17 лютого 2026 рокум. Рівне№460/4094/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
1. Стислий виклад позицій учасників справи
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач або контролюючий орган), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 19.02.2025 №003438090116.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що відповідачем проведено фактичну перевірку кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач здійснює свою господарську діяльність. Зазначає, що за результатами фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог: ч. 16 ст. 62 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1251, п. 226.1, п. 226.9 ст. 226 ПК України та на підставі акту фактичної перевірки від 30.01.2025 року №2160/ж5/17-00-09-01-12/ НОМЕР_1 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.02.2025 №003438090116, яким до позивача застосував фінансові санкції на загальну суму 24000,00 гривень. Позивач зауважує, що контролюючим органом встановлено реалізацію алкогольних напоїв з однаковими марками акцизного податку - реалізація алкогольних напоїв тричі з маркою акцизного податку, що дублюється, а саме: AEGY 572633 (фіскальний чек №718 від 26.03.2024 та №738 від 28.03.2024), тобто встановлено продаж алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251 (марками акцизного податку з однаковими реквізитами), водночас позивач звертає увагу на зазначення в акті перевірки від 30.01.2025 даних лише щодо двох чеків, де згідно фіскального чека №738 від 28.03.2024 суб'єктом господарювання реалізовано коктейль алкогольний Chanel №7 на суму 200,00 грн, акцизна марка AEGY 572633, а згідно фіскального чека №718 від 26.03.2024, суб'єктом господарювання реалізовано безалкогольний напій кока-кола на суму 35,00 грн, який не позначається маркою акцизного податку. З огляду на вказане позивач вважає, що оскільки матеріали перевірки не містять жодних доказів про порушення позивачем вимог законодавства, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що контролюючим органом за результатом проведеного аналізу бази даних СОД РРО (почекова інформація), здійснено аналіз та співставлення інформації щодо відображення у фіскальних чеках цифрового значення та штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) та встановлено систематичну реалізацію позивачем алкогольних напоїв з однаковими реквізитами марок акцизного податку, які зазначені у розрахункових документах. Зокрема зазначає, що згідно з електронними копіями розрахункових документів, що надходять до органів ДПС встановлено 3 факти реалізації алкогольних напоїв з маркою акцизного податку AEGY572633, що дублюється, а саме: згідно фіскального чеку від 26.03.2024 року №718 придбано алкогольний напій Коктейль алкогольний ГРАНАТОВИЙ ШПРИЦ з акцизною маркою AEGY572633 Згідно фіскального чеку від 28.03.2024 року №738 придбано 2 алкогольні напої Коктейль алкогольний CHANEL №7 з однаковою акцизною маркою AEGY572633. Тобто, на думку відповідача, податковим органом встановлено реалізацію позивачем алкогольних напоїв що вважаються не маркованими згідно з підпунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України. Відповідач також зауважує, що склад правопорушення, за яке п. 11 ч. 2 ст. 72 Закону №3817 передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, отже хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім порушенням норм щодо правил торгівлі такими напоями є, зокрема реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку. Відповідач вважає, що належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем не спростовано, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивач скористався правом на подання відповідь на відзив відповідача та подав до суду свою відповідь на відзив відповідача, у якому позивачем в обґрунтування заперечень на відзив відповідача зазначено, що відповідачем долучено документ із назвою «Інформація СОД «РРО», водночас на думку позивача, таку таблицю неможливо ідентифікувати як «Дані системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій ДПС України», зокрема з наведеної таблиці неможливо встановити що дані сформовані з інформаційних баз ДПС України, а також з аналізу наведених у таблиці даних позивач вважає, що такі дані в таблицю внесено ревізорами власноруч, при цьому посилання на веб-ресурс в якому сформовано таблицю також відсутнє. Позивач також наголошує на тому, що проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі листа ДПС України від 28.02.2024 №5389/7/99-00-09-02-01-07 без наявності підстав для її призначення також не може мати наслідком визнання законним податкового повідомлення - рішення №003438090116 від 19.02.2025. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити їх у повному обсязі.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 05.03.2025 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 05.03.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 10.03.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання до суду інших заяв по суті спору.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, подав 27.03.2025 до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив відповідача та подав 01.04.2025 до суду свою відповідь на відзив, у якій позивачем викладено свої заперечення проти відзиву.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрована в установленому законом порядку з 30.10.2023, номер запису 2010350010002328168, а основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 56.30 Обслуговування напоями.
Наказом Головного управління ДПС в Рівненській області від 28.01.2025 №286-п «Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 » на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755/VI, із змінами та доповненнями, статті 72 Закону України від 18.06.2024 р. № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біостанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та відповідно до здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, листа ДПС України від 28.02.2024 р. №5389/7/99-00-09-02-01-07, та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, наказано провести фактичну перевірку з метою перевірки дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів ФОП ОСОБА_1 у кафе «RESET» за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 29.01.2025р. терміном на 10 діб. Період діяльності що перевіряється згідно статті 102 ПКУ.
На підставі зазначеного наказу Головним управлінням ДПС в Рівненській області видано направлення на перевірку №440/Ж3/17-00-09-01-11 від 28.01.2025, №441/ Ж3/17-00-09-01-11 від 28.01.2025 для проведення вказаної перевірки в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .
29.01.2025 Головним управлінням ДПС в Рівненській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці, а саме кафе «RESET» за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки за реєстраційним номером №2160/ж5/17-00-09-01-12/3288615205 від 30.01.2025. Відповідно до п. 3 вказаного акту (довідки) фактичної перевірки встановлено такі порушення: реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме за даними системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій ДПС України встановлено реалізацію алкогольних напоїв із марками акцизного податку, які мають однакові серію та номер, зокрема тричі реалізовано алкогольні напої із марками акцизного податку AEGY 572633 (фіскальний чек №718 від 26.03.2024 та №738 від 28.03.2024), чим порушено вимоги ч. 16 ст. 62 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1251.
Висновками Акту перевірки від 30.01.2025 встановлено порушення вимог:
- п. 16 ст. 62 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1251;
- п. 226.1, п. 226.9 ст. 226 ПК України.
За результатами розгляду матеріалів акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2025 № 003438090116, згідно з яким за порушення ч. 16 ст. 62 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України (із змінами та доповненнями) та згідно із п. 11 ч. 2 ст. 73 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 24000,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, а норми статті 67 Конституції України передбачають обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзаци 1 та 2 пункту 1.1 статті 1 ПК України).
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України. Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Згідно з пунктом 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5 вказаної статті).
За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (п. 82.3. статті 82 цього Кодексу).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У спірних правовідносинах у цій справі фактична перевірка здійснювалася відповідачем з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань в сфері обігу підакцизних товарів та проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
З наказу Головного управління ДПС в Рівненській області від 28.01.2025 №286-п «Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 » суд встановив, що підставою для перевірки серед іншого зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яким передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Тобто, фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом за обов'язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2024 по справі №420/9909/23, серед іншого, сформував такий висновок: « 59. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним».
На розвиток цієї позиції Верховний Суд у своїй постановах від 19.02.2025 у справі №280/2619/24 виснував, що наявність листа Державної податкової служби України про ймовірні порушення, є достатньою підставою, в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, для призначення та проведення фактичних перевірок.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації, яка свідчить про можливі порушення дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Окрім цього суд зазначає, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала висновок про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду в подальшому було відображено у послідовній практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі № 600/1402/22-а.
У ході розгляду справи суд встановив, що на підтвердження підстав для проведення фактичної перевірки відповідач надав лист ДПС України від 28.02.2024 №678/17-00, у якому Державна податкова служба України повідомила, що з метою забезпечення ефективної роботи щодо запобігання та боротьби із незаконним обігом алкогольних напоїв є необхідність в організації та проведенні контрольно-перевірочних заходів суб'єктів господарювання, що зазначені в додатку 1 до цього доручення, які протягом січня 2024 року здійснювали реалізацію алкогольних напоїв із незначними виторгами через РРО ПРРО, де зокрема у додатку 1 зазначено про ФОП ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що в наказі №286-п від 28.01.2025 «Про проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 » підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: провести фактичну перевірку з метою перевірки дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів ФОП ОСОБА_1 та на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755/VI, із змінами та доповненнями, статті 72 Закону України від 18.06.2024 р. № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біостанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) та відповідно до здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, листа ДПС України від 28.02.2024 р. №5389/7/99-00-09-02-01-07.
Тобто, зі змісту цього наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки так і фактична підстава з посиланням на наявну інформацію про можливі порушення з розкриттям її змісту. Отже, вищевказані доводи позивача щодо неправомірності проведення контролюючим органом фактичної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час призначення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного ППР.
Досліджуючи зміст порушень, покладених в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступних міркувань.
В оскаржуваному рішенні від 19.02.2025 №003438090116, винесеному на підставі акта перевірки №2160/ж5/17-00-09-01-12/3288615205 від 30.01.2025, встановлено порушення позивачем вимог ч. 16 ст. 62 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Фактична перевірка згідно вказаного акта, відбулась 29.01.2025 посадовими особами відповідача в кафе «RESET» за адресою: АДРЕСА_1 . У пункті 3 акту перевірки зазначено про встановлені у ході перевірки порушення, зокрема: реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме за даними системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій ДПС України встановлено реалізацію алкогольних напоїв із марками акцизного податку, які мають однакові серію та номер, зокрема тричі реалізовано алкогольні напої із марками акцизного податку AEGY 572633 (фіскальний чек №718 від 26.03.2024 та №738 від 28.03.2024), чим порушено вимоги ч. 16 ст. 62 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1251.
Щодо виявлених контролюючим органом порушень, суд зазначає таке.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості висновків контролюючого органу про порушення з боку позивача законодавства у сфері обігу підакцизних товарів суд зазначає, що станом на дату проведення фактичної перевірки основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України врегульовувалися Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 за №3817-ІХ (далі - Закон №3817-ІХ), який набрав чинності 27.07.2024.
За приписами пунктів 2, 76, 51 статті 1 Закону №3817-ІХ наведені такі визначення:
алкогольний напій - напій, одержаний шляхом спиртового бродіння крохмалевмісної чи цукровмісної сільськогосподарської продукції або вироблений на основі спирту етилового та/або спиртового дистиляту, та/або іншого алкогольного напою, з вмістом спирту етилового понад 0,5 % об., який відповідає товарним позиціям 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 % об. та більше, що відповідає товарній підкатегорії 2103 90 30 00 та товарній підпозиції 2106 90 згідно з УКТЗЕД;
роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування;
місце роздрібної торгівлі - місце реалізації товарів (продукції), у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, в якому проводяться розрахункові операції, або місце реалізації товарів (продукції), з якого здійснюється їх відвантаження для подальшої доставки до кінцевих споживачів. Проведення розрахункових операцій у такому місці роздрібної торгівлі здійснюється через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у передбачених законодавством випадках - із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформлюється через них продаж інших товарів. Торговельна площа місця роздрібної торгівлі алкогольними напоями, крім пива та/або сидру і перрі (без додавання спирту), та/або збродженими напоями, одержаними виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 % об. (без додавання спирту) має становити не менше 20 метрів квадратних.
Згідно з частиною 16 статті 62 Закону №3817-ІХ алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.
Водночас, як визначено підпунктами 14.1.4, 14.1.145, 14.1.107, 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України:
акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції); підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку;
марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів;
маркування алкогольних напоїв тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
До підакцизних товарів належать, зокрема, спирт етиловий, спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу "живого" бродіння) (пункт 215.1 статті 215 ПК України).
Статтею 226 ПК України передбачено процедуру виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів. За змістом пункту 226.1 статті 226 Кодексу у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (пункт 226.3 статті 226 ПК України).
На виконання вимог пункту 226.6. статті 226 ПК України маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Як встановлено пунктом 226.7. статті 226 Кодексу кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
У силу приписів пункту 226.9 статті 226 ПК України, вважаються такими, що немарковані:
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;
вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;
алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Постановою Кабінету Міністрів України затверджено "Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах" від 27.12.2010 за №1251 (далі - Положення №1251).
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення №1251 підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - покупці марок), подають засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги" щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку (далі - продавець марок) для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію: попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, реквізити документа/документів (номер, дата платіжної інструкції та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці. Поняття "продавець марок акцизного податку" вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України.
Також пунктом 5 Положення №1251 установлено, що марка для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), вітчизняного виробництва виготовляється у зеленій кольоровій гамі, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, вітчизняного виробництва - червоній, для алкогольних напоїв, крім виноробної продукції (лікеро-горілчана продукція), імпортного виробництва - фіолетовій, для алкогольних напоїв, які є виноробною продукцією, імпортного виробництва - оранжевій. Марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі QR-код) та лінійний штрих-код (далі штрих-код).
На кожну марку наносяться такі реквізити: слова «Україна», «МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ»; позначення виду марки, що складається із слів та літер «алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція)» - «АВ ЛГП». «алкоголь вітчизняний (виноробна продукція)» - «АВ ВП», «алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція)» - «АІ ЛГП», «алкоголь імпортний (виноробна продукція)» - «АІ ВП», індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв); реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків; QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).
Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки. QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки. QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.
Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.
Відповідно до пункту 20 Положення №1251 маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Пунктом 226.11 статті 226 ПК України забороняються ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З аналізу переліку обов'язкових реквізитів марки акцизного податку, наведених у пункті 5 Положення №1251 слідує, що акцизна марка містить комплекс захисних та ідентифікаційних реквізитів, зокрема позначення виду продукції, індекс регіону, серію, унікальний номер, дату виготовлення, суму акцизного податку, кількість продукції в упаковці, а також реквізити покупця (для алкогольних напоїв), штрих-код і QR-код з посиланням на веб-ресурс для перевірки.
При цьому, перелічені вище норми унеможливлюють факт законного (правомірного) повторного використання марки акцизного податку, яка за відповідними реквізитами (серією, номером тощо) виготовлена і видана (продана) лише один раз, одному покупцю (виробнику, імпортеру тощо) в одному примірнику, при цьому передбачена система маркування унеможливлює дублювання акцизної марки або її повторне використання.
При цьому суд повторює, що відповідно до приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер.
Як суд вже зазначив вище, у акті перевірки йдеться про порушення позивачем вимог ч. 16 ст. 62 Закону №3817-ІХ, зокрема посадовими особами контролюючого органу у ході проведення перевірки було встановлено реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме за даними системи обліку даних реєстратора розрахункових операцій ДПС України встановлено реалізацію алкогольних напоїв із марками акцизного податку, які мають однакові серію та номер, зокрема тричі реалізовано алкогольні напої із марками акцизного податку AEGY 572633 (фіскальний чек №718 від 26.03.2024 та №738 від 28.03.2024).
Позивач вважає такі доводи контролюючого органу помилковими та у своїй позовній заяві з посиланням на долучені до позовної заяви фіскальні чеки зазначає, що згідно фіскального чека №738 від 28.03.2024 суб'єктом господарювання реалізовано коктейль алкогольний Chanel №7 на суму 200,00 грн, акцизна марка AEGY 572633, а згідно фіскального чека №718 від 26.03.2024, суб'єктом господарювання реалізовано безалкогольний напій кока-кола на суму 35,00 грн., який не позначається маркою акцизного податку.
Зокрема, з наданих позивачем фіскальних чеків суд встановив, що фіскалький чек №aqFIR3XeVZA (ВН №718) виданий 26.03.2024 о 16:16 год, згідно якого за місцем здійснення позивачем його господарської діяльності було придбано «Кока-колу», а також фіскальний чек №3wAZWyNcq5U (ВН №738) виданий 28.03.2024 о 11:11 год, згідно якого було придбано «Коктейль алкогольний Chanel 7» (акцизна марка AEGY572633).
Водночас, відповідачем до його відзиву також надано фіскальні чеки, зокрема фіскальний чек №xnXlomxSVL8 (ВН №718) виданий 26.03.2024 о 16:59 год, згідно якого у кафе «Reset» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 57 було придбано «Коктейль алкогольний Гранатовий шприц» (акцизна марка AEGY572633), а також фіскальний чек №3wAZWyNcq5U (ВН №738) виданий 28.03.2024 о 11:11 год, згідно якого було придбано «Коктейль алкогольний Chanel 7» (акцизна марка AEGY572633).
Отже, з наданих позивачем та відповідачем фіскальних чеків слідує, що такі містять розбіжності, зокрема у чеках з ВН №718 різні фіскальні номери та час їх видачі, а саме фіскальний чек за №aqFIR3XeVZA виданий 26.03.2024 о 16:16 год (згідно наданого позивачем чеку до його позовної заяви) та фіскальний чек за №xnXlomxSVL8 виданий 26.03.2024 о 16:59 год (згідно наданого відповідачем чеку до його відзиву).
Суд наголошує на тому, що надані позивачем фіскальні чеки, не спростовують факту наявності фіскальних чеків наданих відповідачем, на підставі яких контролюючим органом було встановлено порушення позивачем ч. 16 ст. 62 Закону №3817-ІХ, зокрема факту реалізації алкогольних напоїв із марками акцизного податку, які мають однакові серію та номер, враховуючи також встановлену судом обставину щодо наявності двох чеків з однаковим ВН №718, водночас з різними фіскальними номерами та часом їх видачі, що свідчить про наявність як фіскального чеку №aqFIR3XeVZA (ВН №718) виданого 26.03.2024 о 16:16 год, згідно якого було придбано «Кока-колу», так і фіскального чеку сформованого пізніше в той же день, а саме №xnXlomxSVL8 (ВН №718) виданого 26.03.2024 о 16:59 год, згідно якого було придбано «Коктейль алкогольний Гранатовий шприц» (акцизна марка AEGY572633). Враховуючи наведене, доводи позивача про те, що матеріали перевірки не містять жодних доказів про порушення позивачем вимог законодавства, не відповідають дійсності та суд відхиляє такі як недоведені, оскільки у даному випадку позивач не спростовує інформацію наведену відповідачем у акті перевірки, зокрема щодо реалізації алкогольних напоїв із марками акцизного податку, які мають однакові серію та номер з посиланням на фіскальні чеки №718 від 26.03.2024 та №738 від 28.03.2024, де мають місце бути як фіскальні чеки надані позивачем так і фіскальні чеки надані відповідачем з різним часом їх видачі та фіскальними номерами.
Отже, з наявних у матеріалах справи фіскальних чеків №xnXlomxSVL8 (ВН №718) від 26.03.2024 та №3wAZWyNcq5U (ВН №738) від 28.03.2024 суд встановив, що позивачем за місцем здійснення господарської діяльності, а саме у кафе «Reset» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 57, 26.03.2024 о 16:59 год було реалізовано «Коктейль алкогольний Гранатовий шприц» (акцизна марка AEGY572633) та 28.03.2024 о 11:11 год реалізовано «Коктейль алкогольний Chanel 7» (акцизна марка AEGY572633), що свідчить про дублювання акцизної марки та її повторне використання з реалізації різних алкогольних напоїв.
Окремо слід зазначити, що у ході проведення фактичної перевірки, контролюючим органом використовувалась інформація з системи обліку даних РРО, про що також зазначено у акті фактичної перевірки від 30.01.2025 у пункті 9. Таку інформацію з СОД РРО відповідачем долучено до його відзиву, з якої прослідковується відповідність вказаної у СОД РРО інформації про найменування господарської одиниці, в якій проводилась перевірка, номери та дату видачі фіскальних чеків, а також серія і номер акцизних марок реалізованих напоїв, з інформацією зазначеною у фіскальних чеках №xnXlomxSVL8 (ВН №718) від 26.03.2024 та №3wAZWyNcq5U (ВН №738) від 28.03.2024.
Суд зазначає, що згідно абзаців 3, 4, 5 пункту 1.2 "Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 за №1057 (далі - Порядок №1057):
- національна система масових електронних платежів (НСМЕП) - банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги, видача готівкових грошей та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, розробленою НБУ;
- система зберігання і збору даних РРО (СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України;
- система обліку даних РРО (СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Відповідно до підпункту 14.1.562 пункту 14.1 статті 14 ПК України взаємодія між платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами з питань реалізації прав та обов'язків, визначених цим Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, реалізується, серед іншого, через - інші засоби, бази даних, реєстри, що ведуться в електронному вигляді, інформаційні, телекомунікаційні, інформаційно-телекомунікаційні системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Згідно підпункту 193.1.3 пункту 193 статті 19 ПК України державні податкові інспекції формують та ведуть, поряд з іншим, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Підпунктом 83.1.2 пункту 83.1. ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків, поряд з іншим, є податкова інформація.
Згідно пункту 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (надалі по тексту також Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2. пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу.
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 вказав, що аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки".
Висновки щодо правомірності використання контролюючим органом при проведенні фактичних перевірок інформації, внесеної і зафіксованої у встановленому порядку до Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій сформовані Верховним Судом у постановах від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, від 30.01.2025 у справі №280/6829/23 і від 06.02.2025 у справі №120/11036/23.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що здобуті податковим органом із системи зберігання і збору даних РРО відомості, є належними доказами, на підставі яких суд може встановити обставину та підтвердити склад податкового правопорушення, встановлений контролюючим органом у відношенні до платника податків, відтак судом враховані дані, які містяться у системі обліку даних РРО.
Отже, оскільки марки акцизного податку у фіскальних чеках №xnXlomxSVL8 (ВН №718) від 26.03.2024 та №3wAZWyNcq5U (ВН №738) від 28.03.2024 дублюються, то це свідчить про порушення позивачем приписів статті 62 Закону №3817-ІХ, пункту 226.7 статі 226 ПК України, пункту 5 Положення №1251, а отже реалізовані ним алкогольні напої не можуть вважатися маркованими в порядку, визначеному законодавством (така продукція вважається немаркованою).
Пунктом 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ встановлена відповідальність суб'єктів господарювання за виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом), застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім порушенням норм Закону №3817-ІХ щодо правил торгівлі такими напоями є саме виробництво/ зберігання/ транспортування/ реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або які вважаються немаркованими (марковані з відхиленням від вимог Положення №1251).
Суд зазначає, що позивач як суб'єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки. Окрім того, Положення №1251 містить опис зразка (розміру та реквізитів) марки акцизного податку для алкогольних напоїв, що надає змогу будь-якій особі перевірити відповідність марки акцизного податку вимогам чинного законодавства.
З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази суд зазначає, що матеріалами фактичної перевірки згідно з електронними копіями розрахункових документів, що надходять до органів ДПС, встановлено факти реалізації позивачем алкогольних напоїв з марками акцизного податку, що повторюються. Такі докази є належними та достатніми для підтвердження факту продажу на господарській одиниці, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , алкогольних напоїв, маркованих з відхиленням від вимог Положення №1251 (марками акцизного податку з однаковими реквізитами), внаслідок чого відповідачем правомірно застосовано до позивача фінансові санкції за порушення вимог ч. 16 ст. 62 Закону №3817-ІХ.
Окрім того, судом не встановлено допущення відповідачем порушень під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, які могли би слугувати самостійною підставою для звільнення позивача як платника податків від відповідальності за встановлене фактичною перевіркою порушення.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення щодо позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області (місцезнаходження: вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 44070166).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК