вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2026 р. Справа№ 920/999/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.
За участю представників учасників справи:
Бонтлаб В.В. від ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер» (в режимі відеоконференції)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 (суддя Ковтун В.М., повний текст ухвали складено та підписано - 10.11.2025)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка»
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 (суддя Ковтун В.М., повний текст ухвали складено та підписано - 10.11.2025), зокрема, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» про грошові вимоги кредитора до боржника від 01.09.2025 № 01-09-25 (вх. № 4719 від 01.09.2025) задоволено частково; визнано додаткові грошові вимоги - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» в сумі 1338750 грн 62 коп. з яких: 711786 грн 88 коп. - 30% річних та інфляційні втрати (вимоги не забезпечені заставою), 620907 грн 74 коп. (пеня), 6056 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання заяви; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» щодо визнання вимог у сумі 503 грн 30 коп. пені та 848 грн 44 коп. інфляційних втрат відмовлено; до реєстру вимог кредиторів у справі № 920/999/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» підлягають включенню визнані судом вимоги ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» в сумі 3202520 грн 44 коп. з яких: 1894982 грн 48 коп. - сума основного боргу (вимоги не забезпечені заставою - четверта черга), 1199201 грн 96коп. (пеня, штраф, збитки на підставі п. 8.7. Договору - шоста черга), 36336 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання заяви (перша черга), 72 000 грн 00 коп. авансування винагороди арбітражного керуючого (перша черга).
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лероніка» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 14.11.2025 апеляційну скаргу у справі № 920/999/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 у справі № 920/999/25 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/999/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» про відкриття провадження у справі про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
01.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/999/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 у справі № 920/999/25, серед іншого, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 залишено без руху.
17.12.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» надійшло клопотання. Суд приймає дане клопотання, як заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі № 920/999/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 призначено на 18.02.2026.
У судове засідання, яке було призначене на 18.02.2026, з'явився представник ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер», який приймав участь у ньому в режимі відеоконференції.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).
Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представника ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер».
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши позиції представника ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер», всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка»; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка»; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича.
23.09.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка». Строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника встановлено до 23.10.2025.
30.09.2025 до суду надійшла заява ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер» про визнання ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім - Партнер» кредитором ТОВ «Лероніка» із додатковими грошовими вимогами та включення його до реєстру кредиторів у справі № 920/999/25 від 24.09.2025 № 24-1/09 (вх. № 5214 від 30.09.2025). Відповідно до поданої заяви заявник просив визнати додаткові грошові вимоги до боржника у загальній сумі 1340102,36 грн, з яких: 712635,32 грн (четверта черга), 621411,04 грн (6 черга) та 6056,00 грн судового збору за подання заяви.
Відповідно до поданої заяви заявник просив визнати додаткові грошові вимоги до боржника у загальній сумі 1340102,36 грн, з яких: 712635,32 грн (четверта черга), 621411,04 грн (6 черга) та 6056,00 грн судового збору за подання заяви.
Заява надійшла в межах установленого строку.
Згідно з ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною 1 статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду.
Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).
Як вбачається із заяви кредитора, 01.03.2021 між ТОВ «Агрохім- Партнер», як «Продавцем», та ТОВ «Лероніка», як «Покупцем», було укладено договір поставки товару № 11/22/СЛ, згідно умов якого було Сторонами визначено та погоджено умови купівлі- продажу засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння, та/або сільськогосподарської техніки, устаткування і запасних частин до них), що визначені в Договорі та Додатках до нього.
У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «Лероніка» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки товару №11/22/СЛ від 01 березня 2021 року, 12 січня 2023 року ТОВ «Агрохім-Партнер» керуючись пунктом 9.2. договору поставки товару №11/22/СЛ від 01.03.2021 звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків із позовною заявою про стягнення із ТОВ «Лероніка» суми заборгованості у сумі 671 865,29 грн, 286 102,25 грн штрафу, 218 730,02 грн заборгованості у вигляді індексації ціни товару (дооцінки вартості товару, курсової різниці), 292 191,97 грн пені та 260 902,29 грн 30%-річних за період із 02.10.2021 по 12.01.2023 у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки товару №11/22/СЛ від 01.03.2021.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2023 року у справі №4/23 за позовом ТОВ «Агрохім-Партнер» до ТОВ «Лероніка» про стягнення заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійснення виконання грошового зобов'язання згідно договору поставки товару №65/21/1.1,0 від 01 березня 2021 року, позов задоволено у повному обсязі, та, зокрема, стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» суму заборгованості та нарахованого розміру грошових коштів у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов'язань за договором поставки товару №65/21/ЦО від 01 березня 2021 року у загальному розмірі 1 729 791,82 грн, а також третейський збір у сумі 117 698 грн.
Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року по справі №873/64/23, задоволено заяву ТОВ «Агрохім- Партнер» про видачу виконавчого документа на примусове виконання Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 січня 2023 року у справі №4/23 за позовом ТОВ «Агрохім-Партнер» до ТОВ «Лероніка» про стягнення заборгованості.
29 березня 2023 року, на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року по справі №873/64/23, Північним апеляційним господарським судом видано відповідні накази.
08 червня 2023 року між ТОВ «Агрохім-Партнер» (Первісний Кредитор) та ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім-Партнер» (Новий Кредитор) було укладено договір №08-06-2023/1 про відступлення права вимоги (в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).
Розділом 1 даного договору встановлено, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор відступає (передає), а Новий Кредитор набуває (приймає) від належного Первісному Кредитору право грошової вимоги згідно договору поставки товару №65/21/ЦО від 01 березня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» а саме: під Відступленими Правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати Боржником Первісному кредитору, у відповідності та на підставі безпосередньо договору поставки товару №65/21/ЦО від 01 березня 2021 року, та, зокрема, й рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №4/23 від ЗО січня 2023 року, ухвали Північного апеляційного господарського суду по справі №873/64/23 від 09 березня 2023 року, додаткової ухвали Північного апеляційного господарського суду по справі №873/64/23 від 30 травня 2023 року, котрі набрали законної сили, та інші можливі нарахування відповідно до вимог, норм та положень чинного законодавства України.
Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25 липня 2023 року по справі №873/64/23, задоволено вимоги заяви ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім- Партнер» про заміну сторони (стягувана) у справі №873/64/23 під час примусового виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року по справі №873/64/23 та додаткової ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30 травня 2023 року по справі №873/64/23, котрі набрали законної сили, наказів Північного апеляційного господарського суду від 29 березня 2023 року по справі №873/64/23 та наказу Північного апеляційного господарського суду від 03 липня 2023 року по справі №873/64/23.
На підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25 липня 2023 року по справі №873/64/23, фактично здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, зокрема, та не обмежуючись, змінено сторону (стягувана) під час примусового виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 09 березня 2023 року по справі №873/64/23 та додаткової ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30 травня 2023 року по справі №873/64/23, котрі набрали законної сили - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельне Підприємство «Агрохім-Партнер».
За загальним визначенням, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.
Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника.
Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Виходячи зі змісту процесуального законодавства, - процесуальне правонаступництво це заміна сторони у справі іншими особами у зв'язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов'язків попередньої особи.
Отож, ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохім-Партнер» є належним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» при виконанні грошового зобов'язання па підставі договору поставки товару №65/21/ЦО від 01 березня 2021 року, рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №4/23 від 30 січня 2023 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду по справі №873/64/23 від 09 березня 2023 року, а також у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання на підставі договору поставки товару №65/21/ЦО від 01 березня 2021 року, Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №4/23 від 30 січня 2023 року та ухвали Північного апеляційного господарського суду по справі №873/64/23 від 09 березня 2023 року.
Відповідно до змісту ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Подібний висновок міститься у пункті 4.26 Постанови Верховного Суду від 26 листопада 2019 року но справі №902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року по справі №522/7758/14-ц.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Подібний висновок міститься у пункті 17 Постанови Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року по справі №908/1090/18.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналогічної правової позиції із даного питання дотримується, зокрема, й Верховний Суд, у таких Постановах як, зокрема: у Постанові від 22 серпня 2018 року у справі №910/21856/16, у Постанові від 09 серпня 2018 року у справі №921/184/16-г/10 та у Постанові від 31.05.2018 року у справі №921/759/16-г/7,
В подальшому, із врахуванням та на підставі викладеного вище, відповідно до постанови Приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Боруци Тетяни Миколаївни від 15 серпня 2023 року відкрито виконавче провадження №72525095 щодо примусового виконання наказу Північного апеляційного господарського суду від 29 березня 2023 року по справі №873/64/23 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельне Підприємство «Агрох1м-Партнер» сума заборгованості та грошових коштів, нарахованих у зв'язку із неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов'язань у загальному розмірі 1 729 791,82 грн.
Станом на день звернення з заявою до суду рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі №4/23 від 30 січня 2023 року, ухвала Північного апеляційного господарського суду по справі №8 73/64/23 від 09 березня 2023 року, та наказ Північного апеляційного господарського суду від 29 березня 2023 року по справі №8 73/64/23, в тому числі й зобов'язання щодо сплати заборгованості на підставі договору поставки товару №65/21/110 від 01 березня 2021 року, не виконані.
Заявник зазначає, що станом на день подання заяви про грошові вимоги, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельне Підприємство «Агрохім-Партнер» згідно договору поставки товару №65/21/ЦО від 01 березня 2021 року щодо оплати вартості отриманого/поставленого товару, становить 671 865,29 грн.
Також заявник (кредитор) вказував на те, що у відповідності до зазначених вище судових рішень, враховуючи наявність зі сторони Боржника прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування передбачених договорами та законом відповідні нарахування на вказану вище суму заборгованість обмежились (в подальшому не були застосовані Заявником у позовних, провадженнях) такими нарахуваннями та датами:
1. пеня та 30%-річних - із 12 січня 2023 року.
2. нарахування інфляційних витрат на застосовували, судом не розглядались.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони с вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, шо зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, Договору слід застосовувати загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.
Відповідно п. 8.3. Договору, Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились проте, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного Договору, Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним Договором, здійснюється протягом п'яти років.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Аналогічна правова позиція наведена, зокрема й у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі №758/9445/16-ц та постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 761/4878/16-ц
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3%-річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є з триваючим.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 від 26.04.2017 у справі №918/329/16 та у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у праві №910/10825/17.
Окрім цього, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі №922/4099/17 та викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2018 року у справі №908/1394/17, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 липня 2019 року у справі №905/600/18.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до п. 8.6. Договору, сторони згідно п.2, ст.625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30% річних.
Згідно з ч. 1 ст.202 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене та як правильно зазначив суд першої інстанції, у заявника (кредитора) існує право вимоги щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 30%-річних за період із 13 січня 2023 року (наступна дата, котра не була врахована у вказаному вище судовому рішенні) по 22 вересня 2025 року як дата, котра передує введення мораторію у даній справі на нарахування різного роду сум.
Відповідно до наданого розрахунку кредитором нараховано боржнику 542784,24 грн -30% річних, 621411,04 грн - пені та 169851,08 грн інфляційних втрат (виходячи з суми боргу 671865,29 грн за період із 13.01.2023 по 22.09.2025), який було перевірено судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав грошові вимоги ТОВ «Торговельне Підприємство «Агрохімпартнер» до боржника у загальній сумі 1 332 694,72 грн з яких: 542784,24 грн -30% річних, 620907,74 грн пені та 169002,64 грн інфляційних втрат.
Колегія суддів зазначає, що єдиним аргументом апеляційної скарги боржника є те, що суд першої інстанції постановив ухвалу 05.11.2026 за відсутності у Господарському суді Сумської області матеріалів справи № 920/999/25, оскільки вони були витребуванні Північним апеляційним господарським судом та до 07.11.2025 матеріали господарської справи перебували в Північному апеляційному суді.
Колегія суддів відхиляє цей аргумент апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 9 КУзПБ оскарження судових рішень у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) не зупиняє провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та до апеляційного або касаційного суду направляються матеріали справи у витребуваній ухвалою апеляційного чи касаційного суду частині. Суд, який розглядає апеляційну чи касаційну скаргу, може витребувати справу про банкрутство (неплатоспроможність) у повному обсязі за власною ініціативою. Належним чином засвідчені копії справи або частини справи залишаються в господарському суді для подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Отже, направлення судом першої інстанції матеріалів справи до апеляційного суду на вимогу ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у справі №920/999/25 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 23.09.2025 у справі № 920/999/25, не зупинило провадження у справі про банкрутство ТОВ «Лероніка» та суд першої інстанції мав повноваження для продовження розгляду інших заяв, що подаються у справі про банкрутство.
Також колегія суддів враховує те, що суд першої інстанції при постановленні ухвали про часткове задоволення заяви ТОВ «Торговельне підприємство «Агрохім-Партнер» про грошові вимоги до ТОВ «Лероніка» мав в своєму розпорядженні всі документи, на підставі яких було ухвалено судове рішення.
Тобто, аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав можливості при винесенні ухвали від 05.11.2025 повно всебічно і об'єктивно з'ясувати обставини справи не знайшли свого підтвердження.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, як безпідставні і погоджується з висновком суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лероніка» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.11.2025 у справі № 920/999/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Справу № 920/999/25 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено та підписано - 19.02.2026.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков