Справа №639/1132/26
Провадження №2-н/639/333/26
про відмову у видачі судового наказу
19 лютого 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі судді Баркової Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей,-
17.02.2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Аніщенко К.М. звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 % (відсотків) прожиткового мінімуму для дитини, відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення заяви до досягнення дітьми повноліття.
Вказана заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Розглянувши надані матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
19.01.2026 року судом направлено відповідний запит з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації якої вказана у заяві про видачу судового наказу: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з довідки про зареєстрованих у житловому приміщені осіб Департаменту реєстрації ХМР від 17.02.2026 року, боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, 08.09.2025 року судом отриманий доступ до єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо інформації про внутрішньо переміщених осіб і зроблений відповідний запит стосовно боржника для отримання офіційної та актуальної інформації з цього приводу.
Так, з відповіді від 18.02.2026 року за №2358212 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 30.04.2022 року зареєстрована як ВПО в УСЗН Красноградської РДА за адресою: АДРЕСА_3 .
В свою чергу заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщені осіб Департаменту реєстрації ХМР від 17.02.2026 року.
З відповіді від 18.02.2026 року за №2358221 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючої довідки ВПО на даний час не має.
При цьому заявником до матеріалів справи взагалі залучено копію Акту (фактичного проживання) від 05.02.2026 року, виданого першим заступником Вільхівського сільського голови Романовим М., в якому останній підтверджує, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , 2012 р.н. та ОСОБА_4 , 2017 р.н. проживають за адресою: АДРЕСА_5 .
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Разом з тим, як вбачається з висновку Верховного Суду у Постанові від 14.08.2024 року у справі №607/5535/22 особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей, заявник порушив визначені ЦПК України правила підсудності, оскільки ані зареєстроване у встановленому порядку місце проживання заявника, ані останнє відоме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування боржника не знаходяться на даний час в Новобаварському районі міста Харкова.
Отже дана заява подана заявником до Новобаварського районного суду міста Харкова з порушенням правил підсудності.
Частиною другою статті 167 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
З огляду на викладене, суддя вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, оскільки заяву подано з порушенням правил підсудності.
Згідно з ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.161, 165, 166, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 19.02.2026 року.
Суддя Н.В. Баркова