Справа № 643/2513/26
Провадження № 1-кс/643/1528/26
16.02.2026 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , заявника скарги - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 в режимі відеоконференції, розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру, -
встановив:
11.02.2026 до слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру, в якій просить скасувати письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, підписане в.о. керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 , 26.09.2025, у кримінальному провадженні № 22025220000000042 від 04.02.2025.
В обґрунтування позиції скарги зазначає, що 26.09.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто в перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Дослідивши текст повідомлення про підозру та надані стороні захисту матеріали, адвокат дійшов висновку про відсутність в діях свого підзахисного ознак складу будь-якого кримінального правопорушення, а наявні в кримінальному провадженні докази прямо спростовують зміст та доведеність обставин, викладених у повідомленні про підозру. Вважає, що зі змісту підозри неможливо прямо встановити конкретні діяння, які є «перешкоджанням» і чи становлять вони об'єктивну сторону кримінального правопорушення. Адвокат зазначає, що своїми діями його підзахисний виключно сприяв реалізації особами свого права на освіту. На думку адвоката, недостатня конкретизація об'єктивної сторони злочину в оголошеній підозрі, має наслідком її надзвичайно широке трактування, яке повинно тлумачитися на користь підозрюваної особи. У підозрюваного не було жодних мотивів перешкоджання законній діяльності ЗСУ, такий мотив вважає жодним чином не доведеним та не підтвердженим матеріалами кримінального провадження. Тобто підозра, на думку адвоката, є неконкретизованою, жодних ознак ч. 1 ст. 114-1 КК України в діях ОСОБА_5 немає. Мотив цього злочину та в цілому склад кримінального правопорушення жодним чином не конкретизований та не наведений в тексті підозри. ОСОБА_5 жодним чином не міг впливати на процес вступу осіб до навчального закладу, а тим більше контролювати чи впливати на факт реальності їх навчання, виконання навчального плану, складання заліків та іспитів, на отримання довідок, їх надання до відповідних установ, внесення інформації в державні реєстри. Адвокат підкреслив, що весь процес вступу та навчання осіб проходив у строгій відповідності з Правилами прийому на навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Харківського торгівельно-економічного фахового коледжу Державного торгівельно-економічного університету», Положення «Про організацію освітнього процесу у ВСП «Харківський-економічного фахового коледжу Державного торгівельно-економічного університету», затвердженого педагогічною радою 27.09.2023, зі змінами і доповненнями, а також відповідно до положень Закону України «Про фахову передвищу освіту». Таким чином, на думку сторони захисту, ключові обставини, які є визначальними для можливості кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 114-1 КК України у повідомленій останньому підозрі, не вказані та матеріалами кримінального провадження не встановлені і не доведені, що свідчить про те, що в органу досудового розслідування відсутні підстави для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 114-1 КК України. Адвокат зазначає, що вчинені його підзахисним дії не відповідають кваліфікації, що була надана органом досудового слідства, навіть виходячи з тексту сформованої підозри.
Також адвокат вважає, про що зазначає в скарзі, що оголошену 26.09.2025 ОСОБА_5 підозру було підписано неуповноваженою особою - в.о. керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 . Також мало місце вручення підозри неуповноваженою службовою особою - процесуальним керівником у кримінальному провадженні ОСОБА_8 . Тобто адвокат вважає, що фактично повідомлення про підозру затверджено - підписано особою, яка займає посаду заступника керівника, тобто підлеглим керівнику Харківської обласної прокуратури працівником, в той час як відповідно до ст. 481 КК України письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради, яким є ОСОБА_5 , здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 11.02.2026 за скаргою відкрито провадження, призначене дату та час судового засідання, в судове засідання викликано учасників, в органу досудового розслідування витребувано матеріали кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 12.02.2026 судове засідання за клопотанням адвоката ОСОБА_4 постановлено проводити в режимі відеоконференції за участю підозрюваного ОСОБА_5 .
13.02.2026 матеріали кримінального провадження в чотирьох томах надійшли до слідчого судді при супровідному листі вх. № 8647/26.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 просив долучити до матеріалів скарги пояснення осіб з числа викладацького складу Відокремленого структурного підрозділу «Харківського торгівельно-економічного фахового коледжу Державного торгівельно-економічного університету» щодо порядку організації вступу та проходження навчання в навчальному закладі.
У своїй промові адвокат підтримав скаргу, навівши аргументи, тотожні викладеним в скарзі, просив скаргу задоволити.
Підозрюваний у судовому засіданні позицію свого захисника підтримав повністю, додаткових аргументів не навів, доказів не надавав.
Прокурор в судовому засіданні просив долучити до матеріалів скарги копію наказу Генерального прокурора від 26.09.2025 № 70 вк «Про надання відпустки», зазначивши, що згідно зазначеного організаційно-розпорядчого документа на час відпусти ОСОБА_9 виконання обов'язків керівника Харківської обласної прокуратури було покладено на першого заступника ОСОБА_7 .
У своїй промові прокурор навів аргументи щодо необґрунтованості заявленої стороною захисту скарги, просив в задоволенні скарги відмовити. На думку сторони обвинувачення, обґрунтованість підозри доводиться зібраними у справі доказами, такими як протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , протоколами огляду документів за результатами НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_5 від 07.07.2025, 12.08.2025, протоколом обшуку за місцем проживання Россіхіна від 25.09.2025, протоколом допиту ОСОБА_17 .
Прокурор наголосив на тому, що на даний час готується зміна повідомлення про підозру в частині доповнення викладу фактичних обставин справи, що становлять собою елемент об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , досудове розслідування триває, проводяться всі необхідні слідчі та процесуальні дії.
Заслухавши учасників розгляду матеріалів скарги, ознайомившись зі скаргою та доданими до неї матеріалами, дослідивши матеріали витребуваного кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими ОВС 3 відділення СВ УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 04.02.2025 внесені до ЄРДР за № 22025220000000042, попередня правова кваліфікація ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 369-2, ч.1 ст. 436-2, ст. 336 КК України.
Встановлено, що 26.09.2025 у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Вказане досудове розслідування наразі триває, проводяться всі необхідні слідчі та процесуальні дії, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження.
З моменту повідомленню про підозру ОСОБА_5 пройшло більше двох місяців, а отже відповідно до норми п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, слідчий суддя може розглядати скаргу сторони захисту на повідомлення про підозру.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.
Процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на три етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об'єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19).
У скарзі сторона захисту ставить питання про необхідність скасування повідомлення про підозру з підстав його необґрунтованості та неналежності суб'єкта повідомлення про підозру, виходячи зі статусу підозрюваного, котрий являється депутатом Харківської обласної ради.
Оскільки досудове розслідування на даний час триває, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати доведеності складу кримінального правопорушення в діях особи на рівні, необхідному для доведеності винуватості особи. Обґрунтована підозра не передбачає переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення, однак вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів. Тобто слідчий суддя, здійснюючи функцію судового контролю, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи була встановлена причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
З огляду на положення ч. 3 ст. 26 КПК України та з урахуванням вищенаведених підстав, з яких захисник оскаржує повідомлення про підозру та просить про його скасування, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність здійснення судового контролю та надання оцінки повідомленню про підозру в межах доводів скарги.
Незважаючи на те, що процедурні питання повідомлення особи про підозру врегульовані нормами глави 22 КПК України, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких правил та обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею повідомлення про підозру.
Так, чинні положення КПК України містять вимоги щодо змісту письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України), випадки, за яких повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, (ч. 1ст. 276 КПК України), порядок вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), перевірку щодо дотримання яких слідчий суддя має здійснити під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування повідомлення про підозру.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання (ч.ч. 1, 2ст. 278 КПК України).
Так, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Водночас поряд із загальними нормами діє і низка особливих норм, яка регламентує процедуру кримінального провадження щодо окремих категорій осіб.
Так відповідно до норми ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру зокрема депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду скарг на повідомлення про підозру предметом перевірки слідчого судді є (1) питання дотримання вимог щодо змісту повідомлення про підозру та процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, (2) питання дотримання стандарту "достатніх доказів" для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідну перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз'яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
В судовому засіданні встановлено, що підписуючи повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ОСОБА_7 діяв як виконуючий обов'язки керівника Харківської обласної прокуратури, а не як перший заступник.
Тобто процедура повідомлення про підозру виконана відповідно до вимог чинного законодавства.
Положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають суті поняття «достатні докази для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення», яке застосовується у п. 3 ч. 1ст. 276 КПК України.
Разом з тим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ (зокрема, рішення у справах «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 заяви № 12244/86, 12245/86 та 12383/86, «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 № 26772/95, «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 заява № 18731/91, «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» заява від 22.05.2014, заява № 15172/13, «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21.04.2011, остаточне 21.07.2011) свідчить про наявність в кримінальному процесуальному законодавстві України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - стандарт "обґрунтованої підозри", переконання (доведення) "поза розумним сумнівом" та стандарти "достатніх підстав (доказів)". Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків.
Як вбачається із конструкції пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту "достатніх підстав (доказів)". У цьому контексті слідчому судді необхідно з'ясувати, яким є зміст цього стандарту саме з метою повідомлення особі про підозру.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов'язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому, чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже, застосування такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомлення її про підозру.
Так, враховуючи ступінь і характер обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого застосовується/обирається запобіжний захід, ступінь обґрунтованості підозри для прийняття такого рішення має досягати найвищого рівня, який встановлюється КПК на стадії досудового розслідування. З урахуванням характеру обмежень прав і свобод підозрюваного, стосовно якого прийнято рішення про здійснення спеціального досудового розслідування, стандарт «наявність достатніх доказів для підозри особи», який передбачений у ч. 2 ст. 297-4 КПК України, має досягати рівня нижче середнього у порівнянні з найвищим рівнем, який встановлюється КПК на стадії досудового розслідування.
Разом з тим, у відповідності до положень статті 42 КПК України, з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного, обсяг процесуальних прав якого значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), та з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов'язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі. Саме у зв'язку із цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов'язок, а не право здійснити повідомлення про підозру, оскільки неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін.
У разі, коли повідомлення про підозру спричиняє лише виникнення обов'язків підозрюваного, які передбачені пунктами 1 та 3 частини 7 статті 42 КПК України, та не тягне для нього інших обмежень, наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення може досягати мінімального рівня відповідного стандарту доказування (переконання), необхідного для виправдання відповідного втручання в права, свободи і законні інтереси людини.
З огляду на викладене, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети повідомлення особі про підозру є набагато нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до п.1 ч.3ст. 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини через, зокрема, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та є нижчим, ніж стандарт «наявність достатніх доказів для підозри особи», який застосовується при вирішенні питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного. Так, останній також використовується для обґрунтування необхідності обмеження прав, свобод і законних інтересів підозрюваного з огляду на положення ст.ст. 279-1 - 279-5КПК України, однак менш серйознішого у порівнянні з обмеженнями, яких людина зазнає внаслідок застосування відносно неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи, що стандарт «достатніх підстав (доказів)» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри» та стандарт «наявність достатніх доказів для підозри особи», який застосовується при вирішенні питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Факти, що підтверджують наявність достатніх підстав (доказів) для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт "достатніх підстав (доказів)" не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Забезпечуючи функцію судового контролю, слідчий суддя може застосовувати виключно той процесуальний інструментарій, якій регламентований нормами кримінально-процесуального закону.
Так визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст. 89 КПК України).
На стадії ж досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21.04.2011, остаточне 21.07.2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій, зокрема, означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Слідчий суддя, суд при розгляді скарг на повідомлення про підозру в межах перевірки доводів щодо необґрунтованості підозри має оцінити, чи досягнуто стороною обвинувачення стандарт переконання «достатніх підстав» для цілей повідомлення про підозру, який передбачений у пункті 3 частини 1 статті 276 КПК.
Стандарт «достатніх підстав» для цілей повідомлення особі про підозру передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Цей стандарт доказування водночас є нижчим ніж стандарт «обґрунтована підозра» для цілей застосування запобіжного заходу, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Зазначене обумовлено тим, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» використовується для обґрунтування необхідності обмеження прав, свобод і законних інтересів людини при застосуванні запобіжних заходів.
Наведена позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду щодо цього питання (ухвали від 03.10.2019 у справі № 760/24486/19, від 11.02.2021 у справі №991/9821/20, від 28.04.2021 у справі № 991/2374/21, від 12.01.2022 у справі № 991/8424/21, від 29.11.2023 у справі № 991/6500/23, від 19.09.2023 у справі № 991/7413/23, від 23.01.2024 у справі № 991/11249/23, від 29.08.2024 у справі № 991/5889/24, від 29.08.2024 у справі № 991/6360/24, від 10.09.2024 у справі № 991/5224/24 тощо). Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.03.2025 року у справі №991/741/25.
Як вбачається із повідомлення про підозру від 26.09.2025, в ній вказані зміст підозри та правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та норми Загальної частини Кримінального кодексу України.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, внаслідок чого підозра може бути змінена. Крім того, про підготовку зміни повідомленої підозри за результатами проведених негласних слідчих дій повідомив у своїй промові прокурор.
Під час досудового розслідування у повідомленні зазначається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, які відомі на момент здійснення повідомлення про підозру.
Наведені обставини у повідомлені про підозру мають бути достатніми вважати, що особа могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
При цьому слідчим суддею на даній стадії провадження не перевіряються докази наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, наведених у повідомленні про підозру, проте перевіряється наявність формальних ознак елементів складу злочину.
Як сторона захисту, так і сторона обвинувачення під час викладу своїх позицій опустили важливу деталь, яка полягає в тому, що дії підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано не за ч. 1 ст. 114-1 КК України, а за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, що свідчить про те що елементи об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному, тісно пов'язані з діями іншого фігуранта кримінального провадження. Так захисником долучено до матеріалів скарги пояснення семи осіб викладацького складу навчального закладу, що свідчить про те, що без спільних узгоджених дій фігуранти не мали би можливості реалізувати саму подію кримінального правопорушення. В такому випадку особлива увага слідства повинна приділятися дослідженню і перевірці функцій та ролей кожного з суб'єктів.
Диспозиція норми ст. 114-1 КК України полягає в перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Передбачене даною статтею кримінальне правопорушення за своєю природою являються злочином з формальним складом, тобто об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення досягається з моменту вчинення діяння, яке призвело до наслідків. Родовим об'єктом злочину виступає національна безпека України у сфері обороноздатності та встановлений порядок діяльності Збройних Сил України, в тому числі порядок мобілізації. При цьому забезпечення мобілізаційної готовності є підґрунтям бойової готовності та в цілому їх слід відносити до загальної готовності ЗСУ до оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, до забезпечення стримування збройної агресії проти України та відсічі їй, охорони повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом.
Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі, при якому особа усвідомлює, що перешкоджає законній діяльності військових, і бажає вчинити такі дії, маючи при цьому певний мотив, в тому числі корисливий.
Мотив злочину, часто прихований, може виступати як обов'язковою так і факультативною ознакою суб'єктивної сторони злочину, і відображає внутрішнє психічне спонукання особи вчинити злочин.
Діючи під впливом особистого мотиву, суб'єкт так чи інакше вчиняє діяння, яке кореспондує відповідні наслідки, тим самим реалізовуючи об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення.
Таким чином вбачається, що на даному етапі досудове розслідування має площину для збору та перевірки процесуального матеріалу. При цьому, правова кваліфікація інкримінованого підозрюваному діяння на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження. Зі свого боку, стороною захисту не надано таких беззаперечних доказів, які б спростовували вищевказану версію органу досудового розслідування. Так, наразі досудове розслідування не завершено, збір доказів органом досудового розслідування продовжується, зокрема, і на підтвердження вже отриманих в ході досудового розслідування даних.
Слідчим суддею в ході судового розгляду скарги встановлено наявність в матеріалах кримінального провадження такого об'єму зібраних доказів, які на день складення повідомлення про підозру в своїй сукупності та взаємозв'язку відповідали тому мінімальному рівню стандарту "достатніх підстав (доказів)", що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, та давали стороні обвинувачення підстави для повідомлення підозри ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Даючи оцінку дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення в контексті наявності доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення), слідчий суддя вважає, що даних для доведення причетності ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину достатньо. Стороною захисту в скарзі не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру.
Щодо складу інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, то слідчий суддя при розгляді скарги на повідомлення про підозру має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру. Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, слідчий суддя не наділений повноваженням встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину. Крім того, за змістом статті 277 КПК України повідомлення про підозру повинно містити правову кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру. У повідомленні про підозру, що оскаржується, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та стислий виклад фактичних обставин такого кримінального правопорушення, тобто вказані вимоги процесуального закону стороною обвинувачення дотримані.
На стадії досудового розслідування оцінка наявних в матеріалах кримінального провадження доказів здійснюється не в рамках оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а в контексті визначення вірогідності та достатності підстав причетності особи до вчинення кримінального правопорушення. Саме при розгляді кримінального провадження по суті суд, відповідно до положень ст. 94 КПК України, дослідивши всі обставини, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку може прийняти рішення щодо стадії кримінального правопорушення, за наявності підстав, встановити наявність/відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення.
З огляду на зазначене, на даній стадії досудового розслідування не є необхідним, щоб органом досудового розслідування було встановлено існування всіх елементів складу злочину, який інкримінується підозрюваному, оскільки, фактично досудове розслідування і здійснюється з тією метою, аби встановити всі чотири елементи складу злочину (суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона), а також встановити всі кваліфікуючі ознаки відповідного злочину. При цьому, правова кваліфікація інкримінованого підозрюваному діяння, на даному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності, не є остаточною та може бути змінена в результаті здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження.
Під час судового засідання сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. При цьому, слідчий суддя виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (§ 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, № 303-A; § 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04). В ході розгляду клопотання слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
На підставі наведеного вище, виходячи із загальних засад кримінального провадження, з метою виконання його завдань, в тому числі в рамках належної правової процедури, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 7, 22, 26, 303, 306-308, 309, 372 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , на повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України у кримінальному провадженні № 22025220000000042 від 04.02.2025 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 369-2, ч.1 ст. 436-2, ст. 336 КК України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 18.02.2026 о 12:50.
Слідчий суддя ОСОБА_1