18.02.26
33/812/84/26
Справа №945/1638/25
Провадження № 33/812/84/26
Категорія: ст.122-4 КУпАП
Іменем України
18 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання - Шурмою Є.М.,
за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , - адвоката Павлюка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Грицуляка Тараса Петровича, на постанову, яку ухвалив суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М. у приміщенні цього суду 22 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №405657 від 29 липня 2025 року, ОСОБА_1 28 липня 2025 р. о 21 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Пежо 308», державний номерний знак НОМЕР_2 , в с. Сапетня Миколаївського району Миколаївської області по вул.Морозівська,1, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував інтервалу дистанції та здійснив наїзд на металевий паркан, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце пригоди, чим порушив вимоги підпункту 2.10.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвокат Грицуляк Т.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, скасувати, в решті постанову судді - залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції - 22 січня 2026 року з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення - 29 липня 2025 року закінчилися строки, передбачені частиною 2 статті 38 КУпАП. Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею38 цього Кодексу. При цьому, захисник зауважує, що наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того ОСОБА_2 зазначає, що тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року та науково-консультативним висновком НКР при ВАСУ, відповідно до якого під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Проте, суд першої інстанції, незважаючи на закінчення строків передбачених ст. 38 КУпАП, отримавши від захисника ОСОБА_1 адвоката Павлюка С.М. клопотання про негайне закриття провадження у справі, продовжив з'ясування обставин та дослідження доказів та визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого с. 122-4 КУпАП.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Павлюка С.М. та перевіривши матеріали справи та законність постанови судді суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 статті 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Вимоги вказаних правових норм були дотримані суддею суду першої інстанції в повному обсязі.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, виходив з того, що наявними у справі про адміністративне порушення доказами доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП (залишення місця дорожньо-транспортної пригоди).
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясовував всі обставини справи та правильно надав оцінку доказам, які містяться в матеріалах адміністративної справи.
Так з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №405657 від 29 липня 2025 року вбачається, що 28 липня 2025 р. о 21 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Пежо 308», державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул.Морозівська,1 в с. Сапетня Миколаївського району Миколаївської області, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував інтервалу дистанції та здійснив наїзд на металевий паркан, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце пригоди. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та заперечень, у графі «пояснення» він зазначив, що «претензій не маю, згоден».
Згідно підпункту «а» пункту 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила), порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Викладене у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №405657 від 29 липня 2025 року підтверджується:
- письмовими поясненнями від 28 липня 2025 року, які відібрані інспектором СРПП відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області на місці події - ДТП в с. Сапетня самого ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 28 липня 2025 р. о 21.30 год. знаходився в стані алкогольного сп'яніння та вчинив ДТП, наїхавши на паркан, після чого залишив місце події, а також свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що 28 липня 2025 року о 21.30 год., перебуваючи за місцем проживання у будинку почули звук удару, а коли вийшли на вулицю - побачили, що автомобіль «Пежо 308», державний номерний знак НОМЕР_2 , «скоїв ДТП», водій якого ОСОБА_1 з місця пригоди поїхав;
- рапортом інспектора српп відділення поліції №5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області Аркуш В.С.
Усі наведені докази підтверджують, що ОСОБА_1 , ставши учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив її місце.
З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП. Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в постанові.
Будь-яких доказів, які б спростовували викладені обставини суду представлено не було та у матеріалах справи відсутні.
Не наведене аргументів на спростування порушення ОСОБА_1 вимог підпункту «а» пункту 2.10 Правил і в клопотання захисника Грузевича М.О. про закриття провадження, яке було подано до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі.
За таких обставин, суд першої інстанції дотримався вимоги статей 252, 280 КУпАП щодо оцінки доказів, які ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності та з'ясуванні, чи винна дана особа у вчинені адміністративного правопорушення, а при апеляційному розгляді встановлено, що досліджені докази на які посилається апелянт, отримані у встановленому порядку та об'єктивно, в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 в скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є помилковим у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення та відхиляється.
Суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Так, законодавче регулювання питання закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення у зв'язку зі спливом строків накладення адміністративного стягнення здійснюється, зокрема, статтею 38, пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді), коли цей строк становить 3 місяці.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі частини 1 статті 38, пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов:
- вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;
- сплив встановленого законом двомісячного (або тримісячного) строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності, відповідальність за яке передбачена КУпАП.
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення. Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Водночас, слід враховувати, що однією з самостійних підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення законодавець визначає відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП).
Тобто у разі якщо факту вчинення адміністративного правопорушення встановлено не буде, то провадження у справі підлягатиме закриттю на підставі пункту 1 (відсутність події і складу адміністративного правопорушення), а не пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП (закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу).
Доводи апеляційної скарги про те що, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, є безпідставним, оскільки відповідно до положень пункту 7 статті 247 КУпАП закриття провадження у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення можливо лише в разі встановлення судом в діях правопорушника ознак адміністративного правопорушення але закінчення на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.
Щодо посилань захисника в апеляційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду, апеляційний суд не може дати такому аргументу оцінку, оскільки заявником не вказаний номер та дата постанови Верховного Суду, в якому викладений правовий висновок. До того ж справи даної категорії - про притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, які підвідомчі судам, в касаційному порядку не переглядаються.
Щодо додатково викладених захисником ОСОБА_5 аргументів в суді апеляційної інстанції необхідно зазначити, що відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд не встановив порушення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Так, посилання адвоката на те, що розгляд справи неодноразово відкладався не є підставою для скасування судового рішення у справі, яка переглядається. Стосовно того, що судове засідання 22 січня 2026 року було затримано на значний час, а після намагання розпочати його в режимі відеоконференції не відбулося через поганий зв'язок і за повідомлення секретаря суду було відкладено, не підтверджується матеріалами справи, оскільки згідно протоколу судового засідання від 22 січня 2026 року засідання суду відбулося за відсутності учасників і зауваження на правильність такого протоколу не подавались.
Крім того в суді апеляційної інстанції захисник Грузевича М.О. був присутній в режимі відеоконференції, надав пояснення та брав участь у дослідженні судом доказів у справі.
Також не заслуговують на увагу твердження адвоката про не дослідження судом першої інстанції доказів у справі, оскільки у постанові викладені мотиви, виходячи з яких суд зробив висновок про доведеність висунутого ОСОБА_1 звинувачення.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд дійшов законного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, та обґрунтовано закрив провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, підстав скасування постанови суд в частині визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, суд апеляційної інстанції не знаходить.
Керуючись статтями 283, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Грицуляка Тараса Петровича залишити без задоволення, постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, та провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.М.Базовкіна