18 лютого 2026 року м. Київ справа №320/60471/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 у відповідності до Порядку проведення призову громадян період,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та за результатами розгляду якої прийняти рішення, яким надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за наслідками розгляду заяви не прийняв, що, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з моменту отримання ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.
Відповідач своїм правом на подання відзив на позовну заяву не скористався, відзив до суду не надав. Відтак, суд вирішує справу на підставі ненаявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданого повторно 05 квітня 2024 року Святошинським ВРАЦС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).
ОСОБА_2 відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 259217 є особою з інвалідністю другої групи з 06.06.2023 довічно. Інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати відсутні, що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 , виданого 01 грудня 2023 року Київським відділом реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).
Відповідно до п. 13 ч. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХII (далі - Закон № 3543-XI) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
16 вересня 2024 року позивач звернувся до комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, у якій просив оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивачем були долучені: копія паспорта позивача, копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, копія паспорту ОСОБА_2 , копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_2 , копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , копія довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією, копія свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 , копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , копія військово - облікового документу.
Заяву разом з додатками позивач надіслав поштою на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення до листа та накладною №0101911581982. Заява отримана відповідачем 18.09.2924, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Не отримавши відповідь на подану заяву, 07 жовтня 2024 року, адвокат Бойко С.С. в інтересах позивача, звернувся із заявою до відповідача та просив письмово повідомити інформацію щодо надання відстрочки згідно заяви від 16.09.2024.
Однак, станом на день звернення з позовної заявою до суду жодної відповіді ані на заяву про надання відстрочки від 16.09.2024, ані на адвокатський запит від 07.10.2024 позивачу не надходило.
Враховуючи вищевикладене, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (далі-Положення), встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 11 Положення передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Згідно з пунктом 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року (далі - Порядок) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Пунктом 57 Порядку встановлено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Згідно з пунктом 58 Порядку за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідно до пункту 60 Порядку комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач16.09.2024 звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказана заява була отримана відповідачем 18.09.2024, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0101911581982.
Суд зазначає, що п. 60 Порядку №560 містить імперативні приписи, які встановлюють обов'язок Комісії здійснити розгляд заяви особи та документів, що підтверджують право на відстрочку та ухвалити рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
З урахуванням наведеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, мав прийняти рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.
При цьому, відповідач не надав до суду доказів на підтвердження реєстрації та розгляду заяви позивача, або надання останньому обґрунтованої відмови в задоволенні вказаної заяви.
В зв'язку із наведеним, суд вважає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про вмотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на встановлені судом обставини, з метою захисту порушених прав позивача, слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 у відповідності до Порядку проведення призову громадян період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Щодо вимоги позивача зобов'язати прийняти рішення, яким надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає, що питання про надання відстрочки вирішується саме відповідачем та належить до дискреційних повноважень останнього. Відтак, вимоги в цій частині, з урахуванням обраного позивачем способу захисту, не підлягають задоволенню.
При цьому, суд зауважує, що в ході розгляду справи не надавалася оцінка наявності або відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки відповідачем не приймалося жодного рішення по суті порушеного питання, що позбавляє суд можливості встановити правомірність або протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо вказаної обставини.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджено квитанцією від 04.12.2024.
Таким чином, в зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити частково;
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2024 у відповідності до Порядку проведення призову громадян період,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560;
В іншій частині позову відмовити;
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 (шістсот п'ять грн 60 коп) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.