12 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 703/2164/25
Провадження № 22-ц/821/191/26
категорія: 305030000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - Смілянська міська рада Черкаської області,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, у складі: головуючої судді Волосовського В. В., повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Смілянська міська рада Черкаської області звернулася до суду із вказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до договору (біржової угоди) купівлі-продажу майнового комплексу виробничої бази від 28.12.1999 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили в рівних частках кожний майновий комплекс виробничої бази, що являє собою цегляний склад, цегляний склад-прибудову, оцинкований навіс та цегляну уборну, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
15.12.2009 між Смілянською міською радою, з однієї сторони, та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , як фізичними особами-підприємцями, з іншої сторони, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір) площею 0,6159 га за адресою АДРЕСА_1 .
Вказаний договір оренди 15.12.2009 було зареєстровано Смілянським міським відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040977800215 та проставлено відповідну відмітку у самому договорі оренди земельної ділянки.
Відповідно до п. 8 Договору цей договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 120 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Зазначає, що 24.09.2019 листом-повідомленням № 129/3-1 управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що 15.12.2019 закінчується укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 та запропоновано їм звернутися в центр надання адміністративних послуг щодо його поновлення або повідомити про подальші дії відносно вказаної земельної ділянки.
Рішенням Смілянської міської ради № 12-45/VII від 18.02.2016 «Про перейменування вулиці Куйбишева» було перейменовано вулицю Куйбишева на вулицю Складську.
Вказує, що ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не виявили бажання поновити договір оренди, з будь-якими заявами щодо поновлення договору оренди або будь-якими іншими заявами відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 площею 0,6159 га за адресою АДРЕСА_1 не зверталися, рішення міською радою з вказаних питань не приймалися.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.02.2025 № НВ-0000226292025 земельна ділянка площею 0,6159 з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована в Державному земельному кадастрі.
З інформації Фінансового управління виконавчого комітету Смілянської міської ради за період з 15.12.2019 по 24.03.2025 вбачається, що від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 платежі з орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 до бюджету Смілянської міської територіальної громади не надходили.
У зв'язку з ухиленням відповідачів з 15.12.2019 (часу закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки) від укладення договору оренди та відповідно сплати орендної плати, Смілянська міська рада не отримала кошти, які б мала отримати як орендну плату від відповідачів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 площею 0,6159 га за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі безпідставно зберегли у себе кошти за користування земельною ділянкою.
Згідно витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.04.2024 №НВ-9936042982024 та від 04.03.2025 №НВ-9950346892025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 становить 2261806,48 грн та 2532202,90 грн, відповідно.
Вважає, що оскільки договір оренди земельної ділянки площею 0,6159 га за адресою АДРЕСА_1 укладений 15.12.2009 закінчився 14.12.2019, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після його закінчення і на час подачі позову продовжують користуватися земельною ділянкою площею 0,6159 га з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 за адресою: АДРЕСА_1 та у зв'язку з не укладенням відповідачами по справі до часу подачі позову договору оренди земельної ділянки та несплатою орендної плати за користування цією земельною ділянкою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безпідставно зберегли у себе кошти за період з 01.01.2020 по 31.03.2025 у розмірі 358262,48 грн.
Вказане стало підставою для звернення Смілянської міської ради до суду із наведеним позовом, в якому остання просить суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах безпідставно збережені кошти в розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6159 га з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2020 по 31.03.2025 у вказаному розмірі. Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України є підстави для стягнення з відповідачів в рівних частках суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 2401,86 грн та три проценти річних в сумі 22865,94 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в рівних частинах безпідставно збережені кошти в розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6159 га з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2020 по 31.03.2025 у розмірі 358262,48 грн, три проценти річних в сумі 22865,94 грн та встановлений індекс інфляції у розмірі 2401,86 грн, а також стягнути з них понесені позивачем судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року позовні вимоги Смілянської міської ради Черкаської області задоволено повністю.
Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Смілянської міської ради Черкаської області безпідставно збережені кошти в розмірі несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6159 га з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2025 року у розмірі 358262,48 грн, три проценти річних в сумі 22865,94 грн, встановлений індекс інфляції у розмірі 2401,86 грн та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 5752,95 грн, а всього - 389283,23 грн, тобто по 194641,62 грн з кожного.
Рішення мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено правомірність здійсненого нарахування та розмір заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гудзь О. С. оскаржив його та просить застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності у виді відмови у позові.
Скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року у справі № 703/2164/25.
Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин правову норму (ст. 1212 ЦК України).
Зазначає, що в основу рішення покладено недоведений розмір стягнення через застосування завищеної (пізньої) НГО для розрахунку плати за попередні роки та неправомірно стягнуто інфляційні та 3% річних (ст. 625 ЦК України).
Вважає, що судом порушено принцип рівності та обґрунтованості розрахунків.
Щодо позовної давності зазначає, що позов подано у квітні 2025 року. При цьому, позовні вимоги охоплюють період з 01.01.2020. Загальна позовна давність встановлена 3 роки. Суд не дослідив питання застосування строків позовної давності до частини вимог. Хоча законодавством передбачено продовження строків давності на час дії воєнного стану та карантину, суд мав перевірити, чи всі заявлені вимоги (особливо за початок 2020 року) підпадають під захист.
Вважає, що бездіяльність позивача протягом понад 5 років (з грудня 2019 по квітень 2025 року), який не вчиняв жодних дій для врегулювання спору чи стягнення плати, свідчить про відсутність порушеного інтересу протягом тривалого часу. Стягнення коштів за такий тривалий період заднім числом, враховуючи пасивну поведінку орендодавця, суперечить практиці ЄСПЛ щодо «належного урядування» та правової визначеності».
У відзиві на апеляційну скаргу Смілянська міська рада Черкаської області просить суд залишити судове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вважає, що судом правильно застосовано до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України та правомірно задоволено позовні вимоги Смілянської міської ради.
Вказує, що рішення Смілянського міськрайонного суду від 09.10.2025 є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо позовної давності зазначає, що на час подачі позову до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Кабінетом Міністрів України з 01.07.2023 карантин у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) скасований, а також на території України 24.02.2022 введено воєнний стан, навіть з цих підстав строки позовної давності не закінчилися. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 918/964/20, від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21, від 19.04.2023 у справі № 199/782/21, від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції
Згідно договору (біржової угоди) купівлі-продажу майнового комплексу виробничої бази від 28 грудня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками майнового комплексу виробничої бази, що являє собою цегляний склад, цегляний склад-прибудову, оцинкований навіс та цегляну уборну, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).
Згідно з рішенням Смілянської міської ради № 12-45/VII від 18 лютого 2016 року, вулицю Куйбишева перейменовано на вулицю Складську (а.с. 26).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 416115664 від 04 березня 2025 року відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному реєстрі відсутні (а.с. 17).
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000226292025 від 05.02.2025 земельна ділянка, площею 0,6159 з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована в Державному земельному кадастрі та належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних, допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема з енергогенеруючим блоком. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 24 травня 2017 року (а.с. 27-36).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2009 укладеного між Смілянською міською радою та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як фізичними особами-підприємцями, в оренду передано земельну ділянку площею 0,6159 га за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір оренди 15 грудня 2009 року було зареєстровано Смілянським міським відділом Черкаської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040977800215 та проставлено відповідну відмітку у самому договорі оренди земельної ділянки (а.с. 18-22).
Пунктом 8 Договору оренди визначено, що цей договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 120 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з листом-повідомленням № 129/3-1 від 24 вересня 2019 року, управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що 15 грудня 2019 року закінчується укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 та запропоновано їм звернутися в центр надання адміністративних послуг щодо його поновлення або повідомити про подальші дії відносно вказаної земельної ділянки (а.с. 23).
