18 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 380/20425/24
адміністративне провадження № К/990/2073/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №380/20425/24 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через підсистему «Електронний суд» 13.01.2026 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №380/20425/24, ухвалити в цій справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» відмовити в повному обсязі.
Одночасно з поданням касаційної скарги відповідач заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових рішення, прийнятих у цій справі та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення раніше поданої відповідачем касаційної скарги із роз'ясненням щодо наявності у останнього права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою.
Скаржник зазначив, вперше Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №380/20425/24 з дотриманням встановленого КАС України процесуального строку, яку Верховний Суд ухвалою від 19.12.2025 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 12.01.2026 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення ним недоліків касаційної скарги щодо надання до суду документа про сплату судового збору.
У своєму клопотанні скаржник констатував, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі. На його переконання, така необхідність обумовлена тим, що первинна касаційна скарга була подана у встановлений процесуальний строк, а надалі скаржником здійснювалося виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху (сплата судового збору в умовах дефіциту коштів необхідних для проведення такої сплати та тривалої процедури погодження самої сплати) з подальшим повторним зверненням до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом, що свідчить врахуванням зауважень, викладених Верховним Судом та оперативним повторним зверненням до суду у найкоротші строки.
Далі, за змістом клопотання, скаржник звернув увагу на належну реалізацію ним права на звернення до суду та зазначив на відсутність зловживання процесуальними правами з боку контролюючого органу, оскільки неможливість своєчасного виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19.12.2025 про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху також була пов'язана з перебуванням представника, відповідального за супровід цієї справи, у відпустці з 19.12.2025 по 31.12.2025, а потім на лікарняному з 05.01.2026 по 09.01.2026.
Це, на думку відповідача, свідчить про наявність об'єктивних обставин, які зумовлюють поновлення відповідного процесуального строку.
Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 02.02.2026 визнав їх неповажними, у зв'язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження викладених у заяві (клопотанні) обставин.
Тобто, залишаючи подану відповідачем касаційну скаргу без руху Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що строк на касаційне оскарження було пропущено з поважних причин, оскільки, на переконання суду, наведені у клопотанні про поновлення строку обґрунтування та доводи не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.
У зв'язку з наявністю у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 02.02.2026 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду від 02.02.2026) доставлено в електронний кабінет Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 03.02.2026 о 05:30год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, через підсистему «Електронний суд» 12.02.2026 до Верховного Суду подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, зміст якої зводиться до обґрунтування необхідності поновлення процесуального строку на касаційне оскарження спірних рішення та постанови, прийнятих у цій справі.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вказує, що вперше скаржник звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №380/20425/24 з дотриманням встановленого КАС України процесуального строку, яку Верховний Суд ухвалою від 19.12.2025 залишив без руху, надавши десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 12.01.2026 Верховний Суд касаційну скаргу повернув з підстав неусунення особою недоліків касаційної скарги щодо надання до суду документа про сплату судового збору.
Скаржник стверджує, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, прийнятих у цій справі. На його переконання, така необхідність обумовлена тим, що первинна касаційна скарга була подана у встановлений процесуальний строк, а надалі скаржником здійснювалося виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху (сплата судового збору в умовах дефіциту коштів необхідних для проведення такої сплати та тривалої процедури погодження самої сплати) з подальшим повторним зверненням до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом, що свідчить врахуванням зауважень, викладених Верховним Судом та оперативним повторним зверненням до суду у найкоротші строки.
Далі, за змістом клопотання, скаржник наголошує на належній реалізації ним права на звернення до суду та зазначає на відсутність зловживання процесуальними правами з боку контролюючого органу, оскільки неможливість своєчасного виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19.12.2025 про залишення вперше поданої касаційної скарги без руху також була пов'язана з перебуванням представника, відповідального за супровід цієї справи, у відпустці з 19.12.2025 по 31.12.2025, а потім на лікарняному з 05.01.2026 по 09.01.2026.
Як додаткову аргументацію скаржник звертає увагу на обставини функціонування державних органів, зокрема Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах воєнного стану. Останній, на його думку, є форс-мажорною обставиною, яка істотно ускладнила реалізацію процесуальних прав учасників справи.
Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про наявність об'єктивних обставин, які зумовлюють поновлення відповідного процесуального строку.
Оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, поданому на виконання вимог ухвали від 02.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження спірних судових рішень Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вказано; належних, достовірних та достатніх доказів до клопотання не додано.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №380/20425/24 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повне судове рішення складено 01.10.2025; підписано 21.10.2025 (у зв'язку з перебуванням головуючого та членів колегії у відрядженні та відпустках).
Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 20.11.2025.
Разом з тим, касаційну скаргу на спірні рішення та постанову скаржником до суду подано лише 13.01.2026, тобто зі спливом понад трьох місяців з моменту складення судом апеляційної інстанції повного тексту спірної постанови від 24.09.2025, що на думку Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги унормованого статтею 329 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається відповідач у поданому на виконання вимог ухвали від 02.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.
Судом також установлено, що Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №380/20425/24 раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 19.12.2025 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 12.01.2026 Верховний Суд касаційну скаргу повернув з підстав неусунення недоліків касаційної скарги щодо надання до суду документа про сплату судового збору.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не може бути визнано Верховним Судом поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки така обставина не є незалежною від волі особи, яка подає касаційну скаргу, та не надає їй права реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень у будь-який, необмежений у часі, період після спливу встановленого законом строку.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, передбачених для сплати судового збору, також не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Суб'єкт владних повноважень, який утримується за рахунок коштів державного бюджету, наділений правом і обов'язком у межах затверджених бюджетних асигнувань здійснювати планування та перерозподіл коштів з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема щодо сплати судового збору.
Невжиття таким суб'єктом заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору або перерозподілу наявних кошторисних призначень не є обставиною, що не залежить від його волевиявлення, а відтак не може визнаватися поважною причиною пропуску процесуального строку звернення до суду.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Суд критично оцінює посилання скаржника на обставини перебування працівника, відповідального за супровід цієї справи, у період з 19.12.2025 по 09.01.2026 у відпустці та на лікарняному як на поважну причину пропуску процесуального строку. Зазначені обставини, на переконання суду, не є такими, що мають характер об'єктивно непереборних та не залежать від волевиявлення сторони, а також не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного виконання вимог ухвали про залишення без руху вперше поданої Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України, касаційної скарги.
Наведені доводи скаржника Верховний Суд оцінює як безпідставні, оскільки Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України є державним органом та має в своєму штаті більше ніж одного працівника, що має право представляти його інтереси; неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Орган державної влади зобов'язаний забезпечити належну організацію своєї діяльності, у тому числі шляхом заміщення працівників або перерозподілу функціональних обов'язків, з метою дотримання встановлених законом процесуальних строків, а тому посилання на тимчасову відсутність окремого працівника не може виправдовувати несвоєчасне вчинення процесуальних дій.
Суд наголошує, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Приведення касаційної скарги у відповідність до вимог статті 330 КАС України, зокрема в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, а також надання доказів сплати судового збору, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Для виконання такого обов'язку процесуальним законом встановлено достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (або з дня отримання його копії).
Натомість у клопотанні поданому на виконання вимог ухвали від 02.02.2026 про залишення касаційної скарги буз руху відповідачем так і не наведено жодних обґрунтованих доводів та не подано належних і допустимих доказів на підтвердження існування об'єктивних перешкод, які унеможливлювали реалізацію ним права на звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у цій справі, оформленою відповідно до вимог статті 330 КАС України та у строки передбачені статтею 329 цього ж Кодексу.
Суд ураховує, що сплата судового збору за подання касаційної скарги була здійснена 10.12.2025 о 17:25:17, що підтверджується відміткою ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (ДР «Система дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства - Казначейство»») на платіжній інструкції №1385 від 10.12.2025 на суму 48448,00грн, долученій до касаційної скарги. Проте, незважаючи на наявність сплаченого судового збору на момент залишення вперше поданої скаржником касаційної скарги без руху (ухвала Верховного Суду від 19.12.2025) та відсутність будь-яких доведених об'єктивних перешкод, скаржник безпідставно зволікав із її виконанням, що призвело по постановлення Верховним Судом ухвали від 12.01.2026 про повернення її скаржнику.
Така процесуальна поведінка свідчить не про добросовісне та сумлінне користування наданими процесуальними правами, а про формальний підхід до їх реалізації, ігнорування вимог процесуального закону та відсутність у скаржника реального наміру своєчасно забезпечити касаційний перегляд судового рішення з дотриманням установлених КАС України строків.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення скаржнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру й не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Факт попереднього звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційною оскарження.
Покликання скаржника на гарантоване йому національним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов'язане з обов'язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов'язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства.
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинне намагатися отримати вигоду від власних організаційних труднощів шляхом уникнення або зволікання виконання процесуальних обов'язків, зокрема, подання касаційної скарги в належний строк.
Надаючи оцінку посиланню скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного стану Верховний Суд зазначає, що дійсно Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №?2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан, дія якого триває й дотепер.
Запровадження воєнного стану, згідно з частиною першою статті 121 КАС України, є обставиною, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, якщо буде встановлено наявність прямого причинного зв'язку між цією обставиною та фактом пропуску відповідного строку.
При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується виключно запровадження воєнного стану на території України та не містить положень щодо зміни строків розгляду справ чи інших процесуальних строків. Зазначеним указом, а також законодавчими актами, якими він затверджений, не було внесено змін до КАС України щодо регулювання процесуальних строків.
Органи державної влади після запровадження воєнного стану продовжують здійснювати свої повноваження у встановленому законом порядку. Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, затверджені рішенням Ради суддів України від 05.08.2022 №23, мають виключно рекомендаційний характер та можуть враховуватися судом лише у сукупності з іншими обставинами та доказами, що підтверджують наявність підстав, зокрема, для поновлення процесуального строку.
Отже, сам по собі факт запровадження воєнного стану не може розглядатися як достатня та безумовна підстава для визнання причин пропуску процесуального строку поважними. Для цього необхідно надати належні обґрунтування та докази того, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на діяльність конкретного державного органу.
У свою чергу, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах дії на всій території України правового режиму воєнного стану, скаржником так і не надано суду належних доказів, які б підтверджували, яким саме чином вказані обставини вплинули на його обов'язок дотриматися установленого КАС України строку касаційного оскарження судових рішень у справі №380/20425/24 - рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025.
Сам по собі факт дії воєнного стану на території України не звільняє учасників справи від обов'язку дотримання процесуальних строків та не є автоматичною підставою для їх поновлення. Поважність причин пропуску строку підлягає оцінці судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявності належних і допустимих доказів та встановлення прямого причинного зв'язку між відповідними обставинами і неможливістю своєчасного вчинення процесуальної дії.
Скаржником не надано доказів, які б свідчили про об'єктивну та непереборну неможливість подання до суду документів у встановлений законом строк, зокрема не підтверджено, що перебої в роботі, відключення електроенергії чи інтернет-зв'язку мали безперервний характер протягом усього строку, відведеного для подання процесуального документа. Також не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для своєчасної реалізації процесуальних прав, у тому числі з урахуванням можливості використання альтернативних способів подання документів.
Наведені скаржником у клопотанні доводи щодо критичного навантаження на працівників управління правового забезпечення в умовах воєнного стану, обмеженої чисельності персоналу, перебування окремих працівників у відпустках або стані тимчасової непрацездатності, а також недостатнього фінансування видатків на сплату судового збору не можуть бути визнані Верховним Судом поважними підставами пропуску процесуального строку на касаційне оскарження визначеного статтею 329 КАС України, оскільки зазначені обставини мають виключно організаційний та фінансовий характер, є внутрішніми аспектами діяльності суб'єкта владних повноважень і не свідчать про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій. Самі по собі значне службове навантаження, кадровий дефіцит або необхідність поетапної сплати судового збору не звільняють скаржника від обов'язку дотримуватися процесуальних строків та не можуть виправдовувати їх пропуск.
Загальні посилання на складні умови роботи в місті Дніпро не свідчать про наявність виключних та непереборних обставин, які унеможливили виконання процесуального обов'язку саме у цій справі. За відсутності належного обґрунтування та доказового підтвердження наведені доводи не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку та не є підставою для його поновлення.
Отже, за результатом розгляду поданого скаржником на виконання вимог ухвали від 02.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що в даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб'єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб'єкта владних повноважень - Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України, свідчить виключно про намагання такого домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.
Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали від 02.02.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб'єктивними й пов'язані виключно з неналежною організацією роботи Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов'язане з обов'язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Вказані процесуальні обов'язки є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує єдність судової практики.
Звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою у цій справі касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №380/20425/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №380/20425/24 за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова