Справа №523/3522/26
Провадження №1-кс/523/2516/26
17 лютого 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026160000000124 від 16.02.2026 відносно :
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого у 2023 році Пересипським районним судом м. Одеси за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, -
17.02.2026 року до Пересипського районного суду міста Одеси звернувся слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий в обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що громадянин України ОСОБА_6 , приблизно у грудні 2025 року (більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , при листуванні за допомогою свого смартфону «Redmi Note» 10S із абонентським номером НОМЕР_1 , у месенджері «Telegram», діючи умисно, із корисливим мотивом, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вступив з невстановленою особою, яка використовувала акаунт із ім'ям користувача « ОСОБА_7 » із нік-неймом « ОСОБА_8 », та абонентським номером НОМЕР_2 , у злочинну змову, спрямовану на вчинення терористичного акту, шляхом підриву автотранспортного засобу у місті Одесі із застосуванням вибухового пристрою.
При цьому, ОСОБА_6 та вищевказана невстановлена особа розподілили між собою злочинні ролі, згідно яких невстановлена особа виступала в якості організатора вчинення теракту (далі - організатор), який керував його підготовкою та безпосереднім вчиненням, та повинен був вибрати місце, час та транспортний засіб, який необхідно підірвати шляхом дистанційного ініціювання вибуху.
За вчинення теракту, ОСОБА_6 повинен був отримати від організатора грошову винагороду у сумі 5000 доларів США, що в перерахунку на гривні НБУ станом на 16.02.2026 становить 215 5000 гривень.
Діючи на виконання злочинного умислу, за попередньою змовою групою осіб, приблизно у січні 2025 року, ОСОБА_6 отримав повідомлення на належний йому мобільний телефон «Redmi Note» 10S із абонентським номером НОМЕР_1 від акаунта із ім'ям користувача месенджера «Telegram» « ОСОБА_7 » із нік-неймом « ОСОБА_8 », та абонентським номером НОМЕР_2 , із пропозицією виготовити вибуховий пристрій, для подальшого здійснення підриву автомобілю військовослужбовця, за грошову винагороду у сумі 5000 доларів США, на що ОСОБА_6 погодився.
Надалі, користувач месенджера «Telegram» « ОСОБА_7 » із нік-неймом « ОСОБА_8 » надіслав підозрюваному повідомлення із вказівкою придбати складові для виготовлення вибухового пристрою, а саме розчинник, електроліти, перекис водню, відбілювач «Vanish», детонатор тощо, які ОСОБА_6 в подальшому придбав при невстановлених обставинах у невстановлений час на промисловому ринку «Меркурій», розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія, 99В, та зберігав у себе вдома, за адресою: АДРЕСА_2.
ОСОБА_6 погодився, після чого вищенаведений акаунт надіслав на належну підозрюваному онлайн картку, імітовану банком «Альянс» № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 1000 гривень на придбання складових вибухового пристрою. Після чого, систематично, протягом місяця надсилав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі від 1000 до 2000 гривень у якості оплати послуг із виготовлення вибухового пристрою. Діючи згідно вказівкам користувача месенджера «Telegram» « ОСОБА_7 » із нік-неймом « ОСОБА_8 », ОСОБА_6 виготовив за адресою свого проживання саморобний вибуховий пристрій, про що повідомив організатора.
Так, напочатку лютого 2026 користувач месенджера «Telegram» « ОСОБА_7 » із нік-неймом « ОСОБА_8 » надіслав підозрюваному повідомлення із вказівкою здійснити огляд місцевості за адресою: м. Одеса, Ак. Корольова, 98/1, та перевірити наявність за вказаною адресою транспортного засобу «ТОYOTA RAV 4», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 », сірого кольору.
Після чого, ОСОБА_6 прибув того ж дня за вказаною адресою близько обіду та показував місцевість «куратору» під час відеодзвінку з ним, та підтвердив наявність вищенаведеного транспортного засобу.
Надалі, 16.02.2026 приблизно о 05 год. 00 хв. ОСОБА_6 , отримав від організатора вказівку прибути до місця розташування транспортного засобу «ТОYOTA RAV 4» державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 » в кузові сірого кольору за адресою: АДРЕСА_3 , та закласти під нього вибуховий пристрій.
Після чого, ОСОБА_6 , знаходячись за адресою свого проживання, виконуючи вказівку організатора, з метою приховання, виготовив імпровізовану схованку із пакету від соку «Садочок», зробивши у ньому надрізи, та помістив всередину пакету мобільний телефон марки «Infinix», який заздалегідь придбав у невстановленому місці, під'єднавши його до переносного зовнішнього акумулятору, та обгорнув фрагментами тканини, а вибуховий пристрій поклав в сумку.
Після чого, о 06 год. 00 хв., користуючись послугами невстановленого таксі, приїхав до Пересипського мосту у м. Одеса, з метою приховання своєї злочинної діяльності, звідки викликав ще одне таксі, на якому в подальшому прибув до адреси розташування вищенаведеного транспортного засобу.
Далі, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, бажаючи вчинити терористичний акт, а саме вчинити вибух, що створить небезпеку для життя чи здоров'я людей, з метою порушення громадської безпеки, залякування невизначеної кількості населення, без висловлювання прямої погрози будь-яким визначеним особам, прибув близько 06 год. 45 хв. за адресою: м. Одеса, Ак. Корольова, 98/1, де побачив транспортний засіб «ТОYOTA RAV 4» державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 » в кузові сірого кольору. Підійшовши до вказаного авто, ОСОБА_6 заклав виготовлений ним вибуховий пристрій під передню частину автомобіля з лівого боку, після чого, слідуючи заздалегідь узгодженому злочинному плану, помістив в заглиблення, що розташоване у фасаді під'їзду № 2 вищенаведеного будинку коробку з-під соку «Садочок», у якому знаходився мобільний телефон марки «Infinix», під'єднаний до переносного зовнішнього акумулятору із попередньо увімкненою камерою у режим відеозйомки для здійснення фіксації вибуху.
Приблизно о 07 год. 41 хв. 16.02.2026, до авто «ТОYOTA RAV 4» державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 » прибув та сів на водійське місце громадянин України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після чого, о 07 год. 44 хв 16.02.2026, в громадському місці за адресою: м. Одеса, Ак. Корольова, 98/1, відбувся вибух від якого транспортний засіб «ТОYOTA RAV 4», державний реєстраційний номерний знак « НОМЕР_4 », зазнав значних ушкоджень. ОСОБА_9 від вибуху отримав тілесні ушкодження у вигляді осколкової рани голови, аквабаричного удару (контузія), розрив барабанних перетинок, множинні осколкові поранення обох нижніх кінцівок, тощо.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України за кваліфікуючими ознаками - вчинення вибуху, який створив небезпеку для життя та здоров'я людини, вчиненого з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, за попередньою змовою групою осіб.
16.02.2026 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та 17.02.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким.
Слідчий зауважує, що тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння цією особою, дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо неї.
У зв'язку з викладеним, ОСОБА_6 , усвідомлюючи можливість його засудження до покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також, наявний ризик передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КК України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження.
Слідчий в клопотанні зазначає, що вищезазначене кримінальне правопорушення вчинене в умовах російського військового вторгнення в Україну та ведення РФ війни проти України, що у свою чергу свідчить про обґрунтовані підстави вважати, що застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу чи внесення ним визначеного слідчим суддею розміру застави, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного та обмеження його конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Вказані обставини є підставами вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків має бути застосований запобіжний захід - тримання під вартою. За указаних обставин підстави для застосування до нього будь-якого іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, відсутні.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого. Зауважила, що зазначені ризики в клопотанні необґрунтовані та недоведені. Підозрюваний повністю визнає свою вину, у зв'язку із чим просить суд визначити йому розмір застави, як альтернативу триманню під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026160000000124 від 16.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
16.02.2026 року ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України та 17.02.2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: повідомленням про вчинення злочину ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області від 16.02.2025; відповіддю на доручення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області від 17.02.2026; протоколом огляду місця події від 16.02.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та її обшуку від 16.02.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 ; протоколом обшуку від 16.02.2026, проведеного за адресою проживання ОСОБА_6 ; актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 16.02.2026; іншими матеріалами досудового розслідування.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння ОСОБА_6 , дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі має можливість незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження.
Оцінюючи сукупність обставини, які визначені ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховується:1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється; 3)дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 його, вік та стан здоров'я та те, що останній раніше судимий за ч. 4 ст. 185 КК України.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, але прокурором доведено, що з урахуванням обставин по справі, а також того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.258 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Доказів, які б підтвердили неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 за станом здоров'я чи з інших підстав такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, стороною захисту не надано, а слідчим суддею у судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22026160000000124 від 16.02.2026 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на шістдесят діб, тобто до 16.04.2026 року включно, без визначення розміру застави та можливості її внесення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 18.02.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1