11 лютого 2026 року
м. Черкаси
Справа № 705/3262/25
Провадження № 22-ц/821/245/26
категорія: 314000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новіков О. М.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Уманський міськрайонний суд Черкаської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про підсудність невирішених справ, у складі: головуючого судді Орендарчука М. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про підсудність невирішених справ.
Свої вимоги мотивував тим, що ст. ст. 120, 210, 274, 279 ЦПК України загальний процесуальний строк розгляду позову становить 90 або 60 днів і продовженню не підлягає, а за ст. 126 із закінченням строку право судді на вчинення процесуальних дій втрачається. І тільки протягом встановленого терміну та з огляду на перебіг процесуальних строків ухвалюється рішення суду за ст. ст. 258, 259 Кодексу іменем України. Розгляд справи в межах процесуального закону це судовий розгляд, а за межами позасудовий, в якого інша підсудність і судочинство, а суд і судді діють без повноважень іменем власного суду. Справа залишається невирішеною, провадження необхідно припинити та утилізувати без апеляційного оскарження як наслідок несправедливого правосуддя.
Зазначає, що Уманський міськрайонний суд тихо, не публічно нав'язує незаконний розгляд, що приводить до багатьох розбіжностей і порушення невід'ємних прав позивача.
Вибірково про це свідчить справа № 705/180/25, 2/705/2313/25 щодо Уманської міської ради про зміну цільового провадження земельної ділянки. Пройшло 63 дні при нормі 60 днів і справа так і не вирішена. Суд продовжує її розгляд не по правилам, навіть незважаючи на повторну участь попереднього судді про залишення позову без розгляду і висновок Верховного Суду, що без розгляду дорівнює розгляд по суті та постанову Черкаського апеляційного суду від 06.05.2025 по цій справі з огляду на форму і зміст.
Просив визнати справи за межами законних строків невирішеними та непідсудними Уманському міськрайонному суду з метою подальшого розгляду. Прийняті рішення визнати неправосудними, що не підлягають оскарженню, справу утилізувати, а судовий збір та судові витрати, понесені сторонами, повернути в повному обсязі.
Судовий збір стягнути з відповідача автоматично за неправильну концепцію протягом 5 місяців розгляду і композицію без віри і довіри до суду справи 705/180/25.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Христінвського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладеного ним у позовній заяві.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
У грудні 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2025 року і як невирішену, справу повернути до суду першої інстанції для утилізації.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що за межами строків розгляду позову виникає критична загроза позову - змінюється ситуація, додаються певні зміни і нові ознаки, суддя втрачає повноваження на вчинення процесуальних рішень, діє, як неповноважний склад суду і подальший судовий розгляд є неможливим, внаслідок грубого порушення закону по терміну розгляду.
Зазначає, що для забезпечення захисту позову звернувся до суду про припинення провадження, що не було здійснено всупереч ст. 10 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на наведене колегія суддів вважає за можливе розглянути цю справу у відсутність сторін у справі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач у справі - Уманський міськрайонний суд Черкаської області розглядає справи поза межами процесуальних строків, зокрема вказує на справу № 705/180/25-2, 705/2313/25.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
За ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч. 1 с. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 не надав суду будь-яких доказів в підтвердження своїх позовних вимог.
Крім того, в прохальній частині ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду у зазначених ним справах, фактично заявляючи даний позов ОСОБА_1 підміняє ним апеляційний перегляд, що є неприпустимим.
З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем прав чи законних інтересів ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv.UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги і колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні його апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги компенсується за рахунок держави. Докази наявності інших судових витрат, понесених сторонами, у матеріалах справи відсутні, тому відсутні підстави для їх стягнення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, підстави для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Христінвського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков