18 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/11577/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії, скасування рішення від 30.05.2025 №0032950012501 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), та зобов'язання призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ з моменту звернення до пенсійного органу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, однак рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 30.05.2025 №032950012501 йому відмовлено у призначенні такої пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років.
Із таким рішенням позивач не погоджується й зазначив, що наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ. Також позивач зазначав, що відповідачем взятий період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 02.07.1987 по 12.08.1988, тоді як на момент аварії позивач навчався у Камінь-Каширській середній школі в період 1978-1988 рр,, а під час навчання у Львівському національному університеті ім. Івана Франка (м. Львів) канікули він проводив у м. Камінь-Каширський. З урахуванням наведеного позивач зазначив, що сукупний термін його проживання в зоні добровільного гарантованого відселення станом на 01.01.1993 становить більше трьох років, тому він має право на зниження пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю, посилаючись на правомірність свого рішення від 30.05.2025 №032950012501 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. При цьому зазначив, що станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 - 01 рік 01 місяць 11 днів (з 02.07.1987 по 12.08.1988), що є не достатнім для зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.04.1994.
23.05.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ у Київській області, яким і прийнято рішення від 30.05.2025 №032950012501 про відмову в призначенні пенсії. У вказаному рішенні зазначено, що вік позивача - 54 роки; страховий стаж становить 35 років 04 місяці 22 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 - 01 рік 01 місяць 11 днів (з 02.07.1987 по 12.08.1988), загальний підтверджений термін роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 32 роки 06 місяців 05 днів, що не дає права на зниження пенсійного віку.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).
Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.01.2024 за №1/41346), які набрали чинності 15.02.2024, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 23.04.1994, ОСОБА_1 належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, від 18.03.2025 у справі №460/27065/23).
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Фактичною підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 30.05.2025 №032950012501 є непідтвердження права на зменшення пенсійного віку: позивач фактично прожив на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років.
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993.
З долученої до заяви про призначення пенсії довідки Камінь-Каширської міської ради від 11.03.2025 №3487 слідує, що позивач був зареєстрований та постійно проживав в м. Камінь-Каширський з 02.07.1987 по 12.08.1988 (а.с. 8 зворот).
З архівної довідки від 12.03.2025 №01-43/13 також видно, що ОСОБА_1 дійсно навчався з 1978 по 1988 рр. у Камінь-Каширській середній школі Волинської області та отримав атестат №048311, реєстрований у книзі обліку і видачі атестатів про середню освіту за № НОМЕР_2 (а.с. 12).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 м. Камінь-Каширський Волинської області включено у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах для визначення права позивача на застосування положень статті 55 Закону №796-XII період постійного проживання (праці) у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 слід обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.
З рішення ГУ ПФУ у Київській області від 30.05.2025 №032950012501 слідує, що проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 01 рік 01 місяць 11 днів.
Так, з відомостей диплома серії НОМЕР_3 від 30.06.1993 та архівної довідки від 01.05.2025 №410-А слідує, що позивач у період з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчався у Львівському національному університеті ім. Івана Франка на денній формі навчання (а.с. 8, 14).
Не є спірною та обставина, що вищезазначений навчальний заклад, в якому позивач навчалася, розташований у місті Львів, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
При вирішенні спору суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, де зазначено, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживанням особи, а відтак період навчання на денній формі у місті Львові Львівської області (не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, на думку суду, за наявними у справі доказами підтверджено фактичне постійне проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - з 26.04.1986 по 01.07.1987 (період навчання у Камінь-Каширській середній школі згідно архівної довідки від 12.03.2025 №01-43/13) та з 02.07.1987 по 12.08.1988 (згідно довідки Камінь-Каширської міської ради від 11.03.2025 №3487), що становить 2 роки 3 місяці 18 днів, тобто менше трьох років.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ у Київській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 23.05.2025, оскільки за наявними доказами станом на 01.01.1993 період його фактичного постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше трьох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII. Тому рішення ГУ ПФУ у Київській області від 30.05.2025 №032950012501 про відмову у призначенні пенсії є правомірним, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та похідної позовної вимоги про зобов'язання призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ належить відмовити.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548).
Суддя О. О. Андрусенко