18 лютого 2026 р.Справа №160/3714/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мірянова Михайла Миколайовича в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного позову у справі №160/3714/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідачі), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 грудня 2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку по досягненню граничного віку перебування військовозобов'язаних в запасі;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити його з військової служби.
Разом з позовною заявою, 17.02.2026 представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 грудня 2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання дій протиправними, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду гранатометника з порушенням встановленого порядку, зокрема без урахування незадовільного стану його здоров'я та відсутності досвіду проходження військової служби. Виявлені у позивача офтальмологічні патології створюють високий ризик повної втрати зору та об'єктивно унеможливлюють виконання обов'язків гранатометника. Представник позивача наголошує на існуванні реальної загрози життю та здоров'ю ОСОБА_1 , оскільки термін наданої позивачу відпустки за станом здоров'я спливає 26 лютого 2026 року, після чого він зобов'язаний повернутися до місця служби для виконання бойових завдань. Таким чином, на думку представника, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та зупинення дії наказу командира військової частини в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, може зробити неможливим поновлення порушених прав позивача у разі задоволення основних позовних вимог.
Частиною першою ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої ст. 154 КАС України суд розглянув заяву представника позивача про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який було продовжено відповідними указами та який станом на час розгляду заяви про забезпечення позову триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до п. 10 ч 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач має статус військовослужбовця та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . 29.12.2025 року був направлений за розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 на стаціонарне лікування з діагнозом двобічна пахово-калиткова кила.
Разом з цим, представник позивача з метою забезпечення позовної заяви просить суд зупинити дію наказу начальника органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію позивача та дію наказу командира військової частини про зарахування до особового складу частини.
Таким чином, аналізуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію позивача є актом індивідуальної дії, який на момент звернення до суду вже вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки позивача призов за мобілізацією відбувся, і останній вже перебуває у статусі військовослужбовця.
Стосовно обраного позивачем засобу забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини про зарахування до особового складу, суд зазначає, що згідно з матеріалами справи позивач наразі проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України, законодавством встановлено пряму заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану. Оскільки оскаржуваний наказ виданий саме в умовах дії правового режиму воєнного стану та стосується порядку проходження військової служби, його зупинення судом призведе до прямого порушення вищевказаної імперативної норми процесуального права.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило б спір по суті, що суперечить меті застосування ст. 150 КАС України.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ст. 150 КАС України, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мірянова Михайла Миколайовича про забезпечення адміністративного позову у справі №160/3714/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець