18 лютого 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025260000000470 від 24.06.2025 року, за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2026 року, постановлену в порядку ст. 331 КПК України, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Петродолинське, Овідіопольського району Одеської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 21.08.2024 року за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 313 КК України, -
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_7 та продовжено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 313 КК України, строк тримання під вартою в Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме до 11 квітня 2026 року, включно, без визначення розміру застави у цьому кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати його підзахисному інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема, заставу або цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
ЄУНСС: 723/5529/25 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
НП: 11-кп/822/113/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Свої вимоги обґрунтовував тим, що наведені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є лише припущенням прокурора, які жодним чином не підтверджені.
Стверджує, що прокурор не надав суду жодного доказу, який би підтвердив чи спростував його звинувачення.
Вважає, що судом першої інстанції взагалі не вмотивовано та не наведено підстав, які зумовили необхідність продовження щодо його підзахисного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою без встановлення альтернативного заходу у вигляді застави.
На думку сторони захисту, районний суд не вказав, які саме доводи прокурора про обґрунтованість ризиків лягли в основу переконання суду про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Звертає увагу суду на стан здоров'я ОСОБА_5 , який за час перебування в СІЗО м. Чернівці істотно погіршився, а діагнози, які були виставленні медичною частиною та Чернівецьким обласним клінічним кардіологічним центром по результату обстежень - свідчать про пряму загрозу його життю та потребують негайного оперативного втручання. Так у ОСОБА_5 були встановлено міокардит, кардіоміопатія, пароксизми серця, фракція викиду 47%, що свідчить про важку форму серцевої недостатності, яка потребує, як мінімум шунтування. Лікування такого характеру, на думку апелянта, неможливе в умовах перебування під вартою.
Зазначає, що судом не було витребувано та не досліджено дані, що характеризують і особу обвинуваченого.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що сторони кримінального провадження не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю, то розгляд апеляційної скарги здійснюється без них.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали суду першої інстанції та вимоги апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються, зокрема, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Приписами ст. 331 KПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Із наданих матеріалів справи слідує, що в провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області перебуває кримінальне провадження, внесене в ЄРДР № 12025260000000470 від 24.06.2025 року за обвинуваченням, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 313 КК України.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_5 та продовжено строк його тримання під вартою на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів, тобто до 11 квітня 2026 р., без визначення розміру застави.
З такою ухвалою погоджується і колегія суддів, оскільки суддею під час розгляду клопотання прокурора були в повній мірі досліджені обставини з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, перевірено наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і вони виправдовують тримання під вартою останнього, зважаючи на те, що судовий розгляд ще триває.
Так, на даний час виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , оскільки наявні підстави про те, що ризики не зменшилися.
Зокрема, обґрунтованим та доведеним, на думку судової колегії є посилання суду в рішенні та прокурором у клопотанні на те, що ризики, заявлені під час продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати та не зменшились і свідчать про те, що останній може переховуватися від суду (враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, санкція яких, передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна); незаконно впливати на свідків з метою зміни їхніх показів чи відмови від надання показань (на даний час всі свідки в судовому засіданні не допитані, а оскільки покази їх досліджуються судом безпосередньо існує ризик впливу зі сторони обвинуваченого), іншим чином перешкоджати встановленню істини по справі (враховуючи, що останній може створювати штучні докази, та підбурювати осіб, які не були свідками кримінальних правопорушень до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій), а також вчинити інше кримінальне правопорушення (враховуючи кількість епізодів вчинених інкримінованих кримінальних правопорушень та відсутність у обвинуваченого офіційного стабільного доходу, роботи).
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні прокурором у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
Наявність тих обставин, що ОСОБА_5 , є молодою особою, яка має постійне місце проживання, стан його здоров'я, хоча і мають місце, однак не є визначальними і безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім того, на думку колегії суддів, ці обставини в цьому випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводи апелянта про те, що він має низку захворювань, та потребує хірургічного втручання, колегія суддів до уваги не бере, оскільки даних про те, що обвинувачений ОСОБА_5 за станом здоров'я не може утримуватись у СІЗО, суду не надано.
При цьому, діючі норми права встановлюють, що особа, яка перебуває під вартою, не позбавлена права отримувати належну медичну допомогу.
У підпункті 1 пункту 3 розділу І Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року № 1769/5, зазначено, що ув'язнені та засуджені, яких тримають у СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до ув'язнених та засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.
У підпункті 1 пункту 4 розділу І вказаних вище Правил, серед іншого, зазначено, що ув'язнені і засуджені мають право:
-на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», за винятком обмежень, передбачених законодавством;
-за висновком лікуючого лікаря отримувати від родичів або інших осіб (у фабричній закритій непошкодженій упаковці) лікарські засоби або їх аналоги, призначені для проходження курсу лікування, та медичні вироби, а також купувати їх за безготівковим розрахунком;
-купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби, письмове приладдя, газети і книги через торговельну мережу на замовлення на суму та у кількості, що передбачені Законом України «Про попереднє ув'язнення», КВК та цими Правилами.
Пунктами 3 та 4 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767 (із змінами), встановлено, що:
-медичне обслуговування (амбулаторне, стаціонарне лікування, реабілітація), контроль та аналіз стану здоров'я засуджених організовуються і проводяться медичними працівниками відповідно до законодавства про охорону здоров'я, системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів в порядку, передбаченому законодавством;
-у закладах охорони здоров'я ДКВС надаються медична допомога при невідкладних станах, первинна медична допомога, вторинна (спеціалізована) та паліативна допомога, медична реабілітація, здійснюється санітарно-епідеміологічний нагляд, проводяться санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, у тому числі із впровадження превентивної медицини (пропаганда здорового способу життя, зокрема з питань дотримання особистої гігієни, запобігання інфекційним захворюванням, алкоголізму та наркоманії, попередження самогубств, гігієнічне навчання), організовується цілодобове чергування медичних працівників, забезпечення засуджених лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації, проводиться реабілітація та лікування після захворювань і травм.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на тяжкість кримінально караних діянь у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , період їх вчинення - воєнний стан, кількість епізодів, які ставляться у провину останньому, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальні правопорушення, покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження, а тому доводи апеляційної скарги апелянта їх не спростовують та жодним доказом в судовому засіданні апеляційної інстанції не підтверджуються.
Отже, висновок районного суду про виправданість подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою є обґрунтованим, а посилання апелянта що суд при прийнятті рішення не в повній мірі урахував всі дані про особу обвинуваченого, передбачені ст. 178 КПК України, таких висновків районного суду не спростовують.
Тому, доводи апелянта про необхідність змінити його підзахисному запобіжний захід на домашній арешт, слід залишити поза увагою.
Також районний суд, керуючись п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив обвинуваченому, як альтернативну міру запобіжного заходу, заставу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували, що ОСОБА_5 став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судді є законною та обґрунтованою, оскільки постановлена у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.
Виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, за наслідками апеляційного розгляду, суд не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому, як про це просив захисник.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст.ст. 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 11.02.2026 року щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 313 КК України, в Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном на 60 (шістдесят) днів, а саме до 11 квітня 2026 року, включно, без визначення розміру застави у цьому кримінальному провадженні - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя доповідач: Судді
____________ _______________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3