18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №380/873/22
адміністративне провадження №К/990/10118/25
Окрема думка судді Верховного Суду Бевзенка В. М.
щодо постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, ухваленій у справі № 380/873/22, адміністративне провадження № К/990/10118/25
Відповідно до приписів частини 3 статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України, висловлюю свою рішучу незгоду із постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі - Суд) від 17 лютого 2026 року, ухваленій у справі № 380/873/22 з таких міркувань.
1. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
1.1. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
1.2. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
1.3. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
1.4. Тому, Львівська міська рада, приймаючи ухвалу «Про затвердження детального плану території у районі вул. Л. Мартовича, вул. І. Григоровича, вул. Дж. Дудаєва» від 25.02.2021 № 123, всупереч приписів ст.ст. 19, 144 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», - діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2. У постанові від 17 лютого 2026 року, ухваленій у справі № 380/873/22, Суд зробив, зокрема, такі висновки:
- « 30. Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначає, що детальний план території, який охоплює землі історичного ареалу населеного пункту, є актом містобудівної документації місцевого рівня, що передбачає архітектурні зміни у межах такого ареалу і такі зміни охоплюються поняттям «містобудівні перетворення», ужитим, зокрема, у статті 32 Закону № 1805-III, у зв'язку з чим детальний план території, розташованої в межах історичного ареалу міста, потребує погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини»;
- « 31. Верховний Суд вважає, що обов'язкове погодження детального плану території, яка охоплює історичний ареал населеного пункту, із відповідним органом охорони культурної спадщини не є формальністю, а правовим механізмом, необхідним для реалізації конституційного обов'язку держави забезпечувати охорону культурної спадщини. Таке погодження покликане гарантувати збереження історико-культурного середовища, запобігти його руйнуванню чи спотворенню в процесі містобудівної діяльності»;
- « 32. За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для відступу від правових висновків, наведених в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 480/1519/23, від 07.12.2021 у справі № 380/142/20 та інших, у яких викладено правовий висновок про те, що детальний план території, який охоплює землі історичного ареалу населеного пункту, є актом містобудівної документації місцевого рівня, що передбачає архітектурні зміни у межах такого ареалу і такі зміни охоплюються поняттям «містобудівні перетворення», ужитим, зокрема, у статті 32 Закону № 1805-III, у зв'язку з чим детальний план території, розташованої в межах історичного ареалу міста, потребує погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини і погоджується з такою позицією»;
- « 33. У зв'язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики, вважає за необхідне сформувати такі правові висновки:
1) поняттям «містобудівні перетворення» у розумінні статті 32 Закону № 1805-III охоплюється діяльність, яка пов'язана як безпосереднім будівництвом, реконструкцією, реставрацією, земляними роботами або ландшафтними змінами, так і з планувальними діями, які визначають просторову організацію території, передбачають можливість таких перетворень і можуть впливати на історико-культурну цінність середовища;
2) детальний план території, який охоплює землі історичного ареалу населеного пункту, належить до актів містобудівної документації, які передбачають містобудівні перетворення у розумінні статті 32 Закону № 1805-III, а тому потребує обов'язкового погодження з відповідним органом охорони культурної спадщини до його затвердження органом місцевого самоврядування;
3) обов'язковість погодження детального плану території, що охоплює історичний ареал, спрямована на забезпечення збереження автентичності історичного середовища, запобігання його руйнуванню та гарантування конституційного обов'язку держави забезпечувати охорону культурної спадщини».
2.1. Однак висновки Суду, зроблені у постанові від 17 лютого 2026 року, ухваленій у справі № 380/873/22 не відповідають приписам національного законодавства:
- архітектурна діяльність - діяльність по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері (ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність»);
- згідно пп. 26 п. 2 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926, містобудівні перетворення - нове будівництво, реконструкція, демонтаж будівель і споруд, відновлення втрачених об'єктів культурної спадщини, реставрація з пристосуванням із зміною просторових параметрів будівель і споруд, роботи з інженерного захисту, інженерної підготовки території, ландшафтні перетворення, розвиток транспортної інфраструктури та інженерних мереж;
- натомість детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Тому, детальний план території не передбачає «архітектурних змін» й такі зміни не охоплюються поняттям «містобудівні перетворення».
Жодна норма законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини», Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 - взагалі не передбачають жодних повноважень будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування погоджувати детальний план території.
2.2. Поняття «містобудівні перетворення», визначене у пп. 26 п. 2 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 й п. 2 Порядку інформування Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини про наміри здійснити містобудівні перетворення на території об'єкта культурної спадщини, включеного до Списку всесвітньої спадщини, та/або в межах його буферної зони, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 20.04.2018 № 345.
Крім того, що спеціальні поняття публічно-будівельної галузі, зокрема таке як «містобудівні перетворення», - вже передбачені нормами чинного національного законодавства, у Суду також взагалі відсутні повноваження давати цим поняттям власне визначення, яке суперечить приписам національного законодавства.
Жодна норма законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини», Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 взагалі:
- не передбачають жодних повноважень будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування погоджувати детальний план території;
- не передбачають процедури «обов'язкового погодження детального плану території з відповідним органом охорони культурної спадщини до його затвердження органом місцевого самоврядування».
Тому, висновки Суду, зроблені у пунктах 29- 34 постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року, ухваленій у справі № 380/873/22, - всупереч статті 19 Конституції України:
- не ґрунтуються на приписах законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про охорону культурної спадщини», «Про архітектурну діяльність», Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926;
- спонукають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб під час розроблення детальних планів території діяти не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суддя Верховного Суду В. М. Бевзенко