Справа №725/11539/25
19.02.2026 року селище Кельменці
Суддя Кельменецького районного суду Чернівецької області Телешман О.В. розглянувши позовну заяву міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги , -
Міське комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до Чернівецького районного суду міста Чернівці з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги з постачання теплової енергії, тобто за місцем надання послуг: АДРЕСА_1 , подавши позовну заяву до Чернівецького районного суду міста Чернівці.
Боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
На цій підставі суддею Чернівецького районного суду міста Чернівці ухвалою від 29.12.2025 року дану заяву передано за підсудністю до Кельменецького районного суду Чернівецької області, яка надійшла до суду 19.02.2026 року.
Однак, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі N 638/1988/17 (провадження N 61-30812св18), позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження майна, за правилами виключної підсудності.
Отже, до спорів щодо про стягнення заборгованості нарахованої, але не погашеної заборгованості за житлово комунальні послуги застосовується виключна підсудність, а саме, правило ч. 1 ст. 30 ЦПК України, відповідно до якого позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Позивач надавав послуги відповідачу по теплопостачанню, за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на те, що заборгованість за житлово комунальні послуги утворилася за вказаною вище адресою, дана справа за підсудністю не належить до Кельменецького районного суду Чернівецької області, а належить до підсудності Шевченківського районного суду міста Чернівці.
За нормами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, суд передає справу на розгляд іншого суду.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 42 постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Частинами першою та другою статті 32 ЦПК України передбачено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Разом з тим, відповідно до положень статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Отже, з наведеного вище вбачається, що Чернівецький районний суд міста Чернівці помилково направив до Кельменецького районного суду Чернівецької області справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до підсудності Шевченківського районного суду міста Чернівці.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до частини першої статті8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до п1 ) ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч.2 ст.31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Отже, ураховуючи викладене вище, беручи до уваги, що вказана справа була надіслана до Кельменецького районного суду Чернівецької області з порушенням правил підсудності, оскільки справа належить до виключної підсудності іншого суду , тобто даний спір стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для якого положенням ст. 30 ЦПК України встановлено виключну підсудність, та зважаючи на те, що згідно частини першої статті 378 ЦПК України порушення правил підсудності є підставою для скасування рішення, яким закінчено розгляд справи, і передачі справи на новий розгляд, суд вважає, що дана справа не підсудна Кельменецькому районному суду Чернівецької області та вважає за необхідне передати справу на розгляд до Шевченківського районного суду міста Чернівці за встановленою виключною підсудністю.
Такий висновок суду не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої ст.ст. 31, 32 ЦПК України, а рішення суду свідчить про додержання правил підсудності та виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов'язковості положень інституту підсудності цивільних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Крім того, таке рішення є виконанням вимог закону.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 30,31 ЦПК, -
Справу за позовом міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги передати на розгляд Шевченківського районного суду міста Чернівці для вирішення питання про можливість відкриття провадження в даній справі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повне судове рішення складено 19.02.2026 року.
Суддя