Відповідно до повідомлення управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста № 118/3 від 31 березня 2025 року, звернень від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі чи інших заяв, які б стосувались оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,6159 га, кадастровий номер 71110500000:06:002:0029 під майновим комплексом виробничої бази по АДРЕСА_1 не надходило. Рішення міською радою з зазначених питань не приймалися (а.с. 25).
З інформації Фінансового управління виконавчого комітету Смілянської міської ради № 87 від 24 березня 2025 року вбачається, що за період з 15 грудня 2019 року по 24 березня 2025 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 платежі по орендній платі за користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , до бюджету Смілянської міської територіальної громади не надходили (а.с. 40).
Рішенням Смілянської міської ради від 26.07.2007 №16-14/V затверджено Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Сміла (далі Положення) та затверджено коефіцієнти для нарахування орендної плати за земельні ділянки для окремих користувачів (а.с. 36-42).
Відповідно до п. 2.4 Положення розмір річної орендної плати за земельну ділянку розраховується в залежності від виду користування земельною ділянкою за формулою: О = ГО х К1, де: О річна орендна плата; ГО грошова оцінка земельної ділянки; К1 коефіцієнт для нарахування орендної плати (а.с. 68-74).
Рішеннями Смілянської міської ради № 21-15/VI від 29.03.2012 та №37-20/VII від 26.01.2017 внесено зміни до рішення Смілянської міської ради від 26.07.2007 № 16-14/V та викладено в новій редакції таблицю коефіцієнтів для нарахування орендної оплати за земельні ділянки для окремих видів користування (а.с. 75-76, 77-78).
Рішенням міської ради № 102-4/VII від 25.06.2019 встановлено ставки земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати земельного податку на 2020 рік в адміністративних межах Смілянської міської ради (а.с. 41-42).
Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що розрахунок розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності проводиться згідно з Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі у м. Сміла, тобто застосовуються коефіцієнти, визначені рішенням від 26.01.2017 № 37-20/VII.
Рішеннями Смілянської міської ради № 16-3/VIII від 09.06.2021 та № 50-76/VІІІ від 26.10.2022 внесено зміни до рішення Смілянської міської ради від 26.07.2007 № 16-14/V та викладено в новій редакції таблицю коефіцієнтів для нарахування орендної оплати за земельні ділянки для окремих видів користування (а.с. 43-44, 45-46).
Відповідно до даних рішень міської ради для розрахунку орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6159 га з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 застосовується коефіцієнт у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Рішенням Смілянської міської ради №103-1/VII від 11.07.2019 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Сміла» було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Сміла та базову вартість 1 кв.м землі, що становить 193,47 грн/м2. Нормативна грошова оцінка земель міста Сміла вводиться в дію з 01.01.2020 та підлягає щорічній індексації відповідно до чинного законодавства (а.с. 47-48).
Означене рішення Смілянської міської ради № 103-1/VII від 11.07.2019 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Сміла» було оприлюднене в газеті «Сміла» від 12.07.2019 №30 (1174) (а.с. 49-51).
Згідно з витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.04.2024 № НВ-9936042982024 та від 04.03.2025 № НВ-9950346892025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 становить 2261806,48 грн та 2532202,90 грн, відповідно (а.с. 52,53).
Відповідно до розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі неплаченої орендної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за користування земельною ділянкою площею 0,6159 га з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , розмір несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.01.2020 по 31.03.2025 становить 358262,48 грн (а.с. 54-56).
Розрахунки базуються на нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (від 05.04.2024 № НВ-9936042982024 та від 04.03.2025 № НВ-9950346892025), застосуванні ставки орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки та встановлений індекс інфляції.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до норм ст. 12, ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом та нормативно-правовими актами, прийнятими на їх основі.
Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, а також ресурси континентального шельфу та виключної морської економічної зони належать Українському народу, права власника від імені якого здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією.
Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно з главою 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право оренди виникає з моменту державної реєстрації. Водночас стаття 206 ЗК України передбачає, що використання землі є платним, а об'єктом плати є земельна ділянка.
Згідно з п. в) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частиною 1 ст. 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.
При наданні земельної ділянки в оренду укладається договір оренди, де ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» визначає орендну плату як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування ділянкою.
