Справа № 320/5443/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
18 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка призвела до ненарахування та невиплати позивачці відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.04.2009 по 06.05.2023 року компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 30.04.2010 у справі №2-a-97/10/1023;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» нарахування та виплату позивачці за період з 01.04.2009 по 06.05.2023 компенсації втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 30.04.2010 у справі №2-а-97/10/1023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду від 30.04.2010 у справі №2-а-97/10/1023 відповідач виплатив позивачу увесь нарахований борг пенсії лише 06.05.2023, не здійснивши нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з 01.04.2009 по 06.05.2023 року компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 30.04.2010 у справі №2-a-97/10/1023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 по 06.05.2023 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 30.04.2010 у справі №2-а-97/10/1023.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Зазначена апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно, перерахунок пенсії проведено згідно постанови Славутицького міського суду Київської області № 2-а-97/10/1023 від 30 квітня 2010 року, та як наслідок встановлення доплати за понаднормовий стаж до пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» законодавством не передбачено.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи».
Постановою Славутицького міського суду Київської області від 30 квітня 2010 року у справі №2-а-97/10/1023, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.09.2011, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі перерахувати ОСОБА_1 з 1 квітня 2009 року основну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2009 року підвищити її пенсію на одну мінімальну заробітну плату, розмір якої встановлено законом відповідно до статті 39 Закону № 796-XII як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та виплатити перераховану суму основної, додаткової пенсії та підвищення пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 11.09.2023 №1000-0202-8/136628 позивача повідомлено, що на виконання рішення суду у справі №2-а-97/10/1023 проведено нарахування та виплату заборгованості по пенсії за період з 01.04.2009 по 30.04.2023 в розмірі 42693,54 грн.
У свою чергу, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним призначенням та виплатою пенсії починаючи з 01.04.2009.
Листом від 11.09.2023 №1000-0202-8/136628 відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації за втрату частини доходів, посилаючись на те, що погашення заборгованості належить до компетенції органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Вважаючи, що порушення строків виплати заборгованості з пенсії є підставою для нарахування спірної компенсації, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки иплату перерахованої та нарахованої пенсії на виконання рішення суду було здійснено лише 06.05.2023, тому у спірному випадку має місце несвоєчасна виплата сум пенсії відповідачем за період з 01.04.2009 по 06.05.2023, відтак позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за вказаний період.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).
У силу вимог пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
Згідно із пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу.
При цьому, за правилами статтей 3-5 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
У той же час, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.
Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Славутицького міського суду Київської області від 30 квітня 2010 року у справі №2-а-97/10/1023, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11.09.2011, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі перерахувати ОСОБА_1 з 1 квітня 2009 року основну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2009 року підвищити її пенсію на одну мінімальну заробітну плату, розмір якої встановлено законом відповідно до статті 39 Закону № 796-XII як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю та виплатити перераховану суму основної, додаткової пенсії та підвищення пенсії.
На виконання постанови Славутицького міського суду Київської області від 30 квітня 2010 року у справі №2-а-97/10/1023, відповідачем перераховано ОСОБА_1 з 1 квітня 2009 року основну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перераховано додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 квітня 2009 року підвищено її пенсію на одну мінімальну заробітну плату, розмір якої встановлено законом відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Тобто, виплата заборгованості за постановою Славутицького міського суду Київської області від 30 квітня 2010 року у справі №2-а-97/10/1023 відбулась 06.05.2023 через 13 років.
Отже, в спірному випадку має місце несвоєчасна виплата сум пенсії відповідачем за період з 01.04.2009 по 06.05.2023, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за вказаний період.
У свою чергу, висновок щодо зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат, за період з моменту неправомірного нарахування пенсії відповідачем до моменту фактичної її виплати викладений Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 у справі №814/1428/18 та підтриманий у постанові від 21.08.2023 у справі №460/6767/20.
Відтак, оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням позивачеві пенсії пенсійним органом, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко