Справа № 643/2301/26
Провадження № 1-кс/643/1491/26
16.02.2026 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова Броницька, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова скаргу адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 22.11.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023221120000400 від 13.10.2023, -
встановив:
До слідчого судді 10.02.2026 надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 22.11.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023221120000400 від 13.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, в якій заявник просить визнати протиправною та скасувати зазначену постанову, зобов'язати слідчого у кримінальному провадженні або уповноважену особу визнати ОСОБА_3 потерпілою, винести відповідну постанову та вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, перебувають матеріали кримінального провадження № 12023221120000400 від 13.10.2023 за ч. 1 ст. 415 КК України. Провадження стосується ДТП, внаслідок якої 09.12.2023 загинув чоловік заявника скарги - військовослужбовець ОСОБА_5 . Адвокат зазначає, що пройшло понад два роки, як заявник скарги ОСОБА_3 та її неповнолітні діти втратили годувальника, що спричинило значні матеріальні труднощі, моральні страждання та перешкоди в отриманні соціальних виплат.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 22.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання про визнання ОСОБА_3 потерпілою по причині відсутності висновку автотехнічної експертизи.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 10.02.2026 адвокату поновлено строк звернення до суду зі скаргою, за скаргою відкрито провадження, призначено дату та час судового засідання, в судове засідання викликано учасників, в органу досудового розслідування витребувано матеріали кримінального провадження.
11.02.2026 через канцелярію суду за вх. № 8072/26 надійшов лист слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 10.02.2026 № 13-02-400-17-26, в якому слідчий повідомив про неможливість надання матеріалів кримінального провадження, оскільки вони перебувають у ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». Слідчий зазначив, що постанова про відмову у визнанні потерпілим винесена відповідно до положень чинного законодавства, оскільки на даний час достеменно не встановлено, дії кого з водіїв призвели до даної ДТП, у зв'язку з чим визнавати потерпілим дружину одного з водіїв є передчасним. На підтвердження своєї аргументації слідчим надано копію супровідного листа на адресу директора ННЦ «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», підписаного в СЕД Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, 11.12.2025 за № 1942/15-02-2/25/експ, при якому на адресу експертної установи скеровано для організації виконання постанову про призначення судової автотехнічної експертизи у кримінальному провадженні № 12023221120000400 від 13.10.2023 за ч. 1 ст. 415 КК України.
Заявник скарги та її представник у судове засідання не з'явилися, від адвоката надійшло клопотання про розгляд скарги без їх участі, заявлені у скарзі вимоги підтримав, просив скаргу задоволити.
Уповноважена особа Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, до суду не з'явилась. Неявка суб'єкта оскарження не є перешкодою для розгляду скарги, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України.
У зв'язку з розглядом клопотання за відсутності учасників кримінального провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України.
Слідчий суддя, ознайомившись з матеріалами скарги, з позицією представника органу досудового розслідування, оцінивши докази, дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 9 КПК України передбачає, що слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно норми ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Слідчим суддею встановлено, що постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 22.11.2025 відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12023221120000400 від 13.10.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України
Як вбачається з оскаржуваної постанови, слідчий прийняв дане процесуальне рішення, покликаючись на те, що під час досудового розслідування на даний час не встановлено, дії кого з водіїв призвели до даної ДТП, у зв'язку з чим визнавати потерпілим дружину одного з водіїв є передчасним. На даний час постановою слідчого призначена судова автотехнічна екпертиза, яка дасть змогу встановити цю обставину.
Встановлено, що на сьогодні досудове розслідування триває. З метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин згаданого кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень у розумні та/або передбаченні КПК України строки, з метою виконання завдань кримінального провадження проводяться необхідні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України, лише за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_3 не є заявником в межах даного кримінального провадження, відомості до ЄРДР внесені на підставі усної заяви (повідомлення) про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 415 КК України.
Таким чином, в розумінні приписів кримінально-процесуального закону на даний час ОСОБА_3 не є особою, якій вчиненням кримінального правопорушення завдано шкоду.
Згідно норми ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження.
Відповідно до системного аналізу норм ст.ст. 36, 40 КПК України, прокурор та слідчий є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Тобто способи судового контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (постанова ВП ВС від 04.04.2019 у провадженні № 11-945сап18).
Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» (заява № 38501/02) від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником скарги, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з'ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів скарги та матеріалів кримінального провадження не вбачається необхідності відходу слідчим суддею від усталеної практики судового контролю.
Враховуючи викладене вище, керуючись загальними засадами кримінального провадження, з метою виконання його завдань в рамках належної правової процедури, слідчий суддя дійшов висновку, що висновки, викладені у постанові слідчого, відповідають зібраному на даний час в ході досудового розслідування процесуальному матеріалу, доводи заявника скарги не знаходять свого підтвердження, відтак скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 22, 26, 110, 243, 244, 284, 303 - 307, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні скарги скаргу адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 від 22.11.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12023221120000400 від 13.10.2023 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 18.02.2026 о 11:50.
Слідчий суддя ОСОБА_6