18 лютого 2026 рокуСправа №160/2857/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфанова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАНТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/2857/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАНТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАНТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, задоволено:
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 31 липня 2024 року №11522132/43336732 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної ТОВ «ОКТАНТРЕЙД» №2 від 12 квітня 2023 року на користь ТОВ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» за господарською операцією з отримання попередньої оплати у сумі 1017082 один мільйон сімнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 08 коп.. , в т.ч. ПДВ - 66538,08 грн.
Зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «ОКТАНТРЕЙД» №2 від 12 квітня 2023 року на користь ТОВ «ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД» за господарською операцією з постачання пального , оформлену на суму 1017082 один мільйон сімнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 08 коп., в т.ч. ПДВ - 66538,08 грн.
Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) судовий збір у розмірі 1211,50 грн.
Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 1211,50 грн.
09.02.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Заява обґрунтована необхідністю стягненню судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4800 грн..
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надано заперечення відповідачів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які надійшли в системі «Електронний Суд». В обґрунтування відповідачі зазначають, що в даній справі представником позивача не надано не детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Отже не надано жодного розрахунку звідки і чому визначена саме така сума правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Розглянувши питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 1 статті 247 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено можливість вирішення судом питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Аналогічна норма міститься у статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За клопотанням іншої сторони суд може зменшити витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як критерії, визначені ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом застосовуються незалежно від наявності такого клопотання чи будь-яких заперечень іншої сторони у справі.
Змістовно аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, що є релевантним до обставин цієї справи виходячи з тотожності відповідних положень законодавства.
Також суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того чи їх фактично сплачено, чи вони тільки підлягають сплаті, що підтверджується послідовною практикою Касаційного адміністративного суду (наприклад, постанова від 16.02.2023 року по справі №520/562/19).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:
1.Договір про надання правової допомоги №4/01-2025 від 04 квітня 2025 року
2.Акт наданих послуг №1/4/01-2025 від 02 квітня 2025 року.
3.Квитанція до прибуткового касового ордеру №4 від 04 квітня 2025 року.
Згідно Квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 04 квітня 2025 року адвокатом отримано від позивача гонорар у сумі 4800,00 грн за послуги згідно Акту №4/01-2025 від 04 квітня 2025 року.
Передусім суд зауважує, що з вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, від 26.12.2023 року у справі №380/6904/23, а також додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 року у справі №9901/459/21.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 (далі - Положення). В цій справі, оплачуючи послуги готівкою, до суду мали б бути надані прибутковий/видатковий касові ордери, квитанції до них і тд, в зв'язку з чим суд не приймає Довідку як належний доказ оплати послуг. Змістовних пояснень підтвердження оплати послуг Довідкою, а не документами затвердженої форми та змісту позивачем не надано.
Водночас, як вже вказав суд, витрати на адвоката відшкодовуються незалежно від того чи сплачені вони фактично, що прямо передбачено п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України та неодноразово підтверджено Верховний Судом.
Щодо наданих послуг суд зазначає, що в цій справі надано послугу зі складання позовної заяви до суду, інші послуги ( надання відповіді на відзив) надані в ході розгляду справи та є невід'ємними складовими складання позовної заяви та прийняття участі у розгляді справи.
Окремо оцінюючи складність цієї справи суд констатує невисокий рівень складності справи, існування сталих правових позиції Верховного Суду, поширеність юридичних спорів цієї категорії та послідовність правозастосування.
Суд визнає витрати пов'язаними з розглядом цієї справи та наявність значення справи для позивача, оскільки спірне у справі рішення відповідача стосувалося його господарської операції з контрагентом та впливало на право останнього на формування податкового кредиту, що в свою чергу має значення для репутації позивача.
Крім того, посилання відповідачів на те, що вони є бюджетною організацією, порядок його фінансування та інше судом відхиляються, оскільки законодавством не передбачено таких критеріїв для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, такі доводи можуть бути враховані при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення суду. В свою чергу суд підкреслює, що саме правова поведінка відповідача-1 зумовила стягнення з відповідачів відповідних витрат.
За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для задоволення заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, в зв'язку з чим є обґрунтованим є відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4800,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132-143, 241-243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАНТРЕЙД» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/2857/25 - задовольнити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАНТРЕЙД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 гривень.
Стягнути з Державної податкової служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКТАНТРЕЙД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова