65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2323/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4А, код ЄДРПОУ 14305909)
до відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» (74711, Херсонська обл., Нижньосірогозький р-н, с. Новопетрівка, вул. Садова, код ЄДРПОУ 30874961)
2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про солідарне стягнення 2666666,66 грн., -
за участю учасників справи:
від позивача: Хільчук О.П., адвокат, діє на підставі довіреності
від відповідача-1: Яковенко С.М., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача-2: не з'явився
В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/2323/25 за позовом Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 2666666,66 грн.
У підготовчому засіданні 13.11.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.12.2025 о 12:00.
02.12.2025 за вх.№38350/25 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та додаткові документи (рішення Банку від 21.10.2025р. про розгляд заяви ТОВ “Новопетрівське» №01-24/09-НП від 24.09.2025), які судом долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02.12.2025 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 23.12.2025 об 11:00
23.12.2025 за вх.№41134/25 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №916/2323/25 у зв'язку із неможливістю її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи за №910/14336/25 в Господарському суді міста Києва. В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 вказує, зокрема, наступне:
- відповідач-1 просить зупинити провадження по справі №916/2323/25 в Господарському суді Одеської області, оскільки предметом розгляду справи Господарського суду міста Києва є законність відмови у застосуванні мораторію та встановлення факту дії пільгового періоду, що забороняє стягнення тіла кредиту та нарахування відсотків;
- оскільки позивач по справі №916/2323/25 вимагає саме стягнення зобов'язань у розмірі 2666666,66 грн. по кредитному договору від 10.03.2021 №011/89811/1004264, нарахування і стягнення яких заперечується відповідачем-1 на підставі Закону від 10.08.2025 №4340-ІХ, рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/14336/25 матиме преюдиційне значення; встановлення по цій справі факту дії мораторію унеможливлює задоволення позовних вимог у поточному провадженні по справі №916/2323/25.
У судовому засіданні 23.12.2025 судом у протокольній формі оголошено перерву до 23.01.2026 о 10:00.
Судове засідання 23.01.2026 о 10:30 не відбулось на підставі акту Господарського суду Одеської області від 22.01.2026, складеного керівником апарату і відповідальними працівниками суду із засвідченням того факту, що в будівлі суду сталась розгерметизація системи опалення і наступне різке охолодження повітря в адміністративній будівлі, у зв'язку з чим з 22.01.2026 до усунення відповідних несправностей було призупинено як реєстрацію вхідної кореспонденції, так і проведення призначених судових засідань.
Ухвалою суду від 26.01.2026 судове засідання призначено на 13.02.2026 о 13:45.
26.01.2026 за вх.№2604/26 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання, в якому заявник просить суд повернутись до стадії підготовчого провадження у справі №916/2323/25.
26.01.2026 за вх.№2622/26 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник просить суд зупинити провадження у справі №916/2323/25 до вирішення справи №910/14336/25. В обґрунтування поданого клопотання відповідач-2 вказує, зокрема, наступне:
- предметом розгляду у справі №910/14336/25 є як правомірність рішення банку щодо застосування (або відмови у застосуванні) мораторію, так і сам факт застосування до ТОВ «Новопетрівське» мораторію, передбаченого законом, та відповідне звільнення від обов'язку нарахування і сплати грошових зобов'язань за договором №011/89811/1004264 від 10.03.2021;
- натомість у справі, що розглядається Господарським судом Одеської області, позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості за тим самим договором, тобто виходить із презумпції наявності чинного та такого, що підлягає виконанню, грошового зобов'язання;
- існує об'єктивна неможливість розгляду справи про стягнення заборгованості до вирішення справи №910/14336/25, оскільки суд у межах цієї справи не має можливості самостійно встановити обставини щодо наявності або відсутності у відповідача обов'язку зі сплати заявлених сум, які є предметом дослідження в іншому судовому провадженні; справи є тісно пов'язаними, оскільки стосуються одного й того самого договору, тих самих сторін (у частині основного зобов'язання) та одного й того самого грошового зобов'язання, а обставини, що встановлюються у справі №910/14336/25, матимуть преюдиційне значення для правильного вирішення спору у даній справі, зокрема щодо факту застосування мораторію та правового режиму спірного грошового зобов'язання.
26.01.2026 за вх.№2714/26 до суду від позивача надійшли заперечення, в яких позивач просить суд: відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Новопетрівське» про зупинення провадження у справі; відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення на стадію підготовчого засідання. Подані заперечення позивач обґрунтовує наступним:
- зупинення провадження у справі дозволяється на будь-якій стадії судового процесу; більш того, ГПК України окремо визначає підстави для зупинення судом провадження для кожної із стадій судового розгляду; повернення справи на стадію попереднього (підготовчого) судового засідання з єдиною метою подання клопотання про зупинення провадження є необґрунтованим, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не відносить зупинення провадження до виключних процесуальних дій підготовчої стадії та не позбавляє сторін права заявляти відповідні клопотання на стадії розгляду справи по суті;
- жодна з наведених норм не передбачає можливості зупинення провадження з підстав, на які посилається заявник, і жодна з таких підстав у даній справі не існує та навіть не заявлена; процесуальні передумови для зупинення провадження відсутні;
- стосовно мораторію, запровадженого Законом України №4340-ХІ, то жодна із його норм не передбачає припинення або зміну зобов'язань за кредитними договорами, не вносить будь-яких змін до основної частини ЦК України або ГПК України стосовно припинення зобов'язань або заборони кредитору звертатись за захистом свого порушеного права;
- запровадження мораторію зупиняє вчинення дій стосовно саме примусового стягнення заборгованості, тобто відкриття виконавчого провадження, здійснення виконавчих дій, що опосередковано підтверджується тим, що Законом 4340-ХІ внесено зміни до Закону України “Про виконавче провадження» (на відміну від процесуальних кодексів, до яких змін не внесли), і аж ніяк не судовий розгляд справи; наявність або відсутність мораторію стосовно боржника жодним чином не впливає та не може вплинути на розгляд цієї справи судом, відповідно і справа про оскарження відповідачем-1 рішення позивача про відмову у застосуванні щодо нього мораторія не впливає на розгляд цієї справи.
У судовому засіданні 13.02.2026 представник позивача просить суд відмовити у задоволенні клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі та клопотання відповідача-2 про повернення на стадію підготовчого провадження.
У судовому засіданні 13.02.2026 представник відповідача-1 підтримує подані клопотання, просить суд повернутись на стадію підготовчого провадження та зупинити провадження у справі.
Відповідач-2 у судове засідання 13.02.2026 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.
Розглянувши подані клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов?язків цивільного характеру.
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.
Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов?язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з?ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Отже, зупинення провадження у справі може мати місце лише у випадку об?єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та у випадку неможливості встановити і оцінити обставини, що мають значення для справи на підставі зібраних у справі доказів.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Законом України «Про внесення змін до розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» №4340-ІХ від 27.03.2025 були внесені зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено пунктами такого змісту:
- протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб?єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі заява) (п.23);
- кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію; кредитор надсилає рішення, передбачене абзацом першим цього пункту, у письмовій або електронній формі на юридичну або електронну адресу позичальника, зазначену в договорі кредиту (позики), негайно у день прийняття такого рішення; у разі неподання позичальником документів, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві, або надання недостовірної інформації кредитор має право відмовити позичальнику у застосуванні мораторію; рішення про відмову у застосуванні мораторію повинно бути вмотивованим (п.25);
- у разі прийняття кредитором рішення про застосування мораторію або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу, з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування: 1) позичальник звільняється від обов'язку сплати грошового зобов'язання за договором кредиту (позики); 2) зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов'язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язань за договором кредиту (позики); 3) зупиняється нарахування грошового зобов'язання за договором кредиту (позики) (п.26);
- у разі якщо кредитор безпідставно прийняв рішення про відмову у застосуванні мораторію та встановлення цих обставин судом, мораторій вважається таким, що застосований з дня отримання кредитором заяви позичальника, передбаченої пунктом 24 цього розділу (п.29).
Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктами 10-7 і 10-8 такого змісту:
- на строк дії мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту (позики), передбаченого пунктами 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), що стосуються стягнення грошового зобов'язання за такими кредитними договорами (договорами позики), а також звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави, іпотеки, які забезпечують виконання зобов'язання за таким кредитним договором (договором позики), з позичальника (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язання за таким договором;
- на строк дії мораторію на нарахування та сплату лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу, передбаченого пунктами 30-36 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) щодо стягнення лізингових та інших платежів за таким договором з лізингоодержувача (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов'язання за таким договором.
Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є солідарне стягнення Банком з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором №011/89811/1004264 від 10.03.2021, який забезпечений також договором поруки №147479/89811/328351 від 10.03.2021.
Натомість ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі №910/14336/25 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ “Новопетрівське» до АТ “Райффайзен Банк» про визнання рішення безпідставним та незаконним та відкрито провадження у справі. Так, виходячи з вказаної ухвали, предметом позову є: визнання відмови АТ “Райффайзен Банк» від 21.10.2025 на заяву за вих.№07-24/09-НП від 24.09.2025 ТОВ “Новопетрівське» про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором №011/89811/1004264 від 10.03.2021, укладеним між ТОВ “Новопетрівське» та АТ “Райффайзен Банк», безпідставною та незаконною; застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за кредитним договором №011/89811/1004264 від 10.03.2021, укладеним між ТОВ “Новопетрівське» та АТ “Райффайзен Банк» з 24.09.2025.
Дійсно, набуття чинності Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» від 27.03.2025 №4340-ІХ не звільняє від обов'язку щодо виконання своїх зобов'язань, а лише встановлює мораторій на їх виконання та жодним чином не впливає на обсяги наявних зобов'язань.
Разом з тим, суд зауважує, що справа Господарського суду міста Києва №910/14336/25 пов?язана зі справою Господарського суду Одеської області №916/2323/25, оскільки до предмету спору у справі Господарського суду міста Києва №910/14336/25 в тому числі входить як застосування Банком мораторію, так і оцінка меж і строків такого можливого мораторію. Також господарський суд враховує, що наявність/відсутність мораторію, що буде встановлено у справі №910/14336/25 щодо спірних правовідносин в частині договору №011/89811/1004264 від 10.03.2021, впливатиме на наявність можливості вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду у даній справі (№916/2323/25) у разі задоволення позову, до вирішення спірних питань щодо мораторію, а тому у випадку винесення рішення у даній справі (при можливому задоволенні позову), подальше його виконання при наявності невирішеного спору щодо наявності/відсутності мораторію нівелюватиме мету прийняття Закону України №4340-ІХ від 27.03.2025, а саме захист боржників (позичальників і лізингоодержувачів), які постраждали внаслідок воєнних дій, шляхом запровадження механізму мораторію на нарахування та сплату грошових зобов'язань за кредитами/лізингом (тіло, відсотки, комісії та ін.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судом у справі №910/14336/25, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для даної справи, матимуть преюдиціальне значення для розгляду справи №916/2323/25, а тому існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14336/25.
Господарський суд вказує, що наразі справа №916/2323/25 перебуває на стадії розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 щодо застосування ч. 3 ст. 195 ГПК України відзначила, що з огляду на норми ч. 1 ст. 177, ст. 181, частин 1, 2 ст. 182 ГПК України, лише у загальному позовному провадженні здійснення підготовчих дій до розгляду справи по суті виділено в окрему стадію і містить перелік питань, які має з'ясувати суд до того, як приступить безпосередньо до розгляду справи по суті. Оскільки ч. 3 ст. 195 ГПК України встановлює обмеження переліку підстав, з яких суд має право або зобов'язаний зупинити провадження у справі, і такі обмеження встановлені саме для стадії розгляду справи по суті, то ця норма підлягає застосуванню лише у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження судом першої інстанції.
З наведеного вбачається, що суд не наділений правом зупиняти провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України під час розгляду справи по суті.
Відповідно до практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 14.03.2023 у справі № 921/174/21) суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Водночас, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Таким чином, в судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті неможливо розглянути клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/14336/25, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення на стадію підготовчого провадження у справі №916/2323/25, а також задоволення клопотань відповідачів та зупинення провадження у справі №916/2323/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду міста Києва №910/14336/25.
Керуючись п.5 ч.1 ст. 227, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Повернутися на стадію підготовчого провадження у справі №916/2323/25.
2.Клопотання відповідача-1 за вх.№41134/25 від 23.12.2025 та клопотання відповідача-2 за вх.№2622/26 від 26.01.2026 про зупинення провадження у справі - задовольнити.
3.Зупинити провадження у справі №916/2323/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі Господарського суду міста Києва №910/14336/25.
4.Зобов'язати сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №916/2323/25.
Ухвала набирає чинності в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено 18.02.2026.
Суддя Ю.С. Бездоля