Житомирський апеляційний суд
Справа №285/237/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/115/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
13 лютого 2026 року м.Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду:
головуючої - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 26 березня 2026 року з визначенням розміру застави,
Ухвалою слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2026 року задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 26 березня 2026 року, з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 грн.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , вагомість наявних доказів вчинення ним даного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у їх вчиненні, а також, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, майновий стан, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вказані обставини, приймаючи до уваги наявність достатніх підстав вважати, що в його діях (поведінці) існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілого, враховуючи доведення прокурором під час розгляду даного клопотання того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному конкретному випадку не зможе запобігти вказаним існуючим ризикам, вважав за доцільне застосувати до підозрюваного винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, вирішуючи питання щодо визначення розміру застави підозрюваному, слідчий суддя зазначив, що слідчим та прокурором не доведено й не підтверджено належними доказами наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, які дають можливість не визначати підозрюваному розмір застави.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до підозрюваного ОСОБА_6 без визначення розміру застави та її застосування.
Вказану ухвалу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню в частині визначення розміру застави.
Вважає, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконний вплив на свідків та іншої підозрюваної у цьому ж кримінальному провадженні, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вчинення нових кримінальних правопорушень.
Зазначає, що 18.04.2025 до Звягельського міськрайонного суду у кримінальному провадженні №12025060530000133 від 10.02.2025 за ч.2 ст. 307 КК України та 07.10.2025 у кримінальному провадженні №12025060530000564 від 19.06.2025 за ч.1 ст. 286 КК України, скеровані обвинувальні акти відносно ОСОБА_6 , 08.08.2025.
26.01.2026 останній знову вчинив кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а отже є схильним до вчинення злочинів.
На думку прокурора, перебуваючи на волі ОСОБА_6 позбавить орган досудового розслідування у зібранні доказів, виявленні, викритті його злочинних дій та причетності інших осіб, з якими співпрацює ОСОБА_6 та, які спеціалізуються на незаконному продажі наркотичних засобів та психотропних речовин, а також у встановленні всіх осіб, кому останній спільно із ОСОБА_9 продає заборонені в обігу речовини, оскільки згідно протоколів НСРД наявні ряд невстановлених осіб, які систематично купують їх.
Також, підозрюваний ОСОБА_6 може здійснювати вплив та залякувати іншу підозрювану у справі ОСОБА_9 , а також інших свідків у провадженні, покази яких фактично викривають злочинні дії ОСОБА_6 (поняті, які були присутні при проведенні слідчих дій, особи, які залучені до конфіденційного співробітництва, водій таксі), що може призвести до зміни останніми показань, так як підозрюваний із одного населеного пункту зі свідками, що позбавить можливості притягнути ОСОБА_6 до кримінально відповідальності. Одночасно підозрюваній ОСОБА_9 також 28.01.2026 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем її фактичного проживання у м. Звягель, а також остання перебуває в уразливому стані (7 місяців вагітності), чим може скористатись ОСОБА_6 ..
Посилається на те, що вже під час дії запобіжного заходу у вигляді застави, ОСОБА_6 вчиняє два злочини, передбачені ч. 1 ст. 286-1 КК України, обвинувальний акту якому щодо ОСОБА_6 скерований до суду (285/5602/25) та за ч. 2 ст. 307 КК України, тяжкий умисний злочин, у якому наразі підозрюється ОСОБА_6 (№12025060530000650).
Наголошує, що вищевказане свідчить про ігнорування підозрюваним ОСОБА_6 закону та суспільних норм, свідчить про його стійку протиправну спрямованість, підвищену суспільну небезпеку, а відтак небажання ОСОБА_6 ставати на шлях виправлення.
Вважає, що обраний судом запобіжний захід не зможе запобігти існуванню встановлених ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення підозрюваного та його захисника, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 28.01.2026 відповідає указаним вимогам.
Оскільки кожна кримінальна справа має унікальні фактичні обставини, суд не має права діяти за шаблоном чи формально, а зобов'язаний ухвалювати рішення, які є персоніфікованими, із врахуванням індивідуальних особливостей справи, конкретного обвинуваченого та специфіки доводів сторін у межах відповідного провадження.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів судової справи було встановлено, що у провадженні слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060530000650 від 06.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
27.01.2026 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Слідчим суддею Звягельського міськрайонного суду Житомирської області 28.01.2026 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 23 години 31 хвилин 26.03.2026 та визначено заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 гривень.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим докази, що долучені до клопотання слідчого доводять обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України і яким надана обґрунтована оцінка та в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється.
Вирішуючи питання про можливість визначення застави підозрюваному ОСОБА_6 , колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування або продовження строку тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому положення ч. 6 ст. 176 КПК Україн не встановлюють безальтернативності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 19.06.2024 № 7-р(II)/2024, відповідно до якої навіть у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинів можливість застосування застави має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та принципу домірності.
Колегія суддів враховує, що визначення застави є формою надання підозрюваному альтернативи триманню під вартою, яка відповідає вимогам ст. 29 Конституції України, принципам презумпції невинуватості та судового захисту, а також завданням кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.
Оцінюючи доцільність визначення застави, колегія суддів бере до уваги, що з моменту затримання ОСОБА_6 26.01.2026 минув незначний проміжок часу, у кримінальному провадженні проведено значну кількість першочергових слідчих дій, а ризики, які слугували підставою для застосування тримання під вартою, хоча й не зникли, можуть бути мінімізовані шляхом покладення на підозрюваного процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Згідно повідомлення ІТТ № 2 29 січня 2026 року ОСОБА_6 звільнено з ІТТ в зв'язку з внесенням застави.
Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в судовому засіданні захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 зазначив, що останній усвідомив свою провину і суспільну небезпеку своїх дій, щиро розкаявся, повідомляє про всі подробиці і обставини вчинених ним та його спільниками кримінального правопорушення, надає викривальні покази.
Протягом усього строку дії запобіжного заходу у вигляді застави (два тижні), ОСОБА_6 продемонстрував належну процесуальну поведінку. Жодних фактів порушення обов'язків, покладених на нього судом відповідно до ст. 194 КПК України, зафіксовано не було. Окрім того, він сумлінно з'являється на всі виклики до органу досудового розслідування та суду.
Зазначене також підтвердив і прокурор в судовому засідання апеляційного суду.
З огляду на викладене, за наявності готовності підозрюваного до співпраці з органом досудового розслідування та відсутності об'єктивних даних, які б свідчили про неможливість забезпечення його належної процесуальної поведінки менш обтяжливими засобами, колегія суддів дійшла до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, можуть бути мінімізовані шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, яка відповідатиме принципу пропорційності та забезпечить баланс між інтересами кримінального провадження і правом особи на свободу.
Визначаючи розмір застави, суд першої інстанції, як убачається з оскаржуваної ухвали, дотримався вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, врахував характер інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, майновий стан, а також наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим визначений розмір застави не є завідомо непомірним та здатний забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Посилання апеляційної скарги прокурора на те, що застава у даному кримінальному провадженні є недоцільною, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи зводяться до формального посилання на тяжкість злочину та не враховують вимог принципу індивідуалізації запобіжного заходу, закріпленого у ст.ст. 177, 178 КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що тримання особи під вартою не може застосовуватися автоматично лише з огляду на тяжкість обвинувачення, а національні суди зобов'язані розглядати можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, якщо такі здатні забезпечити досягнення правомірної мети кримінального провадження.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що визначення застави у даному кримінальному провадженні є обґрунтованим, домірним та таким, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначаючи розмір застави, діяв у межах наданих повноважень і відповідно до вимог національного законодавства, забезпечивши належний баланс між інтересами правосуддя і правами підозрюваного, а тому підстав для скасування ухвали немає, у зв'язку з чим її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу прокурора Звягельської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 до 26 березня 2026 року з визначенням розміру застави залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4