18 лютого 2026 рокуСправа №160/34308/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення суду по справі №160/34308/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №160/34308/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме вирішено:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 14.04.2016 року по 14.06.2016 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 14.04.2016 року по 14.06.2016 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
в іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набрало законної сили 15.05.2025 року.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення суду по справі №160/34308/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якій заявник просить:
- відстрочити військовій частині НОМЕР_1 виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №160/34308/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, до 14 березня 2026 року.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у зв'язку з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат військової частини на виконання рішень судів, військова частина вимушена кожного разу звертатись до Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо фінансування витрат на виконання рішень судів. Виходячи з наявної практики вирішення вищезазначеного питання, процедура виділення коштів та фактичне здійснення їх зарахування на рахунки частини займає велику кількість часу та фактично не може бути здійснена у короткі строки. Проте, командування військової частини НОМЕР_1 вживає всіх необхідних заходів щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Зокрема начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 за вих.№5859/фс від 03.11.2025, вих.№6221/фс від 14.11.2025, вих.№6539/фс від 02.12.2025, вих.№6859/фс від 15.12.2025, вих.№55/фс від 06.01.2026 були направлені заявки на фінансування за КЕКВ 2800 на ім'я начальника забезпечувального фінансового органу ІНФОРМАЦІЯ_1 , але станом на теперішній час кошти на виконання рішення суду на рахунок військової частини НОМЕР_1 не надійшли. Військова частина НОМЕР_1 здійснює операції за бюджетними коштами спрямованими на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом згідно Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI (зі змінами), не є розпорядником бюджетних коштів і має вид діяльності у сфері оборони, в зв'язку з цим отримує цільові призначення та відповідне фінансування за кошторисами Міністерства Оборони України, що істотно ускладнює виконання рішень судів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року призначено заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення суду до розгляду у судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її та позивача відсутності.
Частиною 2 ст.378 КАС України передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Згідно ч.4 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу даної норми видно, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення із зазначенням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим.
Вказана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій тощо.
Питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площині процесуального права. Разом із тим підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів, наявність надзвичайних непереборних подій тощо), залежать від предмету спору. В частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення.
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого відстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем, відповідачем вживаються заходи для виконання рішення суду, а саме начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 за вих.№5859/фс від 03.11.2025, вих.№6221/фс від 14.11.2025, вих.№6539/фс від 02.12.2025, вих.№6859/фс від 15.12.2025, вих.№55/фс від 06.01.2026 були направлені заявки на фінансування за КЕКВ 2800 на ім'я начальника забезпечувального фінансового органу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Військова частина НОМЕР_1 здійснює операції за бюджетними коштами спрямованими на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом згідно Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI (зі змінами), не є розпорядником бюджетних коштів і має вид діяльності у сфері оборони, в зв'язку з цим отримує цільові призначення та відповідне фінансування за кошторисами Міністерства Оборони України, що істотно ускладнює виконання рішень судів.
Вказані обставини також підтверджуються письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.
Разом з тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.
Зокрема, пп. 2 п. 4 вказаного Указу №64/2022 Кабінету Міністрів України постановлено невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" №389-VIII (далі - Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пунктом 7 частини 3 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області повноваження із: - встановлення посиленої охорони об'єктів критичної інфраструктури та об'єктів, які забезпечують життєдіяльність населення.
У свою чергу, правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. 7 статті 20 Бюджетного кодексу України, за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно з абз. 3 пп. 2 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Тобто, законодавець, зважаючи на введення в Україні воєнного стану, абз. 3 пп. 2 п.22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України наділив Кабінет Міністрів України повноваженнями щодо прийняття рішень в умовах воєнного стану стосовно порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
При прийнятті даної ухвали, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
З врахуванням вищевикладеного та зважаючи на те, що процес виконання рішення суду триває, а також враховуючи введений воєнний стан в Україні при якому держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення суду по справі.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання судового рішення суду по справі №160/34308/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Відстрочити виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №160/34308/24 до 14 березня 2026 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова