Справа № 282/964/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Носач В.М.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
18 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Хмельницькій області на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2025 року (ухвалене в селищі Любар) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції №3 (смт. Ярмолинці)Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Літвінчука Миколи Станіславовича, Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
позивач звернувся до суду з позовом до інспектора відділення поліції №3 (смт. Ярмолинці) Хмельницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Літвінчука Миколи Станіславовича, Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
09 лютого 2026 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року клопотання позивача та відповідача було задоволено та розгляд справи призначено в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч. 5 ст.195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Однак, розгляд справи в режимі відеоконференції не відбувся, у зв'язку з технічним збоєм, що підтверджується Актом Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року.
10 лютого 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що інспектором відділення поліції №3 (смт Ярмолинці) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Літвінчуком М.С. 13.07.2025 складено постанову серії ЕНА №5211142 від 13.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що водій ОСОБА_1 об 11 годині 26 хвилин на 217 км автодороги «Житомир-Чернівці» (в межах с.Солобківці) керував транспортним засобом «Mercedes- Benz Sprinter 412 D» д.н.з. НОМЕР_1 лобове скло якого було затоновано, а також протектор шин заднього лівого колеса було зношено, тобто висота малюнка протектора шин не відповідає нормам, чим порушив п. 31.4.5 (а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статі 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема ч.1 ст.121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України "Про національну поліцію".
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 31.4.5. Правил дорожнього руху України визначено: Колеса і шини: а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм.
Відповідно до пункту 31.4.7. Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
Примітка на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів.
Диспозиція ч.1 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підтвердження факту порушення ОСОБА_1 п.31.4.5. Правил дорожнього руху України, відповідачем надано суду першої інстанції фотознімки та матеріали відеозйомки, на яких на думку останнього зафіксовано подію, про яку йдеться в оскаржуваній постанові.
Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що на жодному із них належним чином не зафіксовано, що протектори шин автомобіля мають залишкову висоту протектора менше 1,0 мм.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані відповідачем матеріали відеозаписів, через відсутність на останніх належної фіксації події адміністративного правопорушення, не можуть вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження факту адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не складався, як доказ в розумінні вимог статті 251 КУпАП, акт перевірки технічного стану транспортного засобу на предмет невідповідності типу малюнка протектора шин визначеним у ПДР України стандартам. Матеріали справи не містять належних доказів щодо фіксації такої несправності. Зокрема не додано належних фотозображень шин, що вказують на таке порушення після зупинки автомобіля.
У Правилах дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, викладений перелік технічних несправностей транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація таких транспортних засобів, до яких, зокрема, п.п. 31.4.7.«в» ПДР України віднесено встановлені на скло додаткові предмети або нанесені покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю.
До вказаного пункту Правил є примітка про те, що на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів.
Тобто, саме ГОСТ 5727-88, регламентує ступінь затемнення стекол автомобіля, відповідно до якого світлопропускання стекол, що забезпечують видимість для водія має бути не менше ніж: 75% - для вітрових стекол; 70% - для стекол, які не є вітровими, що входять до поля огляду водія, яке визначає передню оглядовість. Світлопропускання інших стекол, які не є вітровими, не нормується.
Отже, наявність нанесеного покриття на лобовому склі, що обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», Цей стандарт поширєються на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування. Стандарт установлює вимоги щодо безпечності та методи контролювання технічного стану КТЗ, що перебувають в експлуатуванні.
Згідно п. 6.8.6 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України Колісні транспортні засоби «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено розміщувати предмети (за винятком талона про технічний огляд у правій нижній частині вітрового скла та інших документів згідно з законодавством) або наносити покриви, які обмежують огляд з місця водія, відвертають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть спричинити небезпеку травмування учасників дорожнього руху.
До вказаного пункту ДСТУ є примітки про те, що у верхній частині вітрового скла дозволено встановлювати смугу прозорої кольорової плівки, ширина якої не перевищує мінімальної відстані між верхніми межами вітрового скла і зони його очищування склоочисниками. Примітка За наявності зовнішніх дзеркал з обох боків КТЗ категорії М1 дозволено встановлювати на задньому склі жалюзі або штори.
Відповідно до п. 6.8.7 ДСТУ 3649:2010 світлопропускання вітрового скла має бути не менше ніж 75 %, а всіх інших стекол не менше ніж 70 %. Примітка 1: світлопропускання стекол, що не входять до зони оглядання з місця водія вперед та за умови встановлення зовнішніх дзеркал з обох боків КТЗ, може бути менше ніж 70 %. Примітка 2: дозволено не контролювати світлопропускання стекол КТЗ за наявності їхнього маркування згідно з ДСТУ UN/ECE R 43-00 та відсутності додаткового покриву, що зменшує світлопропускання.
Пунктом 7.8.3 ДСТУ 3649:2010 визначено, що для визначення світлопропускання стекол КТЗ відповідно до 6.8.7 застосовують метод, викладений у рекомендаціях (настановах) підприємства-виробника відповідного спеціального обладнання.
Таким чином, для встановлення порушення ОСОБА_1 пункту 31.4.7. Правил дорожнього руху України та наявності складу адміністративного правопорушення, працівнику поліції необхідно було встановити, що водій керував транспортним засобом, у якого затоноване лобове скло тонувальною плівкою, світлопропускання якого менше 75 %.
Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження винуватості позивача відповідач надав відеозапис, однак не надав докази, що об'єктивно вказують на наявність на лобовому склі транспортного засобу, яким керував позивач, встановлених сторонніх предметів, що заважали оглядовості з місця водія та порушували його прозорість, хоча для перевірки ступеня пропускання видимого світла (світлопропускання) повинен був використовуватися спеціальний вимірювальний прилад, який визначає ступінь світлопропускання скла.
Судом першої інстанції встановлено, що жодного дослідження властивостей лобового скла, у тому числі замірів прозорості, інспектором поліції не проводилося.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 1 ст.247 КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду на вимоги чинного законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами поліції, які зобов'язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.
Таким чином на переконання колегії суддів, відповідачем в порушення вимог ст.77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови і у даному випадку відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що позивач вчинив адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП.
Разом з тим, спірна постанова про адміністративне правопорушення, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити провадження у справі.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії ЕНА № 5211142 від 13.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 08 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.