Справа № 141/63/26
Провадження №3/141/41/26
17 лютого 2026 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Демченко Ірина Володимирівна, розглянувши матеріали, що надійшли з СПД № 1 відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалась,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП,
До суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 670736 від 05.08.2025, відповідно до якого гр. ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 10.07.2025 біля 13 год 00 хв на земельно - присадибній ділянці гр. ОСОБА_3 , що розташована за адресою АДРЕСА_2 , почав рвати стебла кукурудзи, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В адміністративних матеріалах справи прізвище особи зазначено як « ОСОБА_4 ». Разом з тим, у судовому засіданні на підставі пред'явленого паспорта громадянина України судом встановлено, що правильне написання прізвища особи - « ОСОБА_5 ».
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, не визнала. Вважає, що дії її малолітньої дитини були зумовлені її віком та пов'язаним з цим недостатнім розумінням різниці між власним і чужим майном, а не недоліками у вихованні дитини. Зі слів ОСОБА_1 , дитина, перебуваючи на території сусідньої садиби, вирвала кілька кукурудзин, не усвідомлюючи протиправності таких дій та можливих наслідків. Пояснила, що після того як їй стало відомо про зазначений випадок, вона одразу провела з дитиною виховну бесіду, під час якої роз'яснила неприпустимість подібної поведінки.
Суд, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Стаття 150 Сімейного кодексу України встановлює такі обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі N753/2025/19 (провадження N 61-1344св20) зазначено, що "ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме свідоме невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 670736 від 05.08.2025; рапорт від 11.07.2025; пояснення ОСОБА_1 від 04.08.2025, ОСОБА_6 від 11.07.2025, ОСОБА_3 від 11.07.2025, протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.07.2025, довідку № 160056.2025 від 06.08.2025, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Від яких саме батьківських обов'язків з визначених ст.150 СК України ухилилась ОСОБА_1 , в протоколі не зазначено. Суд погоджується з тим, що через свій вік дитина не могла в повній мірі усвідомлювати значення тих дій, які вона вчинила, при цьому немає підстав вважати, що їх причиною було неналежне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків.
Також суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним доказом вчинення правопорушення, складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП, адже не вірно вказані відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, що також унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до відповідальності на підставі зазначеного протоколу.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Протокол про адміністративні правопорушення від 05.08.2025 надійшов до суду після спливу визначених ст.38 КУпАП строків, однак, виходячи з системного аналізу норм КУпАП, можна зробити висновок, що зазначена норма підлягає застосуванню лише у випадку, якщо наявна вина особи і існують підстави для накладення адміністративного стягнення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 в умисному невиконанні батьківських обов'язків, провадження в справі № 141/63/26 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 245-247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі № 141/63/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Демченко