Справа № 309/4366/25
Провадження № 2-а/309/88/25
18 лютого 2026 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді Кемінь В.Д.
за участю секретаря судового засідання Плиска А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністартвине правпопорушення Хустський районний суд Закарпатської області
Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просить скасувати постанову № 278/2 від 13.09.2025, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Позов мотивовано тим, що 26 листопада 2025 року позивачу стало відомо про блокування його банківського карткового зарплатного рахунку. З метою з'ясування підстав застосування зазначеного обмеження 27 листопада 2025 року позивач звернувся до Хустського відділу державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де йому було повідомлено про наявність відкритого виконавчого провадження ВП №79663547 від 26.11.2025 року, а також про існування постанови № 278/2 від 13.09.2025 року, яку йому було надано головним державним виконавцем Хустського відділу державної виконавчої служби. А тому просить суд поновити строк для оскарження постанови.
Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та незаконною, прийнятою з порушенням встановлених правил і процедур, без врахування фактичного виконання ним, як керівником ТОВ «Моя Земля», обов'язків щодо оповіщення військовозобов'язаного. Посилається на те, що жодних повісток про виклик не отримував, так само як не був обізнаний про винесення щодо нього постанови.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, через канцелярію Хустського районного суду подано клопотання його представником - адвокатом Аннишинцем М.В. про розгляд справи без їх участі. Заявлені вимоги підтримують та просять їх задоволити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, про судовий розгляд повідомлявся СМС ---через систему «Електронний суд ЄСІТС». Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому зазначив про те, що із заявленими позовними вимогами не згідний, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що 04 вересня 2025 року директору ТзОВ «Моя Земля» було направлено розпорядження №1088 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про проведення заходів військового обов'язку та резерву щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , про їх виклик та забезпечення їх прибуття 11 квітня 2025 року о 10:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . У межах виконання зазначеного розпорядження оповіщенню підлягав працівник ТзОВ «Моя Земля» - військовозобов'язаний ОСОБА_3 . Вважає, що розпорядження № 1088 від 02.04.2025 року належним чином виконано не було. Зокрема, військовозобов'язаний ОСОБА_3 не був повідомлений належним чином, відсутній його підпис про факт повідомлення, не надано пояснень сусідів або родичів, що, на думку відповідача, свідчить про неналежне виконання обов'язків з оповіщення. З огляду на невиконання або неналежне виконання позивачем вимог розпорядження №1088, які були сформульовані з урахуванням обов'язків, покладених на нього чинним законодавством, такі вимоги виконані не були, що, за твердженням відповідача, призвело до порушення законодавства про мобілізацію та, у свою чергу, до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого посадовою особою підприємства в особливий період. До відзиву відповідачем додано тіж докази, які надано суду позивачем.
Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови №278/2 від 13 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження.
Розглянувши поданий відповідачем відзив на позовну заяву, суд встановив, що відповідач, подаючи відзив, не надіслав його копію позивачу, чим порушив вимоги частини третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої особа, що подає докази чи інші матеріали до суду, зобов'язана завчасно надіслати їх копії іншим учасникам справи.
Крім того, згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі неподання або подання відзиву з порушенням установлених вимог суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Такі дії відповідача також суперечать принципам змагальності та рівності сторін, визначеним статтею 44 КАС України, оскільки позивач був позбавлений можливості своєчасно ознайомитися з доводами відзиву та надати відповідні заперечення.
З огляду на викладене, суд оцінює доводи відповідача з урахуванням допущеного процесуального порушення та вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи позивача та відповідача суд дійшов таких висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку, цей строк за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Із матеріалів справи вбачається відсутність доказів належного повідомлення позивача посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 про винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин суд дійшов висновку, що пропуск позивачем строку на оскарження зазначеної постанови є поважним.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. У даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову щодо керівника ТОВ «Моя Земля» про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку, яка, за змістом полягала в тому, що, згідно з повідомленням директора ТОВ «Моя Земля» № 41-1 від 07.04.2025 року, розпорядження № 1088 було виконано неналежним чином. Унаслідок цього військовозобов'язаний ОСОБА_3 не був у встановленому законом порядку оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що уповноваженим органом розцінено як порушення порядку ведення військового обліку.
Позивачем підтверджено, що у квітні 2025 року на адресу ТзОВ «Моя Земля» надійшло розпорядження №1088 від 02.04.2025 року, видане Відповідачем. Відповідно до розпорядження, з метою уточнення облікових даних ОСОБА_1 , як керівнику підприємства, було доручено здійснити оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема військовозобов'язаного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також проінформувати Відповідача про результати виконання розпорядження до 11 квітня 2025 року.
Позивачем надано суду докази того, що відповідно до наказу №0002-В/25 від 28 березня 2025 року ОСОБА_3 було надано відпустку без збереження заробітної плати на період із 31.03.2025 року по 29.04.2025 року. Позивач, як керівник ТОВ «Моя Земля» 07 квітня 2025 року видав наказ №003-ВО/25, яким зобов'язав виконавця завдання -відповідального за ведення військового обліку - економіста ОСОБА_4 , належним чином оповістити військовозобов'язаного ОСОБА_3 , який працює на посаді геодезиста в ТОВ «Моя Земля», про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до квитанції про оплату відправлення, підтверджується факт відправки на адресу ОСОБА_3 07 квітня 2025 року рекомендованого листа через АТ «Укрпошта».
Після відправлення зазначеного листа ТОВ «Моя Земля» надіслало до Відповідача повідомлення №41-1 від 07 квітня 2025 року щодо здійсненого оповіщення ОСОБА_3
24 квітня 2025 року направлений на адресу ОСОБА_3 лист був повернутий відправнику з причин того, що за адресою реєстрації та місця проживання ОСОБА_3 відсутній.
26 квітня 2025 року ТОВ «Моя Земля» повторно надіслало повідомлення Відповідачу про здійснене оповіщення військовозобов'язаного ОСОБА_3 та про те, що лист від 07.04.2025 року повернувся до ТОВ «Моя Земля» з причин того, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Сукупність наведених обставин свідчить про вжиття позивачем необхідних та достатніх заходів щодо виконання вимог розпорядження № 1088 у межах покладених на нього повноважень.
Судом встановлено, що 13.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову № 278/2, відповідно до якої ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 34000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У постанові зазначено, що 04 вересня 2025 року директору ТОВ «Моя Земля» надіслано розпорядження № 1088 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо проведення заходів мобілізації та оповіщення військовозобов'язаних і резервістів, які перебувають на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою забезпечення їх прибуття 11 квітня 2025 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі працівника товариства - ОСОБА_3 . Однак, за твердженнями відповідача зазначене розпорядження належним чином виконано не було, чим порушено вимоги пункту №47 Положення про військовий облік, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, щодо обов'язку належного оповіщення військовозобов'язаних. Унаслідок цього військовозобов'язаний ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частина 3 ст.210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. В даному випадку позивач вважає, що постанова № 278/2 є незаконним актом, прийнятим з порушенням встановлених правил і процедур, без врахування фактичного виконання позивачем, як керівникоком ТОВ «Моя Земля», обов'язків щодо оповіщення військовозобов'язаних, суперечить наявним доказам та обставинам справи, а також нормам законів, та є такою, що підлягає скасуванню.
Суд погоджується із позицією позивача щодо незаконності оскаржуваної постанови, оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не було дотримано встановленого порядку її розгляду та не враховано фактичні обставини виконання позивачем, як керівником ТОВ «Моя Земля», обов'язків щодо оповіщення військовозобов'язаних.
Судом встановлено, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, без належного повідомлення про час і місце її розгляду та без надання можливості надати пояснення і заперечення, що свідчить про порушення процесуальних гарантій та підтверджує обґрунтованість вимог позивача щодо скасування постанови № 278/2.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як передбачено ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Також суд констатує, що у відповідності до вимог Закону, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою, про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП, тобто основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення.
Водночас, у відповідності до ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, повинна містити опис обставин, встановлених під час розгляду справи, який в тому числі включає час та місце вчинення правопорушення.
У статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягнення до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинно ґрунтуватися на наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, ознаки якого мають бути встановлені відповідно до вимог закону, зокрема факту вчинення особою протиправного діяння, за яке передбачена відповідальність чинним законодавством.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України.
Згідно з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність та процедура притягнення до неї в Україні ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, зокрема на принципі презумпції невинуватості, закріпленому у статті 62 Конституції України.
Відповідно до зазначеного принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку, при цьому обов'язок доведення вини покладається на орган, який притягує особу до адміністративної відповідальності, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів, суд вважає, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому складений стосовно ОСОБА_1 протокол не є належним та допустимим доказом, позаяк не має наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Як визначено у п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року у справі № 1-11/2015, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Як вбачається з наведених положень законодавства, неналежним чином оформлений протокол про адміністративне правопорушення створює перешкоди для повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та не може бути належним підтвердженням вчинення правопорушення, адже за вимогою адміністративно-процесуального закону, суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
Згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи трактуються на її користь. Відповідно до постанови КАС ВС від 08.07.2020 N 463/1352/16-а у силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відтак суд вважає, що за обставин даної справи не можна стверджувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП поза розумним сумнівом.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку на оскарження постанови № 278/2 від 13 вересня 2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) строк на її оскарження.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №278/2 від 13 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Кемінь В. Д.