Справа 127/4792/26
Провадження 1-кс/127/1971/26
17 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваної ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 42025022420000139 внесеного до ЄРДР 13.08.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Війтівка, Бершадського району, Вінницької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України,
яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 407 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 42025022420000139 внесеного до ЄРДР 13.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 407 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що військова службова особа ОСОБА_7 одного із військових формувань Вінниччини, зловживаючи службовим становищем, умисно,в супереч інтересам військової служби, налагодила механізм отримання неправомірної вигоди від військовослужбовців за сприяння останнім в ухиленні від виконання службових обов'язків.
Окрім того, встановлено ряд фактів вчинення кримінальних правопорушень, визначених ч. ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 407 КК України, які в подальшому, з урахуванням положень статті 217 КПК України, об'єднано в одне кримінальне провадження
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 111, 112, 115, 116, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, лейтенант ОСОБА_4 , перебуваючи на двох посадах, які відносять до посад військових службових осіб, вчинила кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 09.07.2025 заступник командира роти резерву сержантського складу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловила пропозицію підлеглому ОСОБА_8 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини та відпустила ОСОБА_8 за межі військової частини.
Після чого, 09.07.2025 о 13 годині 37 хвилин, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_8 неправомірну вигоду в безготівковій формі на власну банківську картку, емітовану в АТ «ПУМБ» за номером - НОМЕР_2 , в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, за вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_8 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 09.07.2025 по 19.07.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Окрім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 09.07.2025 заступник командира роти резерву сержантського складу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловила пропозицію підлеглому ОСОБА_9 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини та відпустила ОСОБА_9 за межі військової частини.
Після чого, 09.07.2025 о 13 годині 51 хвилині, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_9 неправомірну вигоду в безготівковій формі на власну банківську картку, емітовану в АТ «ПУМБ» за номером - НОМЕР_2 , в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, за вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_9 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 09.07.2025 по 19.07.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Окрім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 13.07.2025 заступник командира роти резерву сержантського складу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловила пропозицію підлеглому ОСОБА_10 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини, при цьому надіславши останньому номер власної банківської картки для отримання неправомірної вигоди за вказані дії та відпустила ОСОБА_10 за межі військової частини.
Після чого, 17.07.2025 о 18 годині 40 хвилин, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_10 неправомірну вигоду в безготівковій формі на власну банківську картку, емітовану в АТ «ПУМБ» за номером - НОМЕР_2 , в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, за вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_10 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 17.07.2025 по 20.07.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи переведеною, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 204 від 19.07.2025, на посаду тимчасово виконуючого обов'язки командира роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_1 , 20.07.2025 орієнтовно 17 годині 25 хвилин, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_10 неправомірну вигоду в безготівковій формі на зазначену банківську картку, в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень, за продовження вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_10 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 21.07.2025 по 22.07.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Окрім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 19.07.2025 тимчасово виконуюча обов'язки командира роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловила пропозицію підлеглому ОСОБА_11 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини, при цьому надіславши останньому номер власної банківської картки для отримання неправомірної вигоди за вказані дії та відпустила ОСОБА_11 за межі військової частини.
Після чого, 19.07.2025 о 12 годині 48 хвилин, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_11 неправомірну вигоду в безготівковій формі на власну банківську картку, емітовану в АТ «ПУМБ» за номером - НОМЕР_2 , в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, за вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 19.07.2025 по 24.07.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 25.07.2025 о 08 годині 28 хвилин, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_11 неправомірну вигоду в безготівковій формі на зазначену банківську картку, в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, за продовження вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_10 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 25.07.2025 по 28.07.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Окрім того, в невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 31.07.2025 тимчасово виконуюча обов'язки командира роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, повторно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, висловила пропозицію підлеглому ОСОБА_12 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини, при цьому надіславши останньому номер власної банківської картки для отримання неправомірної вигоди за вказані дії та відпустила ОСОБА_12 за межі військової частини.
Після чого, 31.07.2025 о 18 годині 22 хвилини, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_12 неправомірну вигоду в безготівковій формі на власну банківську картку, емітовану в АТ КБ «ПриватБанк» за номером - НОМЕР_3 в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, за вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_12 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 31.07.2025 по 08.08.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 08.08.2025 о 13 годині 24 хвилин, лейтенант ОСОБА_4 одержала від військовослужбовця ОСОБА_12 неправомірну вигоду в безготівковій формі на зазначену банківську картку, в сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, за продовження вчинення ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_12 дій з використанням наданого їй службового становища, а саме - за надання дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби за контрактом та за посадою з правом виїзду за межі військової частини у період з 09.08.2025 по 14.08.2025, без наявних на те законних підстав та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічення присутнім військовослужбовця під час щоденних перевірок.
Окрім того, не пізніше 09.07.2025 заступник командира роти резерву сержантського складу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, увійшла в змову з підпорядкованим їй молодшим сержантом ОСОБА_8 , шляхом висловлення пропозиції підлеглому ОСОБА_8 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини.
