Справа № 420/4570/25
18 лютого 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення терміну виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 18.07.2022 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 18.07.2022 в загальній сумі 128054,90 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року - змінено, викладено абзац другий та абзац третій його резолютивної частини у наступній редакції:
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року до 31.01.2020 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.01.2020 в загальній сумі 56 014,20 грн (із розрахунку 2 435,40) грн щомісячно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року - залишено без змін.
04.02.2026 року представник військової частини НОМЕР_1 подав заяву, в якій останній просить: відстрочити виконання судового рішення від 28 липня 2025 року у справі №420/4570/25 з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, до надходження коштів на виконання рішення суду на рахунок військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив таке.
Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як розпорядником бюджетних асигнувань вищого рівня є Міністерство оборони України. У зв'язку з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат військової частини на виконання рішень судів, військова частина вимушена кожного разу звертатись до Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо фінансування витрат на виконання рішень судів.
Командування військової частини НОМЕР_1 вживає всіх необхідних заходів щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Зокрема начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 у грудні 2025 р. та січні 2026 р. (після набрання рішенням остаточної законної сили та винесення ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 09 грудня 2025 р.) було направлено заявки на фінансування за КЕКВ 2800 на ім'я начальника забезпечувального фінансового органу ІНФОРМАЦІЯ_1 , але станом на теперішній час кошти на виконання рішення суду на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надійшли.
Військова частина НОМЕР_1 здійснює операції за бюджетними коштами спрямованими на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом згідно Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI (зі змінами), не є розпорядником бюджетних коштів і має вид діяльності у сфері оборони, в зв'язку з цим отримує цільові призначення та відповідне фінансування за кошторисами Міністерства Оборони України, що істотно ускладнює виконання рішень судів.
Розглянувши заяву військової частини НОМЕР_1 суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до положень частини третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст.378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, із змісту даної норми висновується, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.
Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно ч.4 ст.378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Інститут розстрочення та відстрочення виконання рішення суду впроваджений саме з метою забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд зазначає, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжкий фінансовий стан не є тією виключною обставиною, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, які б давали підстави для відстрочення виконання судового рішення.
Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Законом України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Суд зазначає, що надання відстрочення виконання рішення суду у даній справі може призвести до порушення майнових інтересів позивача.
Також судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до якої несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява N 41510/98, п. 27).
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. І саме Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява N 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Водночас відсутність на рахунках боржника коштів не є тією виключною підставою (непереборною обставиною), з якою законодавець пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
Між тим, невиконання відповідачем рішення суду не є підставою для відстрочення його виконання.
Суд також враховує п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі “Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип “належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у справі № 420/4570/25 з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 року слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293, 378 КАС України, суд,
У задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у справі № 420/4570/25 з урахуванням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Андрухів