Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/9725/25
Провадження № 2/644/137/26
18.02.2026
18 лютого 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Черняк Ю.С.,
одноособово, розглянуто в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань у приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про солідарне стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води,
1.Стислий виклад:
1.1. позиції позивача
16 жовтня 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі за текстом - КП «Харківські теплові мережі»/позивач), в особі представника Борисенко Ірини Анатоліївни, яка діє на підставі довіреності № 01-40/10266/110 від 27.09.2023, через систему «Електронний суд» звернулось до Індустріального районного суду м. Харкова з позовною заявою № 1220 від 14.10.2025 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /відповідачі) предметом якої є: солідарне стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, що утворилась станом на 01.09.2025 у сумі 71 419 грн 46 коп, а також сплачений судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилався на те, що постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.
Відповідачі перебувають на реєстраційному обліку у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг по о/р НОМЕР_3 з постачання теплової енергії, гарячої води та послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води. Відповідачам щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг, заразом унаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , утворилася заборгованість у загальній сумі 68 976 грн 85 коп, з яких: 66 553,99 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 21.11.2012 по 31.08.2025; 735,00 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.2023 по 31.08.2025; 280,64 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.2023 по 31.08.2025; 1 152,62 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.12.2022 по 31.08.2025; 254,60 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 31.08.2025.
У зв'язку з наведеним вище, зокрема з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання зі сплати наданих позивачем послуг, КП «ХТМ» просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що утворилась станом на 01.09.2025 у сумі 68 976,85 грн, інфляційні втрати у сумі 1 752,59 грн та 3% річних у сумі 690,02 грн, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн та судові витрати за поштові відправлення у сумі 110 грн 00 коп.
1.1.2. заперечення на відзив
26.01.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від представника позивача Борисенко І.А., яка діє на підставі довіреності № 01-40/10266/110 від 27.09.2023, надійшли додаткові пояснення по справі, у якій представник зауважила, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12.03.2020. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України до 30 червня 2023 року. Посилалась, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України пунктами такого змісту: під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, Закон установлює, що під час дії карантину, строки, визначені ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину». З цього слідує, що у разі закінчення процесуального строку, який припадає на період карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину. Отже, ураховуючи те, що строк позовної давності за період з 11 березня 2017 року закінчувався 11 березня 2020 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30.06.2023, а під час дії карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину, то період заборгованості з 12.03.2017 по 31.03.2025 не виходить за строки позовної давності. 3а таких обставин, з огляду на надану до суду відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, позивач вважає, що строк позовної давності починається з 12.03.2017.
Враховуючи викладене, позивачем зазначено, що у разі застосування судом строку позовної давності до позовних вимог КП «ХТМ», заборгованість відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з 12.03.2017 по 31.08.2025 становитиме 53 844,57 гривень - за послугу з постачання теплової енергії. Зазначила, що абонентська плата з постачання теплової енергії, абонентська плата з постачання гарячої води, інфляційні втрати та 3 відсотки річних залишаються без змін.
1.2.заперечень відповідача
24 листопада 2025 року через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог. В обгрунтування зазначено, що позовні вимоги заявлено з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім цього зазначає, що не користується гарячою водою з 09.04.2015, оскільки встановлено лічильники на гаряче та холодне водопостачання. Заразом, просить суд врахувати збіг важких сімейних обставин, які стали причиною значної заборгованості за оплату комунальних послуг, зокрема: слабке здоров'я членів сім'ї, постійні захворювання, що набули хронічного характеру.
2.заяви, клопотання
До позовної заяви представник позивача долучила заяву № 1220 від 14.10.2025, в якій підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд про розгляд справи за її відсутності, а також не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, у разі виникнення обставин викладених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
24 листопада 2025 року через канцелярію Індустріального районного суду м. Харкова від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
26.01.2026 на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від представника позивача Борисенко І.А., яка діє на підставі довіреності № 01-40/10266/110 від 27.09.2023, надійшли додаткові пояснення по справі.
Інших заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи, сторони до суду не подавали.
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 16.10.2025 справа № 644/9725/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.
На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 17.10.2025 судом сформовано довідку про склад сім'ї Реєстру територіальної громади м. Харкова щодо місця проживання (перебування) відповідачів, згідно з якою місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у встановленому законом порядку зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 20.10.2025 позов прийнято, відкрито провадження по справі № 644/9725/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, матеріали справи містять заяву від 14.10.2025, у якій представник КП «Харківські теплові мережі» просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі у судове засідання не прибули, будучи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, причин неявки суду не повідомили.
Відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судові повістки відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виклик у судові засідання призначені на 13.11.2025, 08.12.2025, 22.01.2026, 18.02.2026 надсилалися судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з інформацією зазначеною у позовній заяві, довідці про склад сім'ї Реєстру територіальної громади м. Харкова.
Рекомендовані повідомлення про виклик ОСОБА_2 на 13.11.2025, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на 08.12.2025 повернулися до суду як неотримані відповідачами із зазначенням у довідці про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Дотримуючись ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд бере до уваги правовий висновок сформований у постанові Касаційний цивільний суд Верховного Суду №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Крім цього, Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 висвітлено правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Рекомендоване повідомлення про виклик ОСОБА_1 на 13.11.2025 повернулося до суду як отримане відповідачем, що є належним повідомленням згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Рекомендовані повідомлення про виклик ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на 22.01.2026, 18.02.2026 повернулися до суду як не отримані відповідачами із зазначенням у довідці про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням згідно вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, в тому числі, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 по справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.12019 у справі № 906/142/18 (провадження № 12-109гс19); від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18).
Заразом, відповідачі повідомлялися про виклик у судові засідання, призначені на 13.11.2025, 08.12.2025, 22.01.2026, 18.02.2026 через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, розміщені 20.10.2025, 23.11.2025, 14.12.2025, 26.01.2026 відповідно, за посиланням http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/ відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України.
За приписами ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, враховуючи вказане вище, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи по суті, не прибули до суду без поважних причин, жодних заяв та клопотань до суду не надходило.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (ст. 1 ЦПК, ст. 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 918/539/16.
З приводу чергової неявки в судове засідання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та можливості продовження розгляду справи за їх відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оскільки їх відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, мотиви їх відхилення та врахування, мотивована оцінка суду аргументів сторін, порушені чи оспорені права, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд установив, що між сторонами виникли суспільні відносини в сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, зокрема послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем (надалі за текстом - ВБС) теплопостачання та постачання гарячої води між їхніми виконавцями і споживачами.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про склад сім'ї з Реєстру територіальної громади м. Харкова та є споживачами послуг з постачання теплової енергії, послуги з технічного обслуговування ВБС теплопостачання та постачання гарячої води за вказаною адресою, облік нарахувань яких здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_3 .
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
КП «ХТМ» як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
З 01.12.2021 на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» у багатоквартирних будинках набрали чинності Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет за адресою: www.hts.kharkov.ua 31.10.2021 (надалі за текстом - Індивідуальні договори).
Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно з п. 5 Індивідуальних договорів Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Розрахунковим періодом відповідно до п. 32 Індивідуальних договорів є календарний місяць.
Згідно з п. 34 Індивідуальних договорів споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Пунктами 51, 52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51). Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період (п. 52).
Виходячи з положень п. 4 Індивідуальних договорів датою їх акцептування є 01.12.2021, тобто факт отримання послуг.
Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.
На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
У період з березня 2007 року по червень 2022 року КП «ХТМ» здійснювало технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі укладеного договору з балансоутримувачем зазначеного житлового фонду КП «ЖИЛКОМСЕРВІС».
З 01.07.2022 набрали чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП "ХТМ" в мережі Інтернет за адресою: www.hts.kharkov.ua 01.06.2022 (далі - Публічні договори).
Згідно з п. 2 Публічних договорів договір вважається укладеним між виконавцем та споживачами багатоквартирного будинку через 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця (https://www.hts.kharkov.ua), якщо протягом цього періоду власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, не повідомили виконавця про свою відмову від укладення договору.
Відповідно до п. 4 зазначених договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Публічних договорів виконавець зобов'язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та умовах, визначених цим договором.
Пунктами 13, 14, 15 Публічних договорів передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць (п. 13). Плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (п. 14). Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги (п. 15).
Згідно з пунктами 30, 31 Публічних договорів договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 30). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний термін (п. 31).
Виходячи з положень статті 4 зазначених Публічних договорів датою їх акцептування є 01.07.2022, тобто факт отримання послуг.
Суд установив, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійсно є споживачами послуг КП «Харківські теплові мережі», оскільки користуються комунальними послугами з постачання теплової енергії, а також технічного обслуговування ВБС теплопостачання та гарячого водопостачання, а також у межах строку для відповіді щодо укладення та набрання чинності вказаними вище договорами не надіслали відмову від цих договорів, та не оскаржували їх, що підтверджується відсутністю будь-яких заяв, заперечень чи спростувань стосовно вказаних обставин.
Отже, враховуючи наведене, публічні договори вважаються укладеними, з моменту прийняття акцепту, зокрема з моменту фактичного отримання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води п. 4, п. 51, 52 Договору постачання теплової енергії гарячої води, а саме з 01.12.2021 та фактичного отримання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем з п. 4, п. 30, 31 Договору техобслуговування, зокрема з 01.07.2022 відповідно.
Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги. Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу.
Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний період.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість відповідачів за період з 21.11.2012 по 31.08.2025 з постачання теплової енергії становить 66 553,99 грн.
Відповідно до відомості про нарахування та оплату за обслуговування ВБС теплопостачання та обслуговування ВБС постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , плата за обслуговування ВБС теплопостачання за період з 01.12.2022 по 31.08.2025 становить 1 152,62 грн, плата за обслуговування ВБС постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 31.08.2025 становить 254,60 грн.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.08.2023 по 31.08.2025 становить 735,00 грн, плата за абонентське обслуговування по послузі з постачання гарячої води за період з 01.08.2023 по 31.08.2025 становить 280,64 грн.
З розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з березня 2019 року до листопада 2021 року, складеного за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що інфляційні втрати за вказаний період становлять 1 752,59 грн, три проценти річних від простроченої суми за вказаний період становлять 690,02 грн.
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням застосування строків позовної давності за періоду платежу з 01.03.2017 по 31.08.2025, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_3 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість відповідачів з постачання теплової енергії становить 53 844,57 грн.
Суд установив, що факт споживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наданої позивачем теплової енергії на потреби опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується актами, які підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку:
Актом підключення № 170/10061 від 15.10.2018 та Актом відключення № 170/11405 від 09.04.2019;
Актом підключення № 170/11107 від 18.10.2019 та Актом відключення № 170/9381 від 09.04.2020;
Актом підключення № 170/12068 від 16.10.2020 та Актом відключення № 170/12969 від 12.04.2021;
Актом підключення № 170/14029. від 16.10.2021 та Актом відключення № 170/14811 від 15.04.2022.
5.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (діяв до 01.05.2019), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (надалі за текстом - Закон № 1875-IV та № 2189-VIII відповідно), Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України (надалі за текстом - ЦК України та ЖК України відповідно), Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 тощо.
За змістом ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 5 Закону № 2189-VIII житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з ч. 1ст. 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За приписами ч. 5 ст. 13 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 21 Закону № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску . Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії . Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат. Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За приписами ст. 22 Закону № 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб'єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб'єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб'єкта господарювання, що провадить таку діяльність.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин ( надалі за текстом - Закон № 1875-IV).
Згідно ст. 1 Закону № 1875-IV житлово - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно зі ст.13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст.19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону № 1875-IV передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV, в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги, а теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил ( ст. 25 Закону № 2633-IV).
За приписами ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі за текстом - Правила № 630), постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги визначені вимогами ст. 31 Закону № 1875-IV, до повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону № 2633-IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону № 2633-IV у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Заразом, відповідно до п.6 ч.1 ст. 7 Закону № 1875-IV зазначено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Зазначені вище договори укладені з урахуванням ст. 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Це узгоджується з положеннями ст.11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії споживачів відповідних послуг.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Положення ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян. Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 № 6-2951цс15.
Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги. Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі № 334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27.02.2019.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов'язань не допускаються.
Європейський суд з прав людини наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено ст. 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
6.Висновки суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Суд бере до уваги доводи КП «Харківські теплові мережі» про те, що відповідачам надавались послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, що підтверджується актом підключення № 170/10061 від 15.10.2018 та актом відключення № 170/11405 від 09.04.2019; актом підключення № 170/11107 від 18.10.2019 та актом відключення № 170/9381 від 09.04.2020; актом підключення № 170/12068 від 16.10.2020 та актом відключення № 170/12969 від 12.04.2021; актом підключення № 170/14029. від 16.10.2021 та актом відключення № 170/14811 від 15.04.2022, а відповідачі їх одержували та не відмовлялись від них у встановленому законом порядку, тому суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , що у нього з 2015 року відсутнє гаряче водопостачання, оскільки факт споживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 наданої позивачем теплової енергії на потреби опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується зазначеними вище актами, які підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача будинку, а відтак у відповідачів виник обов'язок сплатити за надання цих послуг.
З досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд установив, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , в силу приписів ст. 64, 67, 68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 541, 543 ЦК України вони несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов переконання, що відповідачі, всупереч вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України, належним чином не виконували обов'язок щодо повної та своєчасної оплати зазначених вище послуг, у зв'язку з чим у останніх виникла заборгованість у сумі 53 844,57 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 31.08.2025; 735,00 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.2023 по 31.08.2025; 280,64 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.2023 по 31.08.2025; 1 152,62 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.12.2022 по 31.08.2025; 254,60 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 31.08.2025.
Суд бере до уваги надані представником позивача розрахунки заборгованості щодо оплати послуг з постачання теплової енергії, щодо абонентської плати за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії, щодо оплати послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання теплової енергії складені з урахуванням заяви відповідачки про застосування трирічного строку позовної давності, згідно із ст.257 ЦК України, яка регламентує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а також з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України), якою установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався; закону України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким введення карантин віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 3 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Так, суд враховує, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02.04.2020, тож згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2»в Україні встановлено карантин з 12.03.2020, який діяв до 30.06.2023, отже, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.
Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.
Отже, з огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки заборгованості, із застосуванням строку позовної давності, про стягнення з боржників основної заборгованості, яка виникла за період з 12.03.2017 по 31.08.2025 здійснені у межах строку позовної давності, що свідчить і про правомірність періоду нарахування інфляційних втрат у сумі 1 752,59 грн та три відсотків річних від простроченої суми у сумі 690,02 грн за березень 2019 року до листопада 2021 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов переконання, що оскільки квартира відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , була підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталась, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата за послуги теплопостачання та за послуги централізованого гарячого водопостачання. Плата за централізоване опалення розрахована з урахуванням опалюваної площі (об'єму) квартири відповідачів. Нарахування плати за послуги гарячого водопостачання здійснено відповідно до п.10, 21 Правил № 630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачами не надано.
Враховуючи вказані обставини, законодавець врегулював положеннями ст. 7 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Враховуючи зазначене, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.
Відповідно доп.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, зі змінами та доповненнями, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Надавати оцінку всім іншим твердженням сторони позивача та відповідача стосовно інших обставин викладених у процесуальних документах, зокрема й щодо хронічних захворювань відповідача, які вплинули на формування заборгованості, суд не вбачає необхідності, оскільки самі по собі проблеми із здоров'ям, відсутність фінансової спроможності сплачувати комунальні послуги та військовий стан не є підставою не виконувати обов'язок щодо повної та своєчасної оплати зазначених вище послуг, тому суд не бере до уваги надані відповідачем документи, які прямо не стосуються суті предмета спору.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18.07.2006 Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
7. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 с. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з вимогами п. 3 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 19927 від 07.10.2025, та підтверджено понесені витрати на відправку поштової кореспонденції у сумі 110,00 грн, про що надано суду відповідні фіскальні чеки № 102 та № 101 від 14.10.2025 та опис вкладення, заразом суд не бере до уваги вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат понесених на отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження зазначеного.
Враховуючи, що задоволено вимогу позивача частково, зокрема первісну вимогу заявлено в сумі стягнення 71 419,46 грн, що становить 100 %, задоволено у сумі 58 710,04 грн, що становить 82,20%, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів розміру судового збору, у сумі: 71 419,46 грн=100%, 58 710,04 грн=82,20%, відповідно 2 422,40 х 95,18% = 1 991,21 грн, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню
Відповідачами не надано суду доказів, що вона підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 991,21 грн та судові витрати пов'язані з розглядом справи, у сумі 110,00 грн понесені позивачем на відправку поштової кореспонденції.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у сумі 58 710 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот десять) 04 грн:
53 844,57 грн за послуги з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 31.08.2025;
735,00 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.2023 по 31.08.2025;
280,64 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.2023 по 31.08.2025;
1 152,62 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання з період з 01.12.2022 по 31.08.2025;
254,60 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем з постачання гарячої води за період з 01.12.2022 по 31.08.2025;
інфляційні втрати у сумі 1 752,59 грн;
3% річних у сумі 690,02 грн.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у сумі 1 991 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна) грн 21 коп та судові витрати, пов'язані з розглядом справи у сумі 110 (сто десять) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я/найменування сторін:
Позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», юридична адреса: 61608, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, розрахунковий рахунок НОМЕР_4 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 351823, e-mail: court.hte@hte.vl.net.ua.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_5
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Д.Г. Паляничко