18 лютого 2026 року
м. Київ
справа №200/7654/25
адміністративне провадження № К/990/6051/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №200/7654/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано відмову військової частини НОМЕР_1 , що оформлена листом від 17 вересня 2025 року за №15809/1 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні рапорту від 01 серпня 2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "'ґ" пункту 2 частини четвертої, абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2025 року у справі №200/7654/25 - повернуто апелянту.
11 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №200/7654/25. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року апеляційна скарга була залишена без руху, з наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали для усунення недоліків, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копія ухвали була надіслана на адресу апелянта та отримана скаржником 21 січня 2026 року, що підтверджується інформацією з системи "Електронний суд".
Станом на 04 лютого 2026 року апелянтом до суду не подано документів визначених в ухвалі про залишення скарги без руху.
30 січня 2026 року від апелянта на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги терміном на 15 днів.
В обґрунтування зазначено, що в межах строків, встановлених судом, апелянт позбавлений можливості сплатити судовий збір у повній сумі у визначений судом строк.
Проте, зазначена заява, на переконання суду апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 44 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу та подала апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Зазначене стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Клопотання особи про продовження строку повинно бути належним чином обґрунтовано з підтвердження належними доказами обставин, які позбавляють його можливості сплатити судовий збір у визначений судом строк та можливість сплати у подальшому.
Апелянтом не надані документи, що можуть вважатись належним доказом, які свідчать про можливість сплати апелянтом судового збору.
Отже, матеріали справи не містять підтвердження належними доказами щодо можливого фінансування цих витрат найближчим часом, що не може бути підставою для подальшого подовження процесуальних строків.
Отже, недоліки, зазначені в ухвалі апеляційної інстанції, апелянтом не усунуті.
Частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачає, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений строк судом, вона повертається позивачу.
Частиною 8 статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 298 КАС України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом 5 днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За приписами частини шостої статті 298 КАС України, про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Оскільки апелянтом не усунуті недоліки, суд вважає за необхідне повернути заявникові апеляційну скаргу.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, внаслідок невиконання останнім вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини.
При цьому, Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №200/7654/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
В.М. Соколов