Справа № 138/100/26
Провадження №:1-кс/138/139/26
17.02.2026 м. Могилів-Подільський
Слідчий суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12026020160000021 від 12.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
16.02.2026 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, яке мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду від 14.01.2026 накладено арешт на особистий мобільний телефон ОСОБА_4 марки «iPhone 14 Pro», ІМЕІ: НОМЕР_1 , із сім картою всередині з номером НОМЕР_2 . Вказаний телефон було добровільно видано власником під час огляду місця події 12.01.2026 у кримінальному провадженні №12026020160000021 від 12.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Надано слідчому доступ до вмісту телефону, у тому числі логіни та паролі. Таким чином, слідчий мав можливість ознайомитись з усією наявною у телефоні інформацією. ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні має статус свідка, підозра йому не вручалась. На даний час, потреба у продовжені арешту на вилучений телефон відпала, усі необхідні слідчі дії повинні бути проведенні. Враховуючи наведене, наявні підстави для скасування арешту майна та повернення його власнику.
У судове засідання ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_3 , не з'явились. Адвокат ОСОБА_3 подала заяву, в якій клопотання підтримав, просила задовольнити та розглянути без її участі та участі ОСОБА_4 .
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання адвоката, оскільки в ході досудового розслідування та судового розгляду може виникнути необхідність в огляді речового доказу. Разом з тим, вважає за можливе частково задовольнити клопотання та повернути телефон без права на відчуження, з правом володіння та користування. При цьому, заборонивши власнику телефону форматувати та видаляти додатки.
Слідчий не заперечував проти скасування арешту майна та зазначив, що дійсно всі необхідні слідчі дії із використанням вказаного мобільного телефону були проведенні та необхідності його перебування у слідства відпала.
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього документи слідчий суддя приходить до такого висновку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема , збереження речових доказів.
Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку. Зокрема, абзац 2 частини 1 статті 174 КПК України визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.01.2026 встановлено, що вилучені під час огляду місця події 12.01.2026 речі, у тому числі, телефон марки «iPhone 14 Pro», ІМЕІ: НОМЕР_1 , із сім картою всередині з номером НОМЕР_2 , може бути використаний, як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки міг зберегти сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого його відчуження або знищення.
Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність: належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Так, слідчим суддею встановлено, що на даний час в межах досудового розслідування кримінального провадження усі необхідні слідчі дії з вказаним вище мобільним телефон були проведенні. Також, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо необхідності проведення будь-який дій щодо вказаного телефону, окрім як його уже визнано речовим доказом та накладено арешт. Крім того, вказана обставина не заперечувалась ні слідчим, ні прокурором.
Разом з тим, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще триває, мобільний телефон вилучений у ОСОБА_4 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для повного скасування арешту майна, однак суд не вбачає підстав для збереження подальшої заборони на користування ним особою в якої його вилучено.
Таким чином, слідчий суддя дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про скасування арешту майна та повернення вилученого майна власнику без права на відчуження, форматування та видалення додатків, з правом володіння та користування.
Керуючись ст. 98, 170, 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , поданого в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12026020160000021 від 12.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити частково.
Скасувати арешт накладений на мобільний телефон марки «iPhone 14 Pro», ІМЕІ: НОМЕР_1 , із сім картою всередині з номером НОМЕР_2 , що належний ОСОБА_4 , який поміщений до паперового конверту НПУ, належним чином опечатано, та поміщений до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, застосований ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14.01.2026, в частині заборони користування, із забороною на відчуження майна, форматування та видалення додатків.
В задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.
Матеріали кримінального провадження № 12026020160000021 від 12.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України повернути до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу може бути подано під час підготовчого провадження у суді.
Суддя: ОСОБА_1