ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/10492/25
№ провадження 2/646/1308/2026
16.02.26 місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі
головуючої судді Іщенко О. В.
секретар судового засідання Кочитова Я. О.,
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1 ,
представник позивачки ОСОБА_2 ,
відповідач Кіндрашівська сільська рада,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні Основ'янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіндрашівської сільської ради про визнання права власності,
Стислий виклад позицій позивача та відповідача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Кіндрашівської сільської ради з вимогою визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, залишений після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обгрунтування позовної заяви позивачка посилається на те, що власником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим на підставі рішення № 24 від 10 квітня 1997 року, та зареєстрованим в Комунальному підприємстві «Куп'янське БТІ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Позивачка у встановлені законодавством строки звернулась до державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про відкриття спадщини, залишеної після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27 листопада 2013 року було відкрито спадкову справу № 666/2013.
24 березня 2014 року державним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були видані свідоцтва про право на спадщину за заповідальним розпорядженням та за законом, свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти, свідоцтво про право на спадщину на грошові вклади та свідоцтво про право власності за законом на транспортний засіб, який у подальшому був зареєстрований та поставлений на облік у сервісному центрі міста Куп'янськ.
Позивачка зазначає, що залишене майно у вигляді житлового будинку не було оформлене у зв'язку з матеріальним становищем та станом здоров'я.
25 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку державному нотаріусу Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори була направлена нотаріально засвідчена заява.
04 жовтня 2025 року позивачкою була отримана постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 1199/02-31 від 27 вересня 2025 року. Підставою для відмови є неможливість отримати інформацію про підтвердження факту державної реєстрації прав від Комунального підприємства «Куп'янське БТІ».
Ураховуючи викладене вище, позивачка просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, залишений після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у підготовчому провадженні.
Засобами системи «Електронний суд» від представника Кіндрашівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог.
Ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 17 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 04 лютого 2026 року позивачка вимоги позовної заяви підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв'язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
28 грудня 1963 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження.
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 10 вересня 2013 року Кіндрашівською сільською радою Куп'янського району Харківської області, встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 55384524.
24 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із нотаріально засвідченою заявою до державного нотаріуса Третьої Харківської міської нотаріальної контори в порядку виконання обов'язків державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області.
У заяві позивачка зазначила, що 24 березня 2014 року державним нотаріусом Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області за реєстровим № 1-381 на її ім'я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові кошти після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім вказаного майна, на яке було видано свідоцтво, після його смерті залишалось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний житловий будинок з надвірними будівлями належав спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19 квітня 1997 року Кіндрашівською сільською радою Куп'янського району Харківської області.
Ураховуючи викладене вище, ОСОБА_3 просила видати на її ім'я додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями.
Як встановлено зі «Свидетельства о праве личной собственности на жилой дом» від 19 квітня 1997 року, «виконавчий комітет Кіндрашівської сільської Ради народних депутатів удостоверяет, что в цілому жилой дом с принадлежащими к нему строениями и сооружениями, который расположен в АДРЕСА_2 действительно принадлежит ОСОБА_3 на праве личной собственности.
Свидетельство выдано на основании решения исполкома Кіндрашівської сільської Совета народных депутатов № 24 от 10 квітня 1997 г. в зв'язку з оформленням права особистої власності на житловий будинок».
Згідно із «Регистрацинной карточкой на документе о праве личной собственности» «указанный в данном документе жилой дом в цілому зарегистрирован в Куп'янському бюро технической инвентаризации на праве личной собственности за ОСОБА_3 и записано в реестровую книгу № 51 под реестровым № 7739 10 квітня 1987 року».
З «Технического пасторта на жилой дом индивидуального жилищного фонда» встановлено, що власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1199/02-31 від 27 вересня 2025 року державним нотаріусом Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов'язків державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області, Водоп'яновій В. Ф. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .
Відмова обгрунтована тим, що згідно із законодавством, що діяло на момент набуття права власності ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності підлягало державній реєстрації в Куп'янському бюро технічної інвентаризації Харківської області.
Зберігачем інвентаризаційних справ на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на території Куп'янської міської громади, було визначено Комунальне підприємство «Куп'янське БТІ» (площа Центральна, 23, місто Куп'янськ Харківської області, код ЄДРПОУ 03355005). Вказане підприємство здійснювало державну реєстрацію прав на нерухоме майно до 01 січня 2013 року. На даний час адміністративне приміщення Комунального підприємства «Куп'янське БТІ» внаслідок обстрілів та пожежі повністю знищено, інвентаризаційні справи, службова документація, комп'ютерна техніка та бази даних також знищені, працівники на вказаному підприємстві відсутні. Підприємство на даний час господарську діяльність не здійснює.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодна інформація про зареєстровані права на житловий будинок АДРЕСА_1 . Встановити належність ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ураховуючи неможливість отримання інформації про підтвердження факту державної реєстрації прав від Комунального підприємства «Куп'янське БТІ», видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом не є можливим.
Отже, відповідно до встановлених обставин справи, що підтверджуються зазначеними вище доказами, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 , як особою, яка мала намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, та державним нотаріусом Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори, в порядку виконання обов'язків державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області, яким було винесено постанову про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії.
Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються учасниками цивільної справи.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального коденсу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка звернулась до державного нотаріуса Третьої Харківської міської нотаріальної контори, в порядку виконання обов'язків державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, у редакції чинній на момент смерті ОСОБА_3 , спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень частини першої статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Як зазначено у частині третій статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом України порядку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини, та згідно із статтею 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 1.2. глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Пунктами 4.12, 4.14, 4.16, 4.18, 4.21 глави 10 розділу II зазначеного Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно із висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріусу заборонено безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Постанова державного нотаріуса Третьої Харківської міської нотаріальної контори, в порядку виконання обов'язків державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області, від 27 вересня 2025 року, якою позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , мотивована тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міститься жодної інформації про зареєстровані права на вказаний житловий будинок, що унеможливлює встановлення його належності ОСОБА_3 , а отримати інформацію про підтвердження факту державної реєстрації прав від Комунального підприємства «Куп'янське БТІ» не виявилось можливим.
Судовим розглядом встановлено, що право власності ОСОБА_3 на вказаний вище будинок підтверджується дослідженим у судовому засіданні оригіналом «Свидетельства о праве личной собственности на жилой дом», виданим 19 квітня 1997 року «Исполнительным комитетом Кіндрашівської сільської ради Совета народных депутатов».
Отже, ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , 19 квітня 1997 року, тобто, до введення в дію Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до статті 86 Цивільного кодексу Української РСР, у редакції чинній на час правочину, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про власність», у редакції чинній на час правочину, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава
забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з
іншими. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. Власність в Україні існує в різних формах. Україна створює рівні умови для розвитку всіх форм власності та їх захисту.
Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про власність», у редакції чинній на час правочину , громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
До набрання чинності 03 серпня 2004 року Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалася комунальними підприємствами «Бюро технічної інвентаризації» територіальних громад за місцем розташування такого майна відповідно до Положення про порядок реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1997 року № 607.
Державна реєстрації речових прав на нерухоме майно як до 01.01.2013, так і після 01.01.2013, здійснювалося в порядку визначеному публічної владою.
Неспроможність владних суб'єктів зберегти інформацією щодо реєстрації прав власності громадян до 01.01.2013, не може бути підставою для обмеження права власності приватної особи.
Як встановлено судом, для проведення нотаріальної дії позивачкою було надано нотаріусу оригінал «Свидетельства о праве личной собственности на жилой дом», виданого 19 квітня 1997 року «Исполнительным комитетом Кіндрашівської сільської ради Сответа народных депататов», яке є правовстановлюючим документом.
Вказаний вище документ засвідчує право власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, «Регистрационная карточка на документе о праве личной собственности» свідчить про те, що «указазанный в данном документе жилой дом в цілому зарегистрирован в Куп''янському бюро технічної інвентаризации на праве личной собственности за Водоп'' ОСОБА_5 и записано в реестровую книгу № 51 под реестровым № 7739 19 квітня 1987 г.».
В матеріалах справи також наявний «Технический пасторт на жилой дом индивидуального жилищного фонда», зі змісту якого встановлено, що власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 .
Тобто, позивачкою збережено носій інформації, який підтверджує право власності її покійного чоловіка на зазначений житловий будинок, а тому, сама по собі втрата доступу владних суб'єктів до реєстрів до 01.01.2013 не може бути підставою для заперечення чи сумніву в наявності у ОСОБА_3 права власності на це майно.
Як було зазначено вище, «Свидетельство о праве личной собственности на жилой дом», видане 19 квітня 1997 року «Исполнительным комитетом Кіндрашівської сільської ради Сответа народных депататов», є правовстановлюючим документом, тому, відповідно до положень пункту 4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, є документом на підставі якого нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації.
Викладене вище у своїй сукупності свідчить про те, що спірні правовідносини виникли між позивачкою, як спадкоємицею ОСОБА_3 , яка мала намір отримати свідоцтво про право на спадщину після його смерті, та державним нотаріусом, який відмовив останній у вчиненні відповідної нотаріальної дії.
Тобто, предметом цього спору є саме рішення у формі постанови державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори, у порядку виконання обов'язків державного нотаріуса Куп'янської державної нотаріальної контори Харківської області, № 1199/02-31 від 27 вересня 2025 року, про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 185/9284/23 зазначено, що можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.
Законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред'явлені безпосередньо до нотаріуса.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року № 761/40184/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 711/3792/21 та від 12 листопада 2025 року у справі № 523/16628/23.
Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження факту порушення права власності позивачки саме Кіндрашівською сільською радою.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про дії/бездіяльність відповідача, які були б спрямовані на оспорювання чи невизнання права власності позивачки на нерухоме майно.
Окрім того, відомості про те, що право позивачки, яка є спадкоємицею ОСОБА_3 та у встановленому законом порядку звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, оспорюється іншими учасниками цивільних відносин, які уважають, що вчинення або невчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов'язки, відсутні. Право позивачки на спадкування підлягає реалізації у порядку, визначеному законом.
Згідно із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21, визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 вказано, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача, як зауважив Верховний Суд у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20.
Якщо позов пред'явлено до неналежного відповідача та відсутні підстави, визначені процесуальним законом, для його заміни, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Оскільки право власності спадкодавця на спірний житловий будинок підтверджується належними та допустимими доказами, право позивачки на спадкування після смерті чоловіка не оспорюється іншими особами, спір щодо належності майна спадкодавцю чи щодо права позивачки на спадщину відсутній, а предметом спору є рішення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту свого цивільного права не може уважатись належним.
Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту свого цивільного права не є належним, а докази на підтвердження факту порушення саме Кіндрашівською сільською радою її права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, тому, позовна заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, сплачений позивачкою судовий збір, залишається за нею.
Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до Кіндрашівської сільської ради про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами, залишений після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2026 року.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_3 ;
Представник позивачки: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ; номер телефона: НОМЕР_5 , email: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
Відповідач: Кіндрашівська сільська рада, РНОКПП: НОМЕР_6 , місцезнаходження: вулиця Вишнева, будинок 1, село Кіндрашівка Куп'янського району Харківської області; номер телефона: НОМЕР_7 , email: ІНФОРМАЦІЯ_6
Суддя О. В. Іщенко