Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/225/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/7604/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
16.02.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницького від 05 лютого 2026 року в кримінальному провадженні № 62024050010017181 за ч.5 ст. 407 КК України про продовження обвинуваченому:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Івангород Олександрівського району Кіровоградської області, громадянину України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
строку тримання під вартою, -
У провадженні Подільського районного суду м. Кропивницького перебуває кримінальне провадження № 62024050010017181 від 23.12.2024 року стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого за ч.5 ст. 407 КК України.
Під час судового засідання у вказаному кримінальному провадженні процесуальний прокурор ОСОБА_7 в порядку ст.331 КПК України звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 вказуючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме те, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, продовжити злочинну діяльність, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 05 лютого 2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 05 квітня 2026 року, із визначенням застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 232 960 грн.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та постановити нову якою обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про відсутність законних підстав та об'єктивних даних, які б з достовірністю свідчили про те, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_5 буде переховуватись від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжувати злочинну діяльність, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
З посиланням на ряд рішень Європейського суду та норми кримінально процесуального закону адвокат стверджує про відсутність законних підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою.
Окрім того, адвокат зазначає, що судом при продовженні строку тримання під вартою, не взято до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання, у зв'язку з чим вважає за можливе застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає, що при таких обставинах, висновки суду про продовження строку обвинуваченому ОСОБА_5 тримання під вартою є необґрунтованими, оскільки не наведено доказів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, а також недоведеність прокурором ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України.
В судове засідання обвинувачений ОСОБА_5 не доставлений, оскільки в матеріалах клопотання не міститься особистої заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про його особисту участь у судовому засіданні, адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі зазначила про розгляд апеляційної скарги без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів у відповідності до ч.4 ст.422-1 КПК України, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як встановлено ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , дотримався вказаних вище вимог кримінального процесуального закону.
За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, яке загрожує, може переховуватись від суду та вчинити нові кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд першої інстанції обґрунтовано прийшов правильного висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були заявлені під час попереднього застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Вищезазначені обставини на переконання колегії суддів є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи. Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.
Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, під тяжкістю покарання, яке загрожує може переховуватись від суду, що підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння.
Таким чином, апеляційні доводи адвоката ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Окрім того, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим усвідомлення тяжкості покарання у разі доведення його вини, вказує на цілком ймовірну можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Окрім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в Олександрівському районному суді Кіровоградської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024121020000793 від 12.10.2024 року стосовно ОСОБА_5 обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України.
Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання прокурора повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання адвоката ОСОБА_6 на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.
Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому перебуваючи на волі може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
Також, колегія суддів враховує те, що характер та спосіб кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 дають підстави вважати, що у разі зміни запобіжного заходу останній може переховуватися, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи пряму заборону закону про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 199, 331, 405, 406, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницького від 05 лютого 2026 року про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в кримінальному провадженні № 62024050010017181 від 23.12.2024 року за ч.5 ст. 407 КК України на 60 днів, а саме до 05 квітня 2026 року включно - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4