Рішення від 09.02.2026 по справі 916/3534/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3534/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3534/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 88)

до відповідача: Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, № 38-А)

про стягнення 3 751 660,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

29.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3 452 535,63 грн, 3 % річних у розмірі 40 954,14 грн, інфляційні нарахування в розмірі 122 638,42 грн та судовий збір в розмірі 43393,54 грн.

В подальшому, позивач неодноразово змінював розмір заборгованості за спожиту електричну енергію, 3% річних та інфляційних нарахувань, та відповідно і розмір позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 01-4073N-ПУП від 11.02.2025 в частині повної та своєчасної оплати спожитої у січні-червні 2025 року електричної енергії.

Як вказує позивач, 11.02.2025 за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії, КП «ЖКС «Черьомушки» та ТОВ «ООЕК» уклали в письмовій формі договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг №01-4073N -ПУП, у відповідності до умов якого ТОВ «ООЕК» продає електричну енергію КП «ЖКС «Черьомушки» для забезпечення потреб електроустановок останнього, а відповідач оплачує ТОВ «ООЕК» вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. За заявою КП «ЖКС «Черьомушки» споживачу було відкрито особовий рахунок №01-4073-ПУП (Південний міський підрозділ).

Окрім того, позивач додає, що умовами п.8 Додатку 3 до договору про закупівлю - «Комерційна пропозиція №1/1-УП (для бюджетних установ)», передбачено, що договір укладається на строк до 31.12.2025, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання.

Так, за ствердженням позивача, за розрахунковий період січень-червень 2025 року ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператора системи розподілу, отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії КП «ЖКС «Черьомушки», з яких вбачається, що за особовим рахунком №01-4073-ПУП у вказаному періоді відповідачем було спожито 1484095 кВт.год., що підтверджується довідкою про обсяги споживання електричної енергії від АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

Позивач зауважує, що на підставі вищезазначених даних позивачем було виставлено, а відповідачем отримано рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 6411290,40 грн з ПДВ. В свою чергу, КП «ЖКС «Черьомушки» було здійснено часткову оплату спожитої електричної енергії в загальному розмірі 2958754,77 грн.

Таким чином, як стверджує позивач, із врахуванням часткової оплати спожитої в січні-червні 2025 року електроенергії, станом на дату подання позову залишок заборгованості за спожиту електричну енергію складав 3452535,63 грн.

Крім того, внаслідок того, що КП «ЖКС «Черьомушки» належним чином не виконувало договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електричної енергії, відповідачу також були нараховані 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 позовна заява вх. № 3627/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

03.09.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 3627/25 від 29.08.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3534/25. Постановлено справу № 916/3534/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "09" жовтня 2025 року о 14:20 год.

08.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до суду надійшла заява (вх. № 31444/25) про зменшення та збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2 230 465,63 грн, 3 % річних у розмірі 54 071,09 грн, інфляційні нарахування в розмірі 122 638,42 грн та судовий збір в розмірі 28 886,11 грн. Вказану заяву судом було прийнято до розгляду.

09.10.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/3534/25, у зв'язку з неявкою відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "23" жовтня 2025 року о 14:20 год., про що відповідача було повідомлено відповідною ухвалою суду від 10.10.2025 в порядку ст. 120 ГПК України.

23.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до суду надійшла заява (вх. № 33421/25) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3558820,07 грн, 3 % річних у розмірі 65418,67 грн, інфляційні нарахування в розмірі 127421,53 грн та судовий збір в розмірі 45019,93 грн. Вказану заяву судом було прийнято до розгляду.

23.10.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/3534/25 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву до "25" листопада 2025 року об 11:20 год., про що відповідача повідомлено відповідно до вимог ст. 120 ГПК України відповідною ухвалою суду від 23.10.2025.

25.11.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/3534/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3534/25 до судового розгляду по суті на "16" грудня 2025 року о 12:00 год. Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/3534/25 було повідомлено судом ухвалою від 25.11.2025, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

15.12.2025 позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 40070/25), поданою в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2806640,10 грн, 3 % річних у розмірі 65418,67 грн, інфляційні нарахування в розмірі 127421,53 грн та судовий збір в розмірі 35993,77 грн, а також повернути суму сплаченого ним судового збору в розмірі 10297,78 грн.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.11.2025 у справі № 916/3534/25 на 16.12.2025 о 12:00 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 15.12.2025 по 17.12.2025 включно у відпустці.

18.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/3534/25 призначено на "08" січня 2026 року о 12:00 год.

08.01.2026, у зв'язку з неможливістю завершити розгляд справи в даному судовому засіданні та з метою надання можливості представнику відповідача бути присутнім під час розгляду справи, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні по справі № 916/3534/25 до "29" січня 2026 року о 12:40 год., про що відповідача було повідомлено ухвалою суду від 08.01.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

Представник позивача - ТОВ «ООЕК» під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, зазначив, що заявлений позов підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - КП «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Ухвали суду були надіслані відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та відповідно доставлені йому, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку документу до електронного кабінету.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 916/3534/25 та подальший хід розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, необґрунтоване подальше відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідачів у судові засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи подані позивачем клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішені відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 29.01.2026 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 09.02.2026 о 12:00 год.

В судовому засіданні, 09.02.2026 господарським судом відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України було підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення суду без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, 11.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (ТОВ «ООЕК», постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» (КП «ЖКС «Черьомушки», споживач, відповідач) укладений договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 01-4073N-ПУП.

Цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» та абз. 3, 4 п. 3.1.7 ПРРЕЕ, що затверджені Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (універсальна послуга), споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Цей договір укладається на підставі Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178. Кількість електричної енергії за цим договором визначено в обсязі 2 638 888 кВт*год. відповідно до додатку 2 «Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу».

Пунктами 2.3, 2.4 договору передбачено, що строк постачання електричної енергії з 01.01.2025 до 31.12.2025. Місце постачання електричної енергії: згідно додатку 1 «Заява- приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».

Згідно з п.3.4 договору датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Ціна цього договору становить 11400000,00 грн, в тому числі ПДВ 1900000,00 грн. Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1 договору).

Згідно п. 5.5. договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, сформована постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію.

Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно пункту 5.9 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника на підставі отриманого від постачальника рахунку. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до пункту 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Пунктом 6.2 договору, серед іншого, сторони погодили, що споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Цей договір укладається на строк до 31.12.2025, та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами, якщо інше не визначено умовами цього договору. Відповідно до п.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2025 (пункт 13.1 договору).

Додатком 1 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 01-4073N-ПУП від 11.02.2025 є заява-приєднання КП «ЖКС «Черьомушки» до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг споживачу, у п.8 даних споживача якої встановлено, що найменування Оператора системи, з яким споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі». Позивачем додано також додаток до заяви-приєднання, в якому відображено адреси об'єктів споживача та ЕІС-коди точок комерційного обліку.

Додатком 2 до договору є «Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу».

Додатком 3 до договору № 01-4073N-ПУП від 11.02.2025 є комерційна пропозиція №1/1-УП (для бюджетних установ), відповідно до п.1 якої постачання електричної енергії здійснюється за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів, встановленими на підставі нормативних актів, зокрема згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (зі змінами) (Додаток № 3 до Положення). Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2024 №632 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019р. №483» фіксована ціна на електричну енергію для побутових споживачів з 01.06.2024 становить 4,32 грн/кВт*год з ПДВ.

При зміні Кабінетом Міністрів України тарифів на електричну енергію для побутових споживачів, Постачальник застосовує при розрахунках нові тарифи з дати введення їх в дію відповідним нормативним документом.

Інформація про діючий тариф на універсальну послугу для побутових споживачів (фіксована ціна) розміщується постачальником на офіційному веб-сайті ooek.od.ua., та інформаційних стендах у центрах обслуговування споживачів постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку застосування тарифу. У разі зміни ціни (тарифу) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за цінами (тарифами), що діяли у період, за який сплачується борг. У випадку порушення споживачем строків оплати, передбачених умовами даної комерційної пропозиції. Постачальник може направити вимогу про забезпечення виконання зобов'язання чи надання гарантій оплати.

Згідно з п. 2 комерційної пропозиції обсяги спожитої електричної енергії визначаються Оператором за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця,

Відповідно до п.3 комерційної пропозиції споживач здійснює оплату за спожиту електроенергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Споживач має право здійснювати попередню оплату. Не отримання споживачем рахунку не звільняє його від обов'язку сплати за фактично спожиту електричну енергію.

В пункті 5 комерційної пропозиції визначено, що згідно із ст. 625 ЦК України, на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Згідно з п.8 комерційної пропозиції договір про закупівлю електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності з моменту підписання договору сторонами, і укладається на строк до « 31» грудня 2025 року, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконана.

Вищевказаний договір № 01-4073N-ПУП від 11.02.2025 разом із відповідними додатками до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками контрагентів.

19.03.2025 між сторонами булі укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до договору, якими сторони погодили внести відповідні зміни у п. 5.9. розділу 5 договору та додаток № 1 у зв'язку зі зверненням споживача та додаванням точок комерційного обліку.

Як свідчать довідки оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» «Щодо розрахунків» обсяги електричної енергії, які були спожиті КП «ЖКС «Черьомушки» у розрахунковому періоді січень-вересень 2025 року становлять: січень 2025 року - 231 186 кВт.*год; лютий 2025 року - 298 451 кВт.*год; березень 2025 року - 244 335 кВт.*год; квітень 2025 року - 263 859 кВт.*год; травень 2025 року - 218 455 кВт.*год; червень 2025 року - 227 809 кВт.*год; липень 2025 року - 180 320 кВт.*год; серпень 2025 року - 188 747 кВт.*год; вересень 2025 року - 239 848 кВт.*год.

На підставі означених даних ТОВ «ООЕК» виставлено КП «ЖКС «Черьомушки»:

рахунок № 01-4073/1 від 07.02.2025 на оплату вартості спожитої у січні 2025 року електричної енергії обсягом 231186 кВт*год та вартістю 998723 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 3663899,52 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 07.02.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 27.02.2025 на оплату вартості спожитої у лютому 2025 року електричної енергії обсягом 298451 кВт*год та вартістю 1289308 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 3441953,52 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 27.02.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 03.04.2025 на оплату вартості спожитої у березні 2025 року електричної енергії обсягом 244335 кВт*год та вартістю 1055527,20 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 3933761,84 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 03.04.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 30.04.2025 на оплату вартості спожитої у квітні 2025 року електричної енергії обсягом 263859 кВт*год та вартістю 1139870,88 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 3654777,30 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 30.04.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 30.05.2025 на оплату вартості спожитої у травні 2025 року електричної енергії обсягом 218455 кВт*год та вартістю 943725,60 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 3969489,84 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 30.05.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 26.06.2025 на оплату вартості спожитої у червні 2025 року електричної енергії обсягом 227809 кВт*год та вартістю 984134,88 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 3994115,38 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 26.06.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 29.07.2025 на оплату вартості спожитої у липні 2025 року електричної енергії обсягом 180320 кВт*год та вартістю 778892,40 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 4626744,88 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 29.07.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 20.08.2025 на оплату вартості спожитої у серпні 2025 року електричної енергії обсягом 188747 кВт*год та вартістю 815387,04 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 4385300,80 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 20.08.2025;

рахунок № 01-4073N/1 від 02.10.2025 на оплату вартості спожитої у вересні 2025 року електричної енергії обсягом 239848 кВт*год та вартістю 1036143,36 грн з ПДВ, із зазначенням, що борг на початок періоду складає 4862385,07 грн., а всього підлягає до сплати 4930613,43 грн. Рахунок отримано під розписку представником відповідача 02.10.2025;

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б незгоду та/або наявність зауважень зі сторони відповідача щодо обсягу чи загальної ціни електричної енергії, поставленої позивачем у спірний період.

Відповідно до представлених банківських виписок КП «ЖКС «Черьомушки» перераховано ТОВ «ООЕК»:

10.04.2025 - 100300,00 грн, 11.04.2025 - 174500,00 грн, 14.04.2025 - 550358,34 грн із призначенням платежу «сплата за спожиту електричну енергію по договору № 01-4073 від 01.01.2019 за січень 2025 р.»;

12.05.2025 - 470800,06 грн, 13.05.2025 - 188200,00 грн, 14.05.2025 - 260100,00 грн, 11.06.2025 - 39800,00 грн, 12.06.2025 - 171100,00 грн, 16.06.2025 - 140605,38 грн, 04.07.2025 - 37430,00 грн, 11.07.2025 - 201890,00 грн із призначенням платежу «сплата за спожиту енергію по договору № 01-4073 від 01.01.2019 за лютий 2025 р.»;

14.07.2025 - 488400,00 грн, 15.08.2025 - 40000,00 грн, 21.08.2025 - 45590,00 грн, 27.08.2025 - 68190,00 грн, 28.08.2025 - 91850,00 грн, 29.08.2025 - 92670,00 грн, 01.09.2025 - 94890,00 грн, 02.09.2025 - 66000,00 грн, 03.09.2025 - 73000,00 грн із призначенням платежу «сплата за спожиту електричну енергію по договору № 01-4073 від 01.01.2019 за березень 2025 р.»;

04.09.2025 - 56790,00 грн, 08.09.2025 - 16500,00 грн, 09.09.2025 - 37880,00 грн, 10.09.2025 - 211000,00 грн, 11.09.2025- 65475,00 грн, 12.09.2025 - 246380,00 грн, 15.09.2025 - 50000,00 грн, 17.09.2025 - 50000,00 грн, 06.10.2025 -28335,00 грн, 07.10.2025 - 41300,00 грн, 08.10.2025 - 75200,00 грн, 09.10.2025 - 87790,00 грн, 10.10.2025 - 294500,00 грн із призначенням платежу «сплата за спожиту електричну енергію по договору № 01-4073 від 01.01.2019 за квітень 2025 р.»;

13.10.2025 - 32200,00 грн, 15.10.2025 - 300000,00 грн, із призначенням платежу «сплата за спожиту електричну енергію по договору № 01-4073 від 01.01.2019 за травень 2025 р.»;

21.10.2025 - 235650,00 грн, 23.10.2025 - 168480,00 грн із призначенням платежу «сплата за спожиту електричну енергію по договору № 01-4073 від 01.01.2019 за серпень 2025 р.»;

20.10.2025 - 276818,36 грн, 12.11.2025 - 173700,00 грн, 13.11.2025 - 207300,00 грн, 14.11.2025 - 132700,00 грн, 18.11.2025 - 70000,00 грн із призначенням платежу «сплата за спожиту електричну енергію по договору № 01-4073 від 01.01.2019 за вересень 2025 р.».

Господарський суд зазначає, що під час розгляду даної справи судом у протокольній формі прийнято заяви позивача про збільшення та зменшення позовних вимог та вказує, що на станом дату ухвалення рішення на розгляді суду залишились позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 3558820,07 грн, 3% річних в сумі 65418,67 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 127421,53 грн.

В подальшому, як встановлено судом, відповідач у період з 23.10.2025 по 18.11.2025 сплатив позивачу кошти в загальному розмірі 752180,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача, у зв'язку з чим станом на 14.12.2025 у відповідача лишилась заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергію у сумі 2806640,07 грн. На підтвердження здійснення відповідачем інших погашень за договором матеріали справи доказів не містять.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України: зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини першої статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закону України «Про ринок електричної енергії».

Учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом (п. 96 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 8 ст. 46 цього ж закону передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.(ч.ч. 6, 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Роздрібний ринок функціонує для задоволення потреб споживачів у електричній енергії та пов'язаних з цим послуг. Учасниками роздрібного ринку електричної енергії є споживачі, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачам (ч. 1 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно ч. 2 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку.

Відповідно до ч. 9 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.

Розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку (ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018.

Так, п.1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

За приписами п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.

Згідно з п. 3.1.7 зазначених Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Пунктом 3.1.8 ПРРЕЕ передбачено, договір про постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Пунктом 4.3 Правил визначено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.14. ПРРЕЕ платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил.

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до п. 4.24 ПРРЕЕ, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг, умови надання послуг з постачання електричної енергії та їх оплати, ціна та загальна вартість спожитої електричної енергії, наявність оплати, наявність заборгованості за отриману електричну енергію, наявність прострочення оплати та підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Як слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між позивачем як постачальником та відповідачем як споживачем 01.01.2025 із укладенням договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 01-4073N-ПУП від 11.02.2025, шляхом його підписання 11.02.2025 та підписання відповідних додатків та комерційної пропозиції № 1/1-УП (для бюджетних установ), згідно з умовами якого він встановлює порядок і умови постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг.

Відтак, на підставі договору № 01-4073N-ПУП від 11.02.2025, який укладений відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та КП «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» виникли майново-господарські зобов'язання.

За такими зобов'язаннями позивач повинен постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а відповідач зобов'язаний прийняти та сплатити вартість спожитої електричної енергії. Отже, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору про закупівлю електричної енергії. Слід відзначити, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, а в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання електричної енергії з іншим постачальником.

Також судом встановлено, що факт укладення договору підтверджується діями відповідача, які спрямовані на виконання його умов, зокрема, споживанням електричної енергії та частковою сплатою вартості спожитого обсягу електричної енергії.

Матеріалами справи підтверджено, що об'єкти енергоспоживання КП «ЖКС «Черьомушки» підключені до мереж АТ «ДТЕК Одеські електромережі», яке виконує функції оператора системи розподілу на території Одеської області.

Враховуючи викладене, на теперішній час АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як оператор системи розподілу відповідно до укладених із споживачами договорів про надання послуги з розподілу електричної енергії, виконує функції оператора даних комерційного обліку та повинне передавати учасникам ринку дані комерційного обліку в обсязі необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Матеріалами справи підтверджено, що за розрахунковий період січня - вересня 2025 року TOB «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як постачальника послуг комерційного обліку, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії КП «ЖКС «Черьомушки» за ці розрахункові періоди. На підставі даних щодо обсягу спожитої електричної енергії за точками комерційного обліку відповідача позивачем було сформовано відповідні рахунки за вказані періоди. Зазначені вище рахунки були отримані представником відповідача у день їх виставлення, про що на кожному рахунку містяться відповідні записи.

Суд зазначає, що після отримання відповідачем рахунків на оплату за спірний період, відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунку на адресу позивача не надіслав. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої електричної енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди. Також, відповідач не надав і суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії останнім є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

При цьому, сторони за взаємною згодою у вищеозначеному договорі чітко встановили строки внесення відповідачем плати за спожиту у позивача електричну енергію. Так, відповідно до умов розділу 5 договору та п. 3 комерційної пропозиції № 1/1-УП визначений строк здійснення оплати споживачем за спожиту електроенергію протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника

В свою чергу, якщо споживачем проводиться оплата за спожиту електричну енергію та у призначенні відповідного платежу вказується посилання на період, за який ці кошти повинні зараховуватись, за надлишку коштів електропостачальник має право зарахувати останні в якості оплати заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Оплати проведені боржником у спірному періоді зараховувались постачальником відповідно до наведених першим призначень. За надлишку коштів необхідних для визначених боржником періодів, кошти зараховувались в рахунок часткового погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення.

Відтак, судом було встановлено, що на виконання умов договору, протягом січня - вересня 2025 року позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію у визначених сторонами обсягах на загальну суму 9041803,20 грн, втім станом на момент пред'явлення позову не повністю сплатив позивачу вартість спожитої електричної енергії у строки, визначені договором. Отже, своє зобов'язання з оплати поставленої позивачем у спірному періоді електричної енергії відповідачем було виконано несвоєчасно та не в повному обсязі.

Судом встановлено, що у вказаний строк відповідач не здійснив повну оплату за спожиту електричну енергію за період з січня по вересень 2025 року включно на підставі наявних рахунків, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 01-4073N-ПУП від 11.02.2025 у розмірі 3558820,07 грн, наявність якої відповідачем не спростована, та розмір якої не оспорений. Доказів вчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію за період з січня по вересень 2025 року включно КП «ЖКС «Черьомушки» матеріали справи не містять.

Як видно із матеріалів справи, відповідач в процесі розгляду даної справи здійснював погашення існуючої заборгованості, у зв'язку з чим позивачем були зменшені, а в подальшому збільшені позовні вимоги, що підтверджується наданими позивачем виписками по рахунку.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, вже після звернення позивача із черговою заявою про збільшення позовних вимог, мало місце часткове погашення відповідачем заборгованості в загальному розмірі 752180,00 грн від загальної суми заборгованості, що підтверджується наданими позивачем виписками по рахунку. Відтак, судом встановлено, що чергові платежі у сумі 752180,00 грн були здійснений відповідачем у період з 23.10.2025 по 18.11.2025, тобто після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, суд вважає за необхідне заяву представника позивача за вх. № 40070/26 від 15.12.2025 задовольнити та закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» заборгованості в розмірі 752180,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Отже, залишок заборгованості відповідача за спожиту у період з січня по вересень 2025 року електричну енергію наразі складає 2806640,07 грн.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту електричну енергію за період січня-вересня 2025 року, на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.

Факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору щодо повної оплати вартості отриманої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 2806640,07 грн основного боргу за отриману електричну енергію - є обґрунтованими та підтверджені відповідними доказами.

У зв'язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично спожиту у спірному періоді електричну енергію суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2806640,07 грн підлягають задоволенню судом.

Між тим, з огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії не виконував у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості спожитої електричної енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Судом враховується, що з огляду на приписи статей 11, 509, 525, 526, 629 ЦК України, статті 193 ГК України як невиконання або неналежне виконання споживачем зобов'язання з оплати повної вартості поставленої позивачем та отриманої відповідачем за розрахунковий місяць електричної енергії, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.

Норми статті 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити свої інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/15410/21, від 07.03.2023 у справі №910/17556/21, від 20.02.2023 у справі №910/15411/21).

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості спожитої активної електроенергії за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за прострочення оплати електроенергії, судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 65418,67 грн.

В частині нарахування інфляційних втрат слід зазначити про таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, враховуючи встановлені обставини порушення грошового зобов'язання, момент виникнення права вимоги, та приймаючи до уваги визначений позивачем період нарахування, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат у відповідності до правових позицій вказаних вище постанов Верховного Суду, господарський суд встановив, що у вказаних періодах інфляційні втрати становлять 127421,53 грн, а отже розрахунок здійснений вірно та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Відтак, здійснивши перерахунок вказаних сум, судом задовольняються вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 65418,67 грн 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 127421,53 грн.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 30.06.2022 у справі № 927/774/20.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов'язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 908/2846/19, від 27.05.2021 у справі № 910/702/17, від 17.11.2021 у справі № 910/2605/20.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам позивача, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов'язань з боку КП «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» щодо повної та своєчасної оплати вартості електричної енергії, спожитої у спірний період січня - вересня 2025 року, а позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 65418,67 грн та інфляційних втрат в сумі 127421,53 грн, є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти, як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994р.; пункт 29).

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів в сукупності з урахуванням всіх обставин справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, оскільки судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату спірної заборгованості, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заявленої заборгованості правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 35993,76 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 916/3534/25 в частині стягнення з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» основної заборгованості в розмірі 752180,00 грн - закрити.

2. Позов - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Черьомушки» (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, № 38-А, код ЄДРПОУ 35303278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 88, код ЄДРПОУ 42114410) заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 2 806 640 (два мільйона вісімсот шість тисяч шістсот сорок) грн 07 коп, 3 % річних у сумі 65 418 (шістдесят п'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 67 коп, інфляційні втрати у сумі 127 421 (сто двадцять сім тисяч чотириста двадцять одна) грн 53 коп та судовий збір у сумі 35 993 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 76 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 19 лютого 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський