Справа №523/3522/26
Провадження №1-кс/523/2519/26
17 лютого 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипького районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22026160000000124 від 16.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, -
До провадження Пересипського районного суду надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22026160000000124 від 16.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідчим зазначено, що 16.02.2026 року, приблизно о 07 год. 44 хв., до чергової частини ВП № 4 ОРУП № 1 ГУ НП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 98/1, невстановленими особами, вчинено підрив автомобіля «Toyota RAV4» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому перебував громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті чого останньому завдано тілесних ушкоджень та частково пошкоджено автомобілі припарковані поряд.
В ході здійснення досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження 16.02.2026 проведено невідкладний обшук за адресою проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:
-1 банка темного кольору із маркуванням «Розчинник ацетон +»;
-2 банки білого кольору із маркуванням «Vanish»;
-1 банка темного кольору «Перекис водню розчин 3%» об'ємом 200мл;
-1 прозора банка «Електроліт» об'ємом 1,2 кг;
-Харчові ваги білого кольору;
-Розгорнутий рулон фольги;
-2 канцелярських ножа червоного кольору;
-Прозора пластикова пляшка «Oil Right»;
-Пластиковий таз блакитного кольору;
-Мобільний телефон марки «Redmi Note» 10S imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 із абонентським номером НОМЕР_4 ;
-Ноутбук чорного кольору марки «Compag 640» s/n494349FK із зарядним пристроєм.
Відповідно до ст. 167 КПК України майно у вигляді речей та документів, щодо яких є вищевказані речі містять інформацію, яка потребує дослідження в ході проведення досудового розслідування, у тому числі експертного, можливо використовувались причетними особами в ході вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий зазначає, що зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, вт згідно ст. 98 ч. 1 КПК України, вилучені предмети можуть бути визнані в якості речових доказів у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим потребують додаткового поглибленого дослідження, в тому числі при проведенні судових експертиз.
Таким чином, на думку слідчого, всі вилучені в ході обшуку предмети, речі та документи, мають бути збережені для проведення подальших слідчих дій у кримінальному провадженні, для чого слідчий, прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, повинні вжити необхідних заходів.
Обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів та документів, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий зауважує, що вилучені речі відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вважаються тимчасово вилученим майном та постановою слідчого від 16.02.2026 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, слідчий просить накласти арешт на вищезазначене майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використані для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні.
Від представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , надійшла заява про проведення розгляду клопотання за її відсутності. Просила у задоволенні поданого клопотання слідчого відмовити.
У судове засідання прокурор та слідчий не з'явились. Від прокурора надійшла заява, про проведення судового засідання за його відсутності.
Зважаючи на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть у ньому участь, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді на підставі положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Розглянувши клопотання, перевіривши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі його сліди. Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим доведено, що обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя зазначає, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення.
При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом із тим, статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із постановою слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_3 про визнання речових доказів від 16.02.2026 року, встановлено, що вилучене вищезазначене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22026160000000124 від 16.02.2026.
У судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто містить правові підстави для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та є пропорційним, тобто відповідає тяжкості правопорушення і не становить особистий і надмірний тягар для володільця майна.
На думку слідчого судді, слідчим доведено відповідність майна, на яке слідчий просить накласти арешт, критеріям речового доказу та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
За переконання слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучене слідчим майно, з метою збереження речового доказу, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.
Такий арешт пов'язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - суспільної потреби у розслідуванні кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя дійшов висновку, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.
Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Враховуючи вищезазначені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22026160000000124 від 16.02.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 22025160000000124 від 16.02.2026, на предмети, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку 16.02.2026 року у період часу з 18 год. 42 хв. по 21 год. 33 хв., за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-1 банку темного кольору із маркуванням «Розчинник ацетон +»;
-2 банки білого кольору із маркуванням «Vanish»;
-1 банку темного кольору «Перекис водню розчин 3%» об'ємом 200мл;
-1 прозору банка «Електроліт» об'ємом 1,2 кг;
-Харчові ваги білого кольору;
-Розгорнутий рулон фольги;
-2 канцелярських ножа червоного кольору;
-Прозора пластикова пляшка «Oil Right»;
-Пластиковий таз блакитного кольору;
-Мобільний телефон марки «Redmi Note» 10S imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 із абонентським номером НОМЕР_4 ;
-Ноутбук чорного кольору марки «Compag 640» s/n494349FK із зарядним пристроєм.
Заборонити будь-яким особам розпоряджатись та користуватись майном на яке накладено арешт до прийняття рішення, щодо зняття раніше накладеного арешту у встановленому законом порядку.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1