Справа № 346/5236/25
Провадження № 22-ц/4808/393/26
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Девляшевський
19 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Коломийського міськрайонного суду, ухвалене головуючим суддею Васильковським В.В. 23 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 27 червня 2024 року між ТЗОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1414-3338 через вебсайт creditkasa.com.ua. Договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора А6074. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 365 днів. Кредитодавець виконав свої зобов'язання в повному обсязі, перерахувавши кошти на картковий рахунок відповідача через систему LiqPay АТ КБ «Приватбанк». Водночас ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а тому станом на 10.09.2025 її заборгованість перед позивачем становить 112 260,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - основний борг та 92 260,00 грн - нараховані проценти.
Позивач з урахуванням застосування програми лояльності просив суд стягнути з відповідача частину заборгованості, а саме: 100 000,00 грн, що включає 20 000,00 грн основного боргу та 80 000,00 грн процентів, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТЗОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», заборгованість за Кредитним договором № 1414-3338 від 27.06.2024 в розмірі - 29 000 грн, а також 2 422, 40 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішення суду в частині відмови в нарахуванні та стягненні процентів за користування кредитом в строк договору 30 днів незаконним, ухваленим з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
На думку апелянта, місцевий суд не врахував п. 4.13 Кредитного договору № 1414-3338 від 27.06.2024, в якому встановлено строк кредитування 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення визначено 26.06.2025. Одностороннє продовження строку кредитування не допускається. Його зміна можлива виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.
Зауважує, що відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Базовий період сплати відсотків - це проміжок часу в межах строку дії договору, не пізніше останнього дня якого у позичальника виникає обов'язок сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його видачу (за наявності такої умови). Згідно з пунктом 4.8 Договору, базовий період становить 30 календарних днів.
Апелянт вказує, що пунктом 4.7 договору встановлено, що плата за кредит включає проценти та комісію, а процентна ставка є фіксованою. Водночас пунктами 4.10 та 10.1 договору передбачено, що проценти нараховуються на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування ним з дати видачі до дати фактичного повного повернення, а саме: 1,50 % на день - протягом перших 180 календарних днів; 1,18 % на день - з 181-го дня і до закінчення строку дії Договору або фактичного повернення кредиту. Промо-ставка у розмірі 0,60 % на день застосовується виключно як знижка протягом перших 30 днів першого Базового періоду та має заохочувальний характер. Представник ТЗОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що строк дії договору становить 30 днів, тоді як фактичний строк кредитування, визначений пунктом 4.13 Договору, складає 365 календарних днів, протягом яких кредитодавець має право нараховувати проценти.
Зважаючи на викладене, просить оскаржене судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТЗОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором № 1414-3338 від 27.06.2024 у розмірі 29 000 грн скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1414-3338 від 27.06.2024 в розмірі 100 000 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 80 000 грн, а також судові витрати.
Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з'явився, хоча про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду також не з'явилася. Апеляційним судом за місцем реєстрації проживання відповідача надсилались судові повістки-повідомлення, які повернулись на адресу Івано-Франківського апеляційного суду з відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається днем вручення судової повістки.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд відповідно до положень статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод розгляді справи у відсутності сторін.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновкупро часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27.06.2024 між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Вебсайту кредитодавця було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1414-3338 продукту «CreditRasa», який підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором A6074 (а.с. 20-40).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами кредитного договору № 1414-3338 від 27.06.2024 відповідачу ОСОБА_1 «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надано кредит в сумі 20 000 грн (п. 4.1), строком кредитування 365 календарних днів, з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 26.06.2025, продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається, продовження строку є можливим за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору (п. 4.13), базовий період - 30 календарних днів п. 4.8).
Згідно з п. 4.10. нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1.50% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 1.18% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Відповідно до п. 4.19 денна процентна ставка становить 1,379%.
Умови надання кредиту є незмінними протягом усього строку дії договору (п. 4.20).
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (ст.1048 ЦК України).
Відповідно до п. 4.14. реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 8788,28%.
Згідно з п. 4.15. вказано, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 117 660 грн.
Відповідно до п. 12.1. кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту. Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на вебсайті Кредитодавця або мобільному додатку, повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись умов цього Договору, а тому добровільно та свідомо укладає цей Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Відповідно до копії квитанції № 2481615987, 27.06.2024 року ТЗОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило успішний грошовий переказ на банківський рахунок ОСОБА_1 , у розмірі - 20 000 грн (а.с. 59).
Згідно з копією Довідки про перерахування суми кредиту № 1414-3338 від 27.06.2024 ТЗОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 27.06.2024 здійснило грошовий переказ на банківський рахунок ОСОБА_1 , номер банківської карти: НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи LiqPay у сумі 20 000 грн (а.с. 60).
Відповідно до копії Розрахунку заборгованості за договором № 1414-3338 від 27.06.2024 станом на 10.09.2025 загальна сума заборгованості за вказаним договором становить - 112 260 грн, яка складається з: 20 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 92 260 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 61-71).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання. Разом з тим позивач зазначив, що було ухвалено рішення про можливість застосування до відповідачки програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», яка передбачає часткове списання заборгованості у розмірі 100 000 грн, з яких 20 000 грн - основна сума кредиту, а 80 000 грн - нараховані відсотки. Щодо нарахованих відсотків суд першої інстанції дійшов висновку про їх стягнення лише в межах строку кредитування, який становив 30 днів. Таким чином місцевим судом стягнено загальну суму заборгованості 29 000 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальницею своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов'язань перед позивачем.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору, а також невиконання ОСОБА_1 своїх кредитних зобов'язань, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, проте помилково визначив строк кредитування 30 днів, помилково стягнувши з відповідача суму заборгованості за відсотками тільки в розмірі 9 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Укладеним між сторонами кредитним договором визначено як строк кредитування: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, кінцеву дату повернення кредиту 26.06.2025, так і розмір процентної ставки та порядок її нарахування.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо розрахунку відсотків за користування кредитом з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).
Кредитний договір 1414-3338 був укладений 27 червня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, п. 4.19 договору №1414-3338 від 27.06.2024, укладеного між сторонами щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі -1,38 % з врахуванням положень ч. 5 ст.12, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним. Крім того, наведений банком розрахунок заборгованості за період 27 липня 2024 року по 23 грудня 2024 року з розрахунку 1,50 % денної ставки, а також з 24 грудня 2024 року по 26 червня 2025 року з розрахунку 1,18% денної ставки не відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Оскільки, кредитний договір №1414-3338 був укладений 27.06.2024, тому слід застосовувати вимоги ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 % за весь строк дії кредитного договору (365 днів).
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково взяв до уваги розрахунок заборгованості за кредитним договором, де визначена відсоткова ставка 1,5 % за період з 27.06.2024 по 27.07.2024, не врахувавши, що строк кредитування, погоджений сторонами, становить 365 днів.
При цьому заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором №1414-3338 від 27.06.2024 у період з 27.06.2024 по 26.07.2024 становить (20 000 грн (тіло кредиту) х 0,60% х 30 днів (базовий період визначений договором) + з 27.07.2024 по 26.06.2025 (20 000 грн (тіло кредиту) х 1% х 335 днів (строк кредитування).
Відтак сума заборгованості за відсотками строком кредитування 365 днів, з яких 30 днів базовий період з відсотковою ставкою 0,60% на день та 335 днів 1% на день становить 3 600 грн +67 000 грн = 70 600 грн.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належить задовольнити частково, рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2025 року скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1414-3338 від 27.06.2024 в розмірі 90 600 грн, з яких: 20 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 70 600 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено у розмірі 90,6 % від заявленої суми (90 600 грн із 100 000 грн), судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.
Позивачем при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 17), з яких пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню з відповідача 2 194,69 грн.
За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн (а.с. 123), з яких підлягає стягненню з відповідача 3 291,08 грн.
Таким чином, загальна сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», становить 5 485,77 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за кредитним договором № №1414-3338 від 27.06.2024 в розмірі 90 600 грн (дев'яносто тисяч шістсот), з яких: 20 000 (двадцять тисяч) грн - прострочена заборгованість за кредитом; 70 600 (сімдесят тисяч шістсот) грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 5 485,77 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Луганська
Є.Є. Мальцева
Повне судове рішення складено 19 лютого 2026 року.