначений день і час не з'явився, не повідомив про причини неявки та не звертався із клопотанням про відкладення розгляду його апеляційної скарги. Оскільки в апеляційній скарзі не ставилося питання про погіршення становища, суд апеляційної інстанції, заслухавши думку прокурора про можливість розгляду скарги, вважає за можливе розглядати її у відсутність апелянта.
Прокурор в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення скарги, вважав вирок суду законним і обґрунтованим.
Мотиви суду.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції не у повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 337 КК України як ухилення військовозобов'язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки - є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних належних та допустимих доказах, які були досліджені судом, детально наведені у вироку суду та учасниками судового провадження не оспорюється.
Відповідно до ч. 2 ст .65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У вироку суд вказав про відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд врахував особу обвинуваченого, який на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, посередньо характеризуються по місцю проживання. Також суд проаналізував поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення та наслідки суспільно-небезпечного діяння, вказав на відсутність у ОСОБА_7 намірів уникнути кримінальної відповідальності.
При цьому, призначаючи обвинуваченому покарання у виді штрафу в його максимальному розмірі, суд першої інстанції не навів мотивів такого рішення.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 слушними.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 вину визнав, активно сприяв судовому слідству, про що свідчить розгляд обвинувального акту в порядку визначеному ч. 3 ст. 349 КК України без дослідження доказів по кримінальному провадженню. Вперше притягується до кримінальної відповідальності. Вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків.
ОСОБА_7 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, а отже наявні всі підстави для призначення йому мінімального покарання за ч. 1 ст. 337 КК України.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає до задоволення, а вирок суду слід змінити.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Пом'якшити покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 337 КК України, призначивши його у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень на користь держави.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4