З матеріалів справи вбачається, що Смілянська міська рада є власником вказаної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 площею 0,6159 га, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку, що вірно зауважено судом першої інстанції.
На підставі договору (біржової угоди) купівлі-продажу майнового комплексу виробничої бази від 28 грудня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками майнового комплексу виробничої бази, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Через розміщення об'єкту нерухомості на земельній ділянці у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник обов'язок укласти договір оренди та зареєструвати право оренди.
Тому, 15 грудня 2009 між Смілянською міською радою та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як фізичними особами-підприємцями укладено договір оренди земельної ділянки за яким в оренду передано земельну ділянку площею 0,6159 га за адресою АДРЕСА_1 .
Разом з тим, листом-повідомленням № 129/3-1 від 24 вересня 2019 року, управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що 15 грудня 2019 року закінчується укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 та запропоновано їм звернутися в центр надання адміністративних послуг щодо його поновлення або повідомити про подальші дії відносно вказаної земельної ділянки.
Проте, відповідачі не виявили бажання поновити договір оренди, з будь-якими заявами щодо поновлення договору оренди або будь-якими іншими заявами відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 площею 0,6159 га за адресою АДРЕСА_1 не зверталися, рішення міською радою з вказаних питань не приймалися.
Вказана обставина не спростована скаржником.
При цьому доводи скаржника про бездіяльність міської ради відхиляються судовою колегією, оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідачі мали змогу укладати договори оренди та подати необхідні документи, але не скористалися цим. Відсутність активних дій з боку міської ради не звільняє відповідачів від обов'язку повернути безпідставно отриману вигоду. Скаржник не надав доказів, що міська рада штучно унеможливила укладення договорів, або що бездіяльність органу влади прямо призвела до неможливості використання земельної ділянки.
Невиконання обов'язку щодо укладення договору оренди землі призвело до користування ділянкою без документів, що посвідчують право користування, що суперечить ст. 125 ЗК України.
За змістом ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Натомість предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
У ч. 1 та. ч. 2 ст. 1212 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Умови для зобов'язання, визначені ст. ст. 1212 1214 ЦК України, включають наявність набуття або збереження майна, відсутність правових підстав для цього та здійснення набуття або збереження за рахунок іншої особи.
Стаття 1214 ЦК України передбачає відшкодування доходів, одержаних без достатньої правової підстави. Також практика Європейського суду з прав людини (справи «Федоренко проти України» та «Кечко проти України») підтверджує, що кошти, які власник справедливо очікував отримати від користування майном, є захищеним «майном».
Положення гл. 83 ЦК застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень гл. 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, у даній справі, предметом позову є стягнення з осіб, що є власниками об'єкту нерухомого майна у відповідний період, безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою власником розташованого на ній нерухомого майна без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є саме кондикційними.
Тому відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, зобов'язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Крім того, Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору про притягнення до власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положення ст. ст. 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правової підстави земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт, необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичне користування земельною ділянкою 2) площу земельної ділянки 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки) 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Така правова позиція викладена у постанові ВС від 02.07.2024 (справа 644/8837/19, провадження № 61-12714св23).
Вказані висновки Верховного Суду та норми права спростовують викладені в апеляційній скарзі доводи стосовно того, що судом першої інстанції не вірно застосовані положення ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин.
Щодо орендної плати, яка підлягає стягненню із відповідачів.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Податковий кодекс України визначає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 ПКУ), базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки (ст. 271 ПКУ), а річна орендна плата не може бути меншою за розмір земельного податку (ст. 288 ПКУ).
Методика нормативної грошової оцінки земель (Постанова КМУ № 1147 від 03.11.2021) визначає порядок оцінки земель, а витяг із технічної документації, що надається в електронній формі, підтверджує розмір оцінки.
Смілянська міська рада надала витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.04.2024 № НВ-9936042982024 та від 04.03.2025 № НВ-9950346892025.
Таким чином, використання земельної ділянки відповідачами відбулося без договору оренди, а тому відповідачі безпідставно збагачувалися за рахунок Смілянської міської ради (ст. 1212 1214 ЦК України), а власник має право стягнути орендну плату та доходи, одержані без правової підстави.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними і допустимими доказами підтверджено факт користування відповідачами земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 площею 0,6159 га, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди, у період з 01.01.2020 по 31.03.2025, унаслідок чого у відповідачів виник обов'язок сплатити дохід від безпідставно набутого майна.
Щодо розміру безпідставно збережених коштів які підлягають стягненню з відповідачів.
Статтею 265 ПК України визначено, що плата за землю є складовою частиною податку на майно.
Згідно з п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
За приписами ст. 288 ПК України об'єктом оподаткування орендною платою за землю є земельна ділянка надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше трьох відсотків їх нормативної грошової оцінки.
У пункті 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджена Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі Методика). Ця Методика встановлює методологічні засади проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка застосовується у випадках, визначених Законом України «Про оцінку земель». Об'єктом нормативної грошової оцінки є земельні ділянки усіх категорій та форм власності в межах території територіальної громади (або її частини) (згідно п. 1 Методики).
Відповідно до п. 20 Методики дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою, форму якої наведено в додатку 16, що подається в електронній або паперовій формі, як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за формою згідно з додатком 17. Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки землі до позову позивачем було додано витягами з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 від 05.04.2024 № НВ-9936042982024 та від 04.03.2025 № НВ-9950346892025
Крім того, відповідно до ст. ст. 13, 15, 18, 20, 23 ЗУ «Про оцінку земель», ст. 289 ПК України, для визначення розміру орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Нормативна грошова оцінка проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Нормативна грошова оцінка земель міста Сміла Черкаської області затверджена рішенням Смілянської міської ради №103-1/VII від 11.07.2019 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Сміла». Вартість 1 кв.м землі становить 193,47 грн/м2. Нормативна грошова оцінка земель міста Сміла вводиться в дію з 01.01.2020 та підлягає щорічній індексації відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Як було встановлено, згідно витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.04.2024 № НВ-9936042982024 та від 04.03.2025 № НВ-9950346892025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029 становить 2261806,48 грн та 2532202,90 грн, відповідно.
Згідно розрахунку розміру безпідставно збережених коштів у розмірі неплаченої орендної плати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за користування земельною ділянкою площею 0,6159 га з кадастровим номером 7110500000:06:002:0029, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , розмір несплаченої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за період з 01.01.2020 року по 31.03.2025 становить 358262,48 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 3 ст. 83 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Суд зауважує, що за приписами ст. 81, ч. 3 ст. 83 ЦПК України обов'язок подання доказів покладається не тільки на особу, що доводить обставини, а й на сторону, яка їх заперечує.
Отже, незгода скаржника з викладеними в позові обставинами не звільняє його від обов'язку доведення зворотнього.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що відповідачі, не надали доказів в спростування зазначеної у витягах нормативну грошову оцінку станом на дату його формування та, відповідно розрахунку розміру орендної плати за спірний період.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено належними і допустимими доказами розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, який покладено в основу розрахунку розміру недоотриманої орендної плати за спірні періоди та розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у виді несплаченої орендної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що як під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами, так і під час апеляційного перегляду скаржником, не спростовано розрахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, зробленими позивачем.
Щодо позовної давності, слід зазначити наступне.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
З метою удосконалення норм ГПК України, ЦПК України, КАС України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому зокрема зазначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Отже, у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції ЗУ від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають відповідні строки, у тому числі передбачені положеннями статті 257 ЦК України. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби СОVID-19, відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року.
Законом України від 15 березня 2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Отже, строк позовної давності в силу положень п. 12, п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 13.11.2024 (справа №383/1645/23, у провадженні №61-12645св24).
Таким чином, позовна давність для пред'явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення позивача до суду (квітень 2025 року) не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12.03.2020 та продовжувався до 30.06.2023. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 та ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича - залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков