Справа № 127/1887/26
Провадження № 3/127/473/26
18.02.2026м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 17.01.2026 о 00.36 год по пров. Зеленому, 11 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, однак від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак його захисник вважав за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності його підзахисного.
Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції статті 130 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
З протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що 17.01.2026 о 00.36 год по пров. Зеленому, 11 в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Volkswagen, р.н. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, однак від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку відмовився.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення надані направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Направлення), рапорт працівника поліції (далі - Рапорт), копію акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (далі - Акт) та диск із записом з нагрудних камер поліцейських (далі - Запис).
З Рапорту випливає, що під час спілкування з водієм автомобіля у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.
Суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23).
З оглянутого судом Запису випливає, що ОСОБА_1 були повідомлені наведені вище ознаки алкогольного сп'яніння. Тому доводи захисника в частині того, що надані суду записи не містять доказів наявності таких ознак суд вважає за доцільне відхилити. Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що повноваженнями на направлення водія на стан сп'яніння наділений саме працівник поліції згідно з приписами розділу І Інструкції. Саме тому суд вважає, що відомості, зазначені у Рапорті, в частині виявлених ознак сп'яніння, узгоджуються із Записом. За таких обставин суд вважає хибними твердження захисника про відсутність у його підзахисного обов'язку виконувати вимогу поліцейського щодо огляду на стан сп'яніння.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, відомості у Рапорті щодо ознак сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , узгоджуються з відомостями, які зафіксовані на Записі. Отже ознаки сп'яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 , визначені пунктом 3 розділу І Інструкції. Тому за результатами судового розгляду були встановлені правові підстави для здійснення огляду на стан сп'яніння. Разом з тим, порядок такого огляду регламентований статтею 266 КпАП.
Відповідно до частини першої статті 266 КпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. При цьому реченням другим частини другої статті 266 КпАП регламентовано, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Зі змісту ж речення третього частини другої статті 266 КпАП випливає, що матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Також відповідно до частини третьої статті 266 КпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Зі змісту частини п'ятої статті 266 КпАП випливає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З оглянутого в судовому засіданні Запису випливає, що ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я повідомив, що не відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, натомість вважає за доцільне відповідно до медичних імперативів пройти такий огляд із застосуванням лабораторних досліджень. Таке бажання ОСОБА_1 мотивував загальним станом свого здоров'я. Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зауважив, що результати огляду його підзахисного не можуть бути взяті до уваги у зв'язку з недотриманням приписів пунктів 8 та 9 розділу ІІІ Інструкції.
Оцінюючи такі доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно з реченням першим пункту 2 розділу ІІІ Інструкції огляд водія транспортного засобу на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.
За клопотанням захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд витребував матеріали, на підставі яких був складений Висновок. З наданих суду матеріалів випливає, що на час проведення огляду лікар була уповноважена на його проведення, оскільки пройшла відповідне тематичне удосконалення з 17.01.2023 по 31.01.2023. Також суду надані копія сертифікату на спеціальний технічний засіб. Тому доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині відсутності повноважень на проведення огляду його підзахисним лікарем, яким складений Висновок, суд вважає хибними.
Суд враховує, що захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надав суду результати лабораторного дослідження сечі та крові його підзахисного, якими підтверджений факт перебування ОСОБА_1 у тверезому стані.
Однак, як суд зазначив вище, склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП має місце у разі: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Надані суду матеріали свідчать про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений у зв'язку з відмовою особи, яка керує транспортним засобом, тобто ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому доводи захисника в частині неможливості врахування наданого суду Висновку суд вважає хибними.
Оцінюючи доводи захисника в частині того, що його підзахисний не може бути притягнутий до відповідальності у зв'язку з відсутністю доказів керування транспортним засобом та руху автомобіля, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до роз'яснень, що надані у абзаці третьому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі ВСУ) № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (далі - Постанова № 14) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У абзаці четвертому пункту 27 Постанови № 14 Пленум ВСУ роз'яснив, що для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснив посилання на те, що наданий суду Запис не може бути врахований в якості доказу винуватості його підзахисного у зв'язку з його перериванням. Оцінюючи доводи захисника у цій частині, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Порядок здійснення такого запису регламентований Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 за № 1026, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за № 28/32999 (далі -Інструкція 1026).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
З наданого суду Запису випливає, що останній містить переривання під час його проведення. Тому суд вважає слушними зауваження захисника у цій частині. Однак суд вважає, що зазначені фрагменти Запису мають бути враховані у сукупності з іншими доказами, які надані суду.
З наданих суду фрагментів запису випливає, що на час початку спілкування поліцейських з особою чоловічої статі автомобіль перебував у нерухомому стані з ознаками вимкнутого двигуна. Суд за наданих суду матеріалів позбавлений можливості категоричного ствердження про те, чи був двигун увімкнутий чи вимкнутий, оскільки наданий суду Фрагмент не містить об'єктивних даних, які дозволяють здійснювати категоричне ствердження у цій частині. Разом з тим, суд вже вище зазначив, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Докази на старостування доводів захисника в частині перебування автомобіля у нерухомому стані, надані суду матеріали не містять.
У прецедентній практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Крім того, у справі «Гайдашевський проти України» (заява № 11553/21, рішення від 06.02.2025) ЄСПЛ звернув увагу на те, що шукаючи докази винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за власною ініціативою та засуджуючи заявника на основі доказів, отриманих таким чином, суд створив враження плутанини між ролями прокурора та судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду за об'єктивною перевіркою.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
При цьому суд враховує, що у рішенні № 5-р(II)/2025 від 26.11.2025 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що з огляду на системну єдність Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України) пов'язаний із принципом презумпції невинуватості (стаття 62 Основного Закону України), та зауважує, що під час застосування санкцій, які за суттю співмірні з кримінальним покаранням, вирішальним є встановлення законодавцем обов'язку для правозастосовного органу довести вину суб'єкта, якого притягують до юридичної відповідальності. У цьому випадку форма (ступінь) вини є однією з тих обставин, яку мають урахувати і контролюючий орган, і суд під час дослідження всіх фактичних і юридичних аспектів справи.
Із Конституції України, як зазначив Конституційний Суд України, випливає, що поняття «вина“ і обов'язок її доведення державними органами є стрижневими для розуміння статті 62 Основного Закону України. Презумпція невинуватості є процесуальною гарантією, яка, зокрема, покладає тягар доказування на правозастосовні органи та передбачає правові презумпції факту й права під час притягнення суб'єкта до відповідальності. Увесь зазначений конституційний принцип презумпції невинуватості, безперечно, буде порушено, якщо законодавче регулювання не міститиме вимоги щодо установлення вини суб'єкта, якого притягують до юридичної відповідальності.
Як суд зазначив вище, надані суду матеріали свідчать про хибність тверджень захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині недотримання порядку огляду його підзахисного на стан сп'яніння. Однак, за результатами судового розгляду суд визнав слушними доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в частині відсутності доказів на спростування його твердження про перебування автомобіля у нерухомому стані. З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Керуючись статтями 184, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю події правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: