Справа №717/2417/25
Номер провадження 2/717/23/26
19 лютого 2026 року
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої - судді Кудиби З. І.
за участі секретаря: Житарюк А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») Руденко К. В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року у розмірі 51 314,50 грн, а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21 вересня 2016 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою укладено кредитний договір № V03.102.10759, відповідно до умов якого останній надано кредитні кошти у сумі 61 485,00 грн, у тому числі на оплату страхового платежу, строком до 21 вересня 2022 року, зі сплатою 15,0 % річних та плати за обслуговування кредитної заборгованості згідно з графіком щомісячних платежів.
Позивач зазначає, що відповідачка підтвердила ознайомлення з умовами кредитування та погодилася з ними шляхом підписання заяви-акцепту публічної оферти АТ «Ідея Банк» щодо укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, а також підписала паспорт споживчого кредиту.
Отримавши кредитні кошти, відповідачка, за твердженням позивача, взяті на себе грошові зобов'язання виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим допустила прострочення виконання зобов'язань за договором. Разом з тим із матеріалів позову вбачається, що відповідачка здійснювала періодичне часткове погашення заборгованості, однак такі платежі не забезпечили повного та своєчасного виконання зобов'язань у строки, визначені умовами договору.
25 липня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 01.02-31/23, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА».
26 липня 2023 року між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-38/23, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором позивач зазначає, що станом на час звернення до суду загальний розмір заборгованості становить 51 314,50 грн, з яких: 35 097,47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16 217,03 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Таким чином, позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в судовому порядку.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22 січня 2026 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача та відповідачка у призначені судові засідання з'являлися, скористалися наданими їм процесуальними правами, надали усні пояснення щодо обставин справи, виклали свої правові позиції та відповіли на запитання суду. Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідачка заперечила проти задоволення позову в повному обсязі та зіслалась на проведену між нею та АТ «Ідея Банк» реструктуризацію заборгованості, зіславшись на положення Кредитного договору № Р25.102.78660, Договору страхування життя № Р25.102.78660, Кредитного договору № V01.188.38822 та проведені розрахунки за цими договорами.
Судом забезпечено дотримання принципів змагальності сторін та диспозитивності, передбачених цивільним процесуальним законодавством України, сторонам надано можливість подати докази на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників процесу та оцінивши зібрані докази у їх сукупності відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ для ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб та держави.
Частина перша статті 4 ЦПК України встановлює право кожної особи звернутися до суду для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів.
Стаття 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів, без попередньо встановленої сили доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємозв'язок доказів, мотивуючи врахування або відхилення кожного доказу.
21 вересня 2016 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою укладено кредитний договір № V03.102.10759, відповідно до умов якого останній надано кредитні кошти у розмірі 61 485,00 грн, у тому числі на оплату страхового платежу, строком користування до 21 вересня 2022 року, зі сплатою 15,0 % річних та плати за обслуговування кредитної заборгованості згідно з установленим графіком щомісячних платежів.
Факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою грошових коштів та погодження з його умовами підтверджується наданими до суду письмовими доказами, зокрема заявою-акцептом публічної оферти АТ «Ідея Банк» щодо укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, а також підписаним відповідачкою паспортом споживчого кредиту.
Згідно з умовами договору відповідачка зобов'язалася своєчасно та в повному обсязі здійснювати щомісячні платежі на погашення заборгованості за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та інші передбачені договором платежі.
Разом із тим із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачка виконувала свої зобов'язання частково, здійснюючи періодичні платежі на погашення заборгованості, однак такі платежі не забезпечили належного та своєчасного виконання умов договору у повному обсязі. У зв'язку з цим виникла прострочена заборгованість.
25 липня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги за зазначеним кредитним договором новому кредитору.
26 липня 2023 року між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», правонаступником якого є ТОВ «СВЕА ФІНАНС», та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-38/23, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
Таким чином, позивач набув статусу належного кредитора у зобов'язанні.
З наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 51 314,50 грн, з яких 35 097,47 грн - заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту), 16 217,03 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами.
Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, що підтверджуються укладеним кредитним договором № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року та наявними у справі доказами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Отже, боржник зобов'язаний виконати взяті на себе обов'язки у спосіб, строки та на умовах, визначених договором.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк. Як встановлено судом, кредитним договором № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року визначено кінцевий строк повернення кредиту - 21 вересня 2022 року, а також погоджено графік щомісячних платежів, який є невід'ємною частиною договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором. Враховуючи правову природу спірних правовідносин, відповідачка як позичальник зобов'язана була повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за користування ними у строки та в порядку, визначені умовами кредитного договору.
Крім того, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Факт надання кредитних коштів відповідачці підтверджено матеріалами справи та не спростований належними доказами.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у документі та підписаний сторонами. Надані суду документи свідчать про належне оформлення кредитного договору, підписання відповідачкою заяви-акцепту та паспорта споживчого кредиту, що підтверджує дотримання письмової форми правочину.
Згідно зі статтями 626 та 628 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення цивільних прав та обов'язків, а зміст договору становлять умови, погоджені сторонами та обов'язкові відповідно до закону. Укладений між сторонами кредитний договір містить істотні умови, зокрема предмет договору, розмір кредиту, розмір та порядок сплати процентів, строк повернення кредиту, що свідчить про його укладення у належній формі та виникнення між сторонами цивільно-правових зобов'язань.
Оскільки судом встановлено факт отримання відповідачкою кредитних коштів, часткове, але неналежне виконання нею зобов'язань та наявність простроченої заборгованості, правові підстави для звільнення відповідачки від виконання зобов'язання відсутні.
Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором залежно від умов кредитування та інших обставин, що існували на момент його укладення. Як установлено судом, умовами кредитного договору № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року передбачено сплату процентів у розмірі 15,0 % річних та визначено порядок їх нарахування і сплати відповідно до графіка платежів.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами є правомірним та ґрунтується на приписах закону й умовах укладеного договору.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з договору споживчого кредиту, суд також перевірив дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів. Підстав вважати умови кредитного договору несправедливими, такими, що спричиняють істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на шкоду відповідачці, судом не встановлено. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачка була належним чином ознайомлена з істотними умовами договору, у тому числі щодо розміру кредиту, строку його повернення та процентної ставки, та погодилася з ними шляхом підписання відповідних документів.
Доказів визнання кредитного договору недійсним чи оспорення його умов у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. Також відповідачкою не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, поданий позивачем.
Суд вважає за необхідне вказати, що позиція відповідачки про ніби-то з її слів проведену реструктуризацію за кредитними договорами, долученими нею до матеріалів справи, не підтверджено належними та допустимими доказами.
В кредитному договорі, який є предметом спору (№ V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року) не міститься жодного положення про проведену реструктуризацію за Кредитним договором № Р25.102.78660, Договором страхування життя № Р25.102.78660, Кредитним договором № V01.188.38822.
Крім того, відповідачкою не надано доказів погашення заборгованості перед первинним кредитором. Натомість нею підтверджено невиконання нею зобов'язань через її скрутне сімейне та матеріальне становище (похорони чоловіка та матері, хвороби родичів, поїздки до родичів).
Також відповідачкою долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення № 5298145_Р, з якого вбачається, що АТ «ІДЕЯ БАНК» 22 вересня 2016 року надало їй кошти в розмірі 61 475,56 грн.
Відтак доводи відповідачки про відсутність в неї заборгованості як перед первісним, так і перед існуючим кредитором спростовані матеріалами справи.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, визначені договором або законом. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на встановлений судом факт отримання відповідачкою кредитних коштів, часткове, проте неналежне виконання зобов'язань та наявність простроченої заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року у загальному розмірі 51 314,50 грн, з яких 35 097,47 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 16 217,03 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, у тому числі сплачений судовий збір у підтвердженому розмірі.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:
І) їх дійсність;
2) необхідність;
3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі №820/479/18
зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано суду відповідні докази.
Суд зазначає, що надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.
Отже, враховуючи особливості предмета спору, складну матеріальну ситуацію відповідачки, перебування її єдиного сина в лавах ЗСУ, смерті чоловіка, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 628, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № V03.102.10759 від 21 вересня 2016 року у загальному розмірі 51 314 (п'ятдесят одна тисяча триста чотирнадцять) гривень 50 копійок, з яких: 35 097 (тридцять п'ять тисяч дев'яносто сім) гривень 47 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту; 16 217 (шістнадцять тисяч двісті сімнадцять) гривень 03 копійки - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2026 року.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4; ЄДРПОУ 41915308).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Кудиба З. І.