09.07.2025 лейтенант ОСОБА_4 , в порушення зазначених вище норм законодавства України, перебуваючи у попередній змові з підпорядкованим їй молодшим сержантом ОСОБА_8 , отримавши від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових кошт, дійсно усвідомлюючи, що останній є військовослужбовцем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи, що вона та підпорядкований військовослужбовець діють в порушення чинного законодавства України, умисно, без наявних на те законних причин, в умовах воєнного стану, з метою власного незаконного збагачення, забезпечила можливість ОСОБА_8 самовільно залишити місце несення служби, зокрема територію військової частини НОМЕР_1 з дислокацією в АДРЕСА_1 , після чого останній проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, без будь-яких правових наслідків, в період до 19.07.2025.
За результатом чого, лейтенант ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у військовій частині НОМЕР_1 підлеглого молодшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_8 , який обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про його належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини не повідомляла, та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічала присутнім під час щоденних перевірок, чим призвела до того, що останній з 09.07.2025 по 19.07.2025 проводив час на власний розсуд.
Окрім того, не пізніше 09.07.2025 заступник командира роти резерву сержантського складу з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, увійшла в змову з підпорядкованим їй молодшим сержантом ОСОБА_9 , шляхом висловлення пропозиції підлеглому ОСОБА_9 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини.
09.07.2025 лейтенант ОСОБА_4 , в порушення зазначених вище норм законодавства України, перебуваючи у попередній змові з підпорядкованим їй молодшим сержантом ОСОБА_9 , отримавши від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових кошт, дійсно усвідомлюючи, що останній є військовослужбовцем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи, що вона та підпорядкований військовослужбовець діють в порушення чинного законодавства України, умисно, без наявних на те законних причин, в умовах воєнного стану, з метою власного незаконного збагачення, забезпечила можливість ОСОБА_9 самовільно залишити місце несення служби, зокрема територію військової частини НОМЕР_1 з дислокацією в АДРЕСА_1 , після чого останній проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, без будь-яких правових наслідків, в період до 19.07.2025.
За результатом чого, лейтенант ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у військовій частині НОМЕР_1 підлеглого молодшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_9 , який обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про його належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини не повідомляла, та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічала присутнім під час щоденних перевірок, чим призвела до того, що останній з 09.07.2025 по 19.07.2025 проводив час на власний розсуд.
Окрім того, не пізніше 17.07.2025 командир 1 роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, увійшла в змову з підпорядкованим їй солдатом ОСОБА_10 , шляхом висловлення пропозиції підлеглому ОСОБА_10 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини.
17.07.2025 лейтенант ОСОБА_4 , в порушення зазначених вище норм законодавства України, перебуваючи у попередній змові з підпорядкованим їй солдатом ОСОБА_10 , отримавши від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових кошт, дійсно усвідомлюючи, що останній є військовослужбовцем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи, що вона та підпорядкований військовослужбовець діють в порушення чинного законодавства України, умисно, без наявних на те законних причин, в умовах воєнного стану, з метою власного незаконного збагачення, забезпечила можливість ОСОБА_10 самовільно залишити місце несення служби, зокрема територію військової частини НОМЕР_1 з дислокацією в АДРЕСА_1 , після чого останній проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, без будь-яких правових наслідків, в період до 22.07.2025.
За результатом чого, лейтенант ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у військовій частині НОМЕР_1 підлеглого солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_10 , який обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про його належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини не повідомляла, та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічала присутнім під час щоденних перевірок, чим призвела до того, що останній з 17.07.2025 по 22.07.2025 проводив час на власний розсуд.
Окрім того, не пізніше 19.07.2025 тимчасово виконуюча обов'язки командира роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, увійшла в змову з підпорядкованим їй старшим сержантом ОСОБА_11 , шляхом висловлення пропозиції підлеглому ОСОБА_11 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини.
19.07.2025 лейтенант ОСОБА_4 , в порушення зазначених вище норм законодавства України, перебуваючи у попередній змові з підпорядкованим їй старшим сержантом ОСОБА_11 , отримавши від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових кошт, дійсно усвідомлюючи, що останній є військовослужбовцем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи, що вона та підпорядкований військовослужбовець діють в порушення чинного законодавства України, умисно, без наявних на те законних причин, в умовах воєнного стану, з метою власного незаконного збагачення, забезпечила можливість ОСОБА_11 самовільно залишити місце несення служби, зокрема територію військової частини НОМЕР_1 з дислокацією в АДРЕСА_1 , після чого останній проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, без будь-яких правових наслідків, в період до 28.07.2025.
За результатом чого, лейтенант ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у військовій частині НОМЕР_1 підлеглого старшого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_11 , який обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про його належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини не повідомляла, та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічала присутнім під час щоденних перевірок, чим призвела до того, що останній з 19.07.2025 по 28.07.2025 проводив час на власний розсуд.
Окрім того, не пізніше 31.07.2025 тимчасово виконуюча обов'язки командира роти резерву сержантського (старшинського) складу військової частини НОМЕР_1 лейтенант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, являючись службовою особою, діючи з прямим умислом, протиправно, з метою особистого незаконного збагачення, з корисливим мотивом, увійшла в змову з підпорядкованим їй сержантом ОСОБА_12 , шляхом висловлення пропозиції підлеглому ОСОБА_12 , який перебував в безпосередньому її розпорядженні, надати їй грошові кошти в якості неправомірної винагороди в сумі 500 (п'ятсот) гривень за добу, за надання, без наявних на те законних підстав, дозволу на тимчасове увільнення від виконання обов'язків військової служби з правом виїзду за межі військової частини.
31.07.2025 лейтенант ОСОБА_4 , в порушення зазначених вище норм законодавства України, перебуваючи у попередній змові з підпорядкованим їй сержантом ОСОБА_12 , отримавши від нього неправомірну вигоду у вигляді грошових кошт, дійсно усвідомлюючи, що останній є військовослужбовцем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи, що вона та підпорядкований військовослужбовець діють в порушення чинного законодавства України, умисно, без наявних на те законних причин, в умовах воєнного стану, з метою власного незаконного збагачення, забезпечила можливість ОСОБА_12 самовільно залишити місце несення служби, зокрема територію військової частини НОМЕР_1 з дислокацією в АДРЕСА_1 , після чого останній проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, без будь-яких правових наслідків, в період до 14.08.2025.
За результатом чого, лейтенант ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у військовій частині НОМЕР_1 підлеглого сержанта військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_12 , який обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про його належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини не повідомляла, та, шляхом зловживання службовим становищем, відмічала присутнім під час щоденних перевірок, чим призвела до того, що останній з 31.07.2025 по 14.08.2025 проводив час на власний розсуд.
Таким чином, 06.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру: в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища; в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому повторно; в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 407 КК України тобто у самовільному залишенню місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- Повідомленням щодо виявленого кримінального правопорушення;
- Протоколами допиту свідків;
- Наказами про призначення ОСОБА_4 на займані посади;
- Матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій;
- Протоколами оглядів інформації, вилученої в банківських установах щодо руху коштів по карткам, належним ОСОБА_4 ;
- Іншими доказами в їх сукупності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_4 із вчиненими кримінальними правопорушеннями, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань, кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- переховування підозрюваної від органу досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а тому, знаючи про тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованих злочинів, з метою уникнення відповідальності за його вчинення остання може переховуватися від органу досудового розслідування та, у подальшому від суду;
- незаконного впливу підозрюваної на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки, згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому, ОСОБА_4 , може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності, так як остання особисто з ними знайома;
- вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).
При обранні запобіжного заходу враховується тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вона підозрюється, обвинувачується.
Застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, буде достатнім, так як підозрювана має стійкі соціальні зв'язки та на утриманні останньої перебуває неповнолітня дитина.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання щодо ОСОБА_4 , на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, що стали підставою для повідомлення останній про підозру, особу підозрюваної, зокрема її вік, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється, наслідків вчинення злочинів, а також тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання винуватою.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, які є тяжкими злочинами, санкція яких містить максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до десяти років, остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрювана усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_4 усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєні нею кримінальні правопорушення, що в свою чергу здійснити останній безперешкодно не представиться важким, так як вона має можливість на виїзд за межі території України.
Отже, всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання в рамках даного кримінального провадження є достатнім, оскільки його застосування дасть можливість уникнути зазначеним вище ризикам.
На підставі вищевикладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, в межах строків досудового розслідування.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 407 КК України, разом з тим по кримінальному провадженню існують ризики передбачені статтею 177 КПК України, зокрема підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому до підозрюваної необхідно застосувати запобіжний захід, при цьому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Підозрювана ОСОБА_4 під час судового розгляду слідчому судді пояснила, що вину у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях вона не визнає, разом з тим зазначила, що проти задоволення клопотання вона не заперечує.
Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 не заперечив проти задоволення клопотання слідчого.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши клопотання слідчого, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 179 КПК України, передбачає, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно вимог ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Разом з тим, приписами ч. 6 ст. 194 КПК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов'язків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичної або іншої залежності, від хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для кривдників.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 368, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетною до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які їй інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має на утриманні неповнолітню дитину, має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, підозрюється у вчиненні нетяжкого та тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення та його наслідки, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваної, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у разі незастосування до підозрюваної ОСОБА_4 дієвого запобіжного заходу, остання може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрювана обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання буде достатнім та зможе запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 179, 194, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на 49 (сорок дев'ять) днів, тобто до 06 квітня 2026 року включно, в межах строків досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді визначити до 06 квітня 2026 року включно.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї обов'язків, зазначених у даній ухвалі, до останньої може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання підозрюваної ОСОБА_4 здійснює слідчий, який проводить досудове розслідування кримінального провадження, а якщо справа перебуває у провадженні суду - прокурор